Тема 6. Валютний ринок і валютні системи Глосарій

Валюта- грошові кошти,що обслуговують зовнішньоекономічні відносини.

Конвертованість валюти - здатність валюти обмінюватися на іноземну валюту за певним курсом.

Валютний курс- ціна обміну національної валюти на іноземну.

Валютні цінності – платіжні документи (чеки,векселі, сертифікати , акредитиви тощо), фондові цінності (акції, облігації) та інші фінансові інструменти іноземного походження, а також аналогічні платіжні документи та фондові цінності національного походження, якщо вони перетинають митний кордон чи переходять у власність нерезидентів усередині країни.

Золотий паритет – відношення вагової кількості чистого золота,що містилося в двох грошових одиницях, які обмінювалися одна на другу.

Купівельна спроможність валюти - сума товарів та послуг за їх цінами, які можна придбати за національну грошову одиницю.

Фіксований валютний курс - фіксується до однієї валюти або кошика валют.

Плаваючий курс - змінюється залежно від попиту та пропозиції на валютному ринку.

Валютна система – форма організації валютних відносин, закріплена в державно-правових нормах та в міждержавних угодах.

Валютний ринок - сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція та специфічний товар як валюта.

Девальвація – знецінення однієї валюти відносно іншої.

Ревальвація – підвищення курсу однієї валюти стосовно іншої.

Валютна інтервенція - купівля або продаж центральним банком іноземної валюти на ринку з метою впливу на її курс.

Касові операції – купівля-продаж валюти за курсом, зафіксованим на момент підписання угоди з умовою поставки до двох робочих днів.

Золотовалютні резерви – запаси іноземних фінансових активів та золота, які належать державі і перебувають у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення.

Тема 7. Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм Глосарій

Абстрактна теорія грошей – підхід в економічній науці до вивчення теоретичних проблем функціонування грошей, представники якого досліджують внутрішню природу грошей.

Прикладна (монетаристська) теорія грошей – підхід в економічній науці до вивчення теоретичних проблем функціонування грошей, представники якого, не заглиблюючись у дослідження природи грошей, шукають відповіді на питання, що пов’язані з місцем і роллю грошей у відтворювальному процесі.

Грошова інфляція - теорія,згідно з якою причиною інфляції є розширення грошової маси в обігу.

«Дешеві» гроші - грошово-кредитна політика утримання процентних ставок на низькому рівні, що проводиться з метою стимулювання економічної діяльності через зниження вартості кредитів та інвестицій.

Дефіцитне фінансування – спосіб розширення сукупного попиту через застосування державного регулювання. Як правило, це здійснюється шляхом перевищення державних видатків над доходами, наслідком чого є створення бюджетного дефіциту.

«Дорогі» гроші - грошово-кредитна політика, що допускає обмеження обсягів кредитів та високі процентні ставки за кредитами.

Касові залишки – частина сукупного доходу, яку економічні суб’єкти бажають тримати у грошовій (ліквідній) формі.

Кон’юнктурна теорія грошей - полягає в тому,що загальний рівень цін, а отже і цінність грошей, визначається не тільки кількістю грошей, а й загальною кон’юнктурою товарного ринку. Кон’юнктурний варіант кількісної теорії сформулював відомий український економіст кінця ХIX- поч. XX ст.. М.І.Туган-Барановський. Кон’юнктурний фактор зміни цінності грошей – не що інше як сукупність усіх чинників, що визначені ним за формулою «рівняння обміну» в процесі критичного аналізу І.Фішера. Зміна кон’юнктури ринку провокується факторами, що діють з боку попиту і з боку пропозиції. З боку попиту – це кількість грошей і обсяг доходів та швидкість обігу грошей, а з боку пропозиції – це обсяг виробництва, рівень витрат на виробництво і рівень цін.

Монетаризм – школа в економічній науці, яка ставить гроші в центр макроекономічної політики. Монетаризм базується на кількісній теорії грошей, що пов’язує рівень цін з кількістю грошей у народному господарстві країни. Монетаризм стверджує, що грошові фактори мають визначальний вплив на економіку і що, зокрема, збільшення грошової маси державою веде швидше до інфляції, ніж до підвищення зайнятості.