65 Типи економічного зростання

Економічне зростання як результат розширеного відтворення є двох типів: інтенсивний та екстенсивний.

Екстенсивний тип економічного зростання — це розширення виробництва шляхом кількісного приросту всіх функціонуючих факторів при їх незмінній технічній основі.

Інтенсивний тип економічного зростання — це розширення виробництва шляхом якісного вдосконалення всіх функціонуючих факторів на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, сучасних засобів виробництва, підвищення кваліфікації працівників.

На практиці розширення виробництва та економічне зростання супроводжуються поєднанням обох типів. Тому важливо розрізняти, внаслідок переважно яких чинників було досягнуто економічне зростання — екстенсивних чи інтенсивних.

Наприклад, за переважно інтенсивного типу економічного зростання в економіці мають місце збільшення продуктивності праці, капіталовіддачі, продуктивності природних ресурсів, значне скорочення трудомісткості, капіталомісткості, ресурсомісткості продукції.

Переважно екстенсивному економічному зростанню властиві кількісні нарощування факторів виробництва на основі існуючих технологій, зростання виробничих витрат.

66. Поняття фінансів та кредиту, їх роль у розвитку економіки

В економічній і фінансовій теорії сьогодні переважає трактування фінансів як системи економічних, грошових, виробничих відносин. Згідно з цими теоретичними положеннями спочатку існують економічні, грошові відносини, потім на них накладається категорія фінансів, з чого і виводиться її економічна суть. Але економічні відносини не мають чітких кількісних і якісних характеристик, тому неможливо визначити межу фінансів в економічній системі.

Зарубіжна фінансова наука трактує фінанси досить широко, не обмежуючись конкретними чіткими рамками економічних відносин: де існують товар і гроші, там є фінанси. У наукових дослідженнях зарубіжних авторів фінанси виступають як категорія економічного життя, що є невід'ємною частиною ринкової економіки.

Що стосується економічної думки в Україні то фінанси розглядають як економічну категорію у системі грошових відносин, що відображають створення, розподіл і використання фондів фінансових ресурсів (на макрорівні - валового внутрішнього продукту й національного доходу, на мікрорівні - виручки й прибутку) для задоволення суспільних інтересів і потреб. Загалом, у дослідженні суті фінансів панують дві концепції:

розподільча

відтворювальна

роль фінансів у наступному:

забезпечують розподіл ВВП і фінансові потреби юридичних і фізичних осіб та держави;

забезпечують кругообіг фінансових ресурсів і тим самим безперервніть відтворення виробництва;

здійснюють перерозподіл первинних і вторинних доходів між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, окремими юридичними і фізичними особами;

впливають на інтереси суб'єктів розподільчих відносин і регулюють різні напрями соціально-економічного розвтку;

відіграють провідну роль у системі економічних методів керування економікою країни;

утворюють систему фінансових показників, які відіграють роль індикаторів стану і розвитку економічної та соціальної сфер суспільства;

забезпечуюють всеохоплюючий контроль між суб'єктами обмінно-розподільчих відносин за формуванням і використанням фінансових ресурсів

Кредит – форма руху позичкового капіталу, тобто грошового капіталу, що надається в позику. За своєю сутністю він є позичкою в грошовій або товарній формі на умовах повернення зі сплатою процента і характеризує відносини між кредитором і позичальником.

Кредитні відносини необхідні для розширеного відтворення виробництва за рахунок вільного додаткового капіталу, який ще не вкладений у придбання засобів виробництва.

Існують такі форми кредиту:

комерційний;

банківський;

споживчий;

державний та ін.

67. Зміст, структура та функції фінансової системи.

71. Зміст та принципи функціонування кредиту, його форми

Кредитна система – це сукупність кредитних відносин та інститутів, які їх реалізують.

Сучасна кредитна система в розвинутих країнах має таку структуру:

1. Центральний банк;

2. Комерційні банки;

3. Небанківські фінансово-кредитні установи.

  Центральним місцем в кредитній системі займають комерційні банки. Через кредитну систему відбувається реалізація кредитних відносин.

Кредитні відносини – це відносини, що виникають між кредитором і позичальником при здійснюванні кредитних операцій.

Суб’єктами кредитних відносин є держава, підприємці, населення, небанківські фінансово-кредитні інститути.

Необхідність кредитної системи обумовлена такими об’єктивними потребами:

- Організація кредитних відносин через кредитні установи, які акумулюють тимчасово вільні кошти і надають їх в позику для розширення виробництва та торгівлі.

- Управління та врівноваження відповідних грошових потоків, що створює особливу форму підприємницької діяльності.

- Технічна організація руху грошових коштів в економіці.

 Кредитні відносини між кредиторами і позичальниками фіксуються у кредитному договорі. 

Кредитні відносини реалізуються через кредитні операції, які поділяються:

1. Забезпечені або незабезпечені активи;

2. Термінові ( короткострокові, середньострокові, довгострокові відносини );

3. За видом стягування процента ( при видачі кредиту або при поверненні позики).

   Основні принципи кредитування:

1. Цільовий характер ( кредити надаються для відтворення основного капіталу, здійснення підприємницької діяльності, покриття сезонних потреб  аграрної сфери, інші потреби ).

2. Терміновість ( кредит надається на певний термін ).

3. Платність ( кредит надається на умовах платності ).

  Розрізняють такі форми кредиту:

1. комерційний – має товарний характер, коли підприємці поставляють один одному товари з відстрочкою платежу;

2. банківський – надається клієнтам у грошовій формі усіма кредитними інституціями;

3. споживчий – надається торгівельними організаціями споживачам;

4. державний кредит – це  такий кредит, коли держава надає кредити підприємствам, населенню;

5. міжнародний кредит – це рух позичкового капіталу між країнами.

    Сучасна кредитна система забезпечує умови для розвитку науково-технічного прогресу, зростання виробництва, нагромадження капіталу.

72. Кредитна система та її структура

Кредитна система представляє собою сукупність кредитних відносин та інститутів, які організовують ці відносини. Вона забезпечує акумуляцію грошових заощаджень і доходів по різним каналам та передачу їх у вигляді позик підприємствам, державі, населенню.

Кредитна система складається із декількох ланок, кожна з яких виконує специфічні функції по акумуляції і розподілу грошових коштів.

Сучасна кредитна система включає три основні групи (має 3-х ярусну структуру):

-центральний банк;

-банківські інститути;

-небанківські кредитно-фінансові установи.

В групу банківських інститутів входять:

-комерційні банки;

-інвестиційні банки;

-ощадні банки;

-іпотечні банки та інші.

До небанківських кредитно-фінансових установ відносяться:

-страхові компанії;

-пенсійні фонди;

-інвестиційні компанії;

-позико-ощадні асоціації;

-фінансові компанії;

-ломбарди;

-кредитні спілки;

-благодійні фонди.

Роль окремих ланок в кредитній системі неоднакова. Її головною ланкою є банківські інститути ( які традиційно займають перше місце по розмірах своїх ресурсів), серед яких роль лідера відводиться комерційним банкам, які здійснюють кредитування переважно промисловості і торгівлі. Наприклад, в США на комерційні банки приходиться біля 40% активів кредитно-фінансових установ країн. Діяльність комерційних банків доповнюють операції спеціалізованих банківських інститутів, які переважно здійснюють кредитування на пільгових умовах низько прибуткових та ризикованих галузей (сільського господарства, житлового будівництва, малого бізнесу, а також зовнішньої торгівлі).

З 1991 року у зв’язку з утвердженням України як самостійної держави формується нова структура кредитної системи, яка складається із таких 3-х ярусів:

1.Національний банк України.

2.Банківська система:

-комерційні банки;

-ощадний банк.

3.Спеціалізовані небанківські кредитні інститути:

-страхові компанії;

-інвестиційні фонди;

-інші.

Нинішня структура кредитної системи України наближується до моделі кредитної системи промислово-розвинених країн. Але справа в тім, що найбільш слабкою ланкою нової кредитної системи є третій ярус. Він представлений в основному страховими компаніями, а для розвитку інших типів спеціалізованих кредитних інститутів потрібно повноцінне функціонування ринку капіталів і його другого елемента - ринку цінних паперів. Створення останнього можливе лише в умовах відносно широкої приватизації державної власності. Саме це повинно стимулювати розвиток третього ярусу кредитної системи