3.Поняття про статистику.

Статистика – це одна з суспільних наук, що має за мету збір, впорядкування, аналіз, співставлення числового представлення фактів, які стосуються різноманітних масових явищ та процесів.

Статистика – це вчення про систему показників (кількісних характеристик), що дають всесторонню уяву про суспільні явища, економіку в цілому та її галузі.

Статистика – це ефективний інструмент пізнання, що використовується в суспільних науках для встановлення закономірностей, які діють в конкретних масових явищах, що вивчаються даною наукою.

Статистика – це одна з форм практичної діяльності людей мета якої – збір, обробка, аналіз масових даних про ті чи інші якості.

Статистика – це різного роду числові дані.

Статистика – це наука про державу (державознавство).

4.Історія статистики як науки.

Слово «статистика» походить від латинського слова status – становище, стан явищ. Звідси утворилися слова: stato - держава, statista – держави, statistica – сума знань про державу.Спочатку статистика займалася описовою діяльністю, зокрема, описом державного устрою (інша назва – державознавство).

Термін «статистика» в сучасному розумінні вживається в науці з 1749р.Його вперше запровадив німецький вчений Готфрід Ахенваль (1719 – 1772). Статистика починалася з масових спостережень : перепису населення, опису земельних ділянок. У Давньому Римі перепис населення проводили періодично з метою вивчення кількості осіб, придатних до військової служби, для розподілу податків між громадянами з врахуванням розміру земельних угідь та чисельності сім»ї.Розвиток статистики як науки відбувався в таких напрямках: описове державознавство, політична арифметика, теорія масових суспільних явищ та процесів. Описове державознавство веде свій початок від Арістотеля (384 – 322р. до н.е.), однак перший спеціальний курс лекцій зі статистики був прочитаний в Німеччині Генріхом Конрінгом у 1660р. Послідовник Конрінга Г.Ахенваль досліджував не суспільство, а державу, її політичний та адміністративний устрій, бо саме в цьому вбачав предмет науки. На зміну розуміння статистики як опису держави прийшло розуміння статистики як науки про закономірності масових суспільних явищ. Політична арифметика – таку назву отримала статистична школа, яка виникла в Англії у 17 ст. Від дослідження відомостей про померлих до розроблення таблиць смертності – такий шлях пройшли дослідники Д.Граунт та Е.Галлей. Вільям Петті заклав підвалини політичної арифметики як науки про політичну анатомію, тобто науки про симетрію, структуру і співвідношення частин «політичного тіла». Розвиток математики, зокрема теорії імовірності, створив теоретичну базу для статистики. Від Б.Паскаля, Я.Бернуллі до П.Лапласа, К.Гауса, Д.Пуасона – такий шлях від розробки теорії ймовірностей до перших спроб її використання для дослідження соціальних явищ.Теоретична статистика починається з праць А.Кетле (1796 – 1874): «Розрахунок ймовірних злочинів», «Листи про теорію ймовірності!, «Соціальна фізика, або Досвід досліджень про розвиток людських здібностей». Кетле прагнув створити нову науку – «суспільну фізику», оскільки вважав, що в кожному суспільстві під впливом сукупності сталих закономірностей , що діють на людей, утворюється ідеальний тип «середньої людини». Становлення статистики як науки в сучасному її розумінні пов»язується з іменами К.Пірсона, Р.Фішера, В.Госсета, П.Чебишова, А.Маркова, А.Чупрова, Є.Слуцького, А.Колмогорова, М.Птухи та інших.