18. Моральні аспекти розпорядчої діяльності.

встановлення сприятливого клімату в колективі залежить від ефективної діяльності працюючих у формах взаємодії співробітництва суперництва і співучасті

У менеджменті особливо велику вагу має співробітництво керівника з підлеглими. Етичні правила стимулюв підлеглих вимагають того щоб успіхи не залишались без уваги.

Керівнику варто керуватись при наклад стягнень керуватись провіреними фактами

Не поспішати з накладенням стягнень і не робити цього в стані гніву

Не принижувати гідність підлеглого

Дотримув об’єктивності і неупередженості

Управлінська етика - це адаптовані до практичних потреб менеджера відомості про моральні цінності, якими керуються пюди, про моральні потреби до стилю роботи і образу керівника.

Встановлення сприятливого психологічного мікроклімату в колективі залежить від ефективності спільної діяльності працюючих, яка набуває різних форм: взаємодії (спільне виконання якогось завдання посадовими особами); співробітництво (добровільне об'єднання зусиль працюючих, надання взаємодопомоги); суперництво (змагання, прагнення завоювати у керівника чи колективу вищий авторитет, визнання); співучасті (займати зацікавлену активну позицію у розв'язанні задач проблем колеги).

У менеджменті особливо велику вагу має співробітництво керівника із підлеглим (старшого із молодшим), яке повинно здійснюватися із урахуванням офіційних посадових інструкцій, вимог раціональної організації управлінського процесу, прийнятих моральних норм і обмежень, дотриманням службового етикету.

Сучасна етика розпорядчої діяльності вимагає від менеджера певної мужності, щоб не боятись приймати рішення, пов'язані із високою відповідальністю і ризиком, відміняти неправильні чи помилкові рішення, визнавши свою вину.

Етичні правила стимулювання підлеглих вимагають, щоб будь-які успіхи не запишались без уваги, забезпечувалась гласність винагород, які не повинні розходитись із громадською думкою. Будь-які прояви фаворитизму негативно позначаються на моральному кліматі взаємовідносин в колективі.

Дуже відповідальним моментом у діяльності менеджера є етика стягнень. Тут варто дотримуватись таких загальних правил:

- при накладанні стягнень керуватися пише ретельно перевіреними фактами, а не підозрами і чутками;

- не поспішати із накладанням стягнень і не робити це в сані підвищеної збудженості, гніву, роздратування;

- ніколи не принижувати гідність підлеглого, на якого накладається стягнення, вміти співпрацювати з ним;

- не користуватись стягненням як єдиним засобом впливу на підлеглих і не робити це часто;

- при накладанні стягнень завжди пам'ятати про їх виховний характер, дотримуватись об'єктивності і неупередженості і т.п.

щоб не погіршити можливості співробітництва із начальником, підлеглий повинен добре знати стан справ у сфері своєї компетенції, не доповідати про труднощі, які може сам подолати, не звалювати вину на інших при невдачах і ін.

19. Сутність управлінського рішення та умови прийняття рішень.

Прийняття рішень - це процес, який відбувається впродовж певного часового періоду й здійснюється в кілька етапів. Рішен­ня - це результат вибору з кількох альтернатив, який фіксується письмово чи усно й містить програму дій для досягнення поставле­ної цілі. Рішення є одним із видів розумової діяльності і є виявом волі людини й характеризуються такими ознаками: - можливістю вибору з множини альтернативних варіантів (як­що відсутні альтернативи, то й відсутній вибір, а відтак - і рішення); - наявністю мети (вибір без мети не визначається як рішення); - наявністю вольового акту. Управлінські рішення передбачають пошук найбільш ефектив­ного й раціонального варіанта для досягнення кінцевого результа­ту. Процес прийняття й реалізації рішень - це послідовна зміна взаємопов'язаних стадій, та етапів дій менеджера, які розкривають технологію розумового пошуку істини й аналізу похибок. До уп­равлінських рішень ставлять такі вимоги, як: всебічна обґрунто­ваність, своєчасність, необхідна повнота змісту, узгодженість з прийнятими раніше рішеннями. Всебічна обґрунтованість рішень означає необхідність прийнят­тя їх на основі максимально повної й вірогідної інформації. Вони повинні охоплювати увесь спектр питань, всю повноту потреб підприємства, враховувати особливості шляхів розвитку галузі й оточуючого середовища, включати аналіз ресурсного забезпечен­ня, науково-технічних можливостей, цільових напрямів розвитку, економічних і соціальних перспектив підприємства. Своєчасність управлінських рішень означає, що прийняті рішення не повинні відставати від потреб і завдань підприємства, або випереджати їх. Рано прийняті рішення не знаходять відповідних умов для реалізації та розвитку й можуть спровокува­ти виникнення негативних тенденцій. Запізнілі рішення, є не менш шкідливими, тому що не сприяють вирішенню «перезрілих» за­вдань й ще більше посилюють негативні процеси. Необхідна повнота змісту рішень означає, що рішення повинне охоплювати всі сфери діяльності підприємства й напрями розвитку.