Активні і пасивні основні фонди
Оскільки елементи основних фондів відіграють
неоднакову роль у процесі виробництва, непересічне значення має їх поділ на дві частини: активну, яка безпосередньо приймає участь у виробничому процесі і завдяки цьому зумовлює певний обсяг і якість продукції, і пасивну, що створює умови для здійснення процесу виробництва. До активної частини основних фондів відносять переважно робочі машини і устаткування, інструмент, вимірювальні та регулюючі прилади і пристрої, використовувану в автоматизованих системах управління технологічними процесами обчислювальну техніку, деякі технічні споруди - гірничі виробки шахт, газові і нафтові свердловини.Співвідношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках до їх загальної вартості на підприємстві, визначає видову (технологічну) структуру використовуваних засобів праці. За інших рівних умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша, чим більша у їх складі питома вага активної частини.
Вона змінюється під впливом факторів:
виробничо - технологічні особливості підприємства;
науково - технічний прогрес і зумовлений ним технічний рівень виробництва;
ступінь розвитку різних форм організації виробництва;
відтворювальна структура капітальних вкладень у створення нових основних фондів;
вартість будівництва виробничих об'єктів і рівень цін на технологічне устаткування;
територіальне розміщення підприємства.
Загальна тенденція динаміки технологічної структури основних фондів характеризується поступовим збільшенням питомої ваги активної її частини.
16.ФІЗИЧНЕ СПРАЦЮВАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ
Під фізичним (матеріальним) спрацюванням основних фондів розуміють явище поступової втрати ними своїх первинних техніко - експлуатаційних властивостей (якостей), тобто споживної вартості, що проводить до зменшення їхньої реальної вартості - економічного спрацювання.
На швидкість і розміри фізичного спрацювання впливають такі основні чинники:
- надійність і довговічність засобів праці;
спосіб експлуатації (екстенсивний чи інтенсивний);
особливості технологічного процесу;
якість технічного догляду й ремонтного обслуговування;
- кваліфікація робітників, обслуговуючого та ремонтного персоналу.
Форми фізичного спрацювання основних фондів за рівнем спрацювання і можливістю усунення:
усувне (тимчасове) — періодично усувається з допомогою проведення відповідних ремонтно - профілактичних робіт;неусувне (постійно нагромаджуване) — об'єктивно нагромаджується до граничної межі, досягнення якої зумовлює необхідність заміни повністю спрацьованих засобів праці.
Методи визначення рівня фізичного спрацювання:
за строками служби (експлуатації) - через зіставлення фактичних і нормативних значень для окремих елементів (однорідних груп) основних фондів з урахуванням ліквідаційної вартості;
за даними обстеження технічного стану — обчисленням середньозваженого відсотка спрацювання основних конструктивних елементів тих або інших засобів праці.
ТЕХНІКО – ЕКОНОМІЧНЕ СТАРІННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ
Техніко – економічне старіння основних фондів – це процес знецінення діючих засобів праці під впливом науково – технічного прогресу ще до настання повного фізичного спрацювання. Воно притаманне передовсім знаряддям праці і транспортним засобам.
Ступінь техніко – економічного старіння засобів праці (коефіцієнт Ктес) визначається за формулою:
де Ц0, Ц1 – ціна (повна вартість) відповідно застосовуваного та нового засобу праці;
П0, П1 – відповідно продуктивність тих самих засобів праці чи витрати на їхнє експлуатаційне обслуговування.
17.СУТНІСТЬ ПРОЦЕСУ АМОРТИЗАЦІЇ ОСНОВНИХ ФОНДІВ.
ВИЗНАЧЕННЯ НОРМ АМОРТИЗАЦІЙНИХ ВІДРАХУВАНЬ
Безперервний процес виробництва вимагає постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці у натурі є їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється через амортизацію. Амортизація основних фондів - це процес перенесення авансованої раніше вартості усіх видів засобів праці на вартість виготовлюваної продукції з метою її повного відшкодування.
Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство справляє амортизаційні відрахування, тобто певних сум грошей відповідно до розмірів фізичного спрацювання і техніко – економічного старіння. Ці відрахування включають до собівартості продукції, реалізують при продажу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що слугує відновленню основних фондів.
Амортизаційні відрахування справляють за певними нормами, які характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів. Розрахунки норм амортизаційних відрахувань на повне відновлення (реновацію) основних фондів здійснюють централізовано за формулою:
де, Ф – балансова (первісна чи відновлена) вартість основних фондів;
Л – ліквідаційна вартість основних фондів;
Аn – амортизаційний період (нормативний строк функціонування) основних фондів.При встановленні норми амортизаційних відрахувань слід виходити з економічно доцільних середніх строків функціонування засобів праці, необхідності забезпечення повного відшкодування вартості основних фондів і врахування техніко – економічного їх старіння.
При цьому найбільш складним є правильне визначення тривалості амортизаційного періоду (доцільного строку використання) конкретних видів засобів праці. Звичайно його встановлюють з врахування багатьох впливаючих факторів, зокрема загальної фізичної довговічності і економічності капітального ремонту засобів праці, умов їх експлуатації, строків настання техніко – економічного старіння, можливих темпів оновлення.
Під ліквідаційною вартістю розуміється чиста сума, яку підприємство очікує отримати за актив по закінченні терміну його корисної експлуатації після вирахування очікуваних витрат на вибуття.
ТРАДИЦІЙНІ МЕТОДИ АМОРТИЗАЦІЇВ процесі експлуатації основні фонди фізично і морально зношуються. Сума нарахованого зносу (амортизації) переноситься на вартість виготовленої продукції. На суму нарахованої амортизації зменшується залишкова вартість основних фондів.
Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об'єкта Строк корисного використання об'єкта основних фондів визначається підприємством самостійно з урахуванням:
• очікуваного використання об'єкта, з урахуванням його потужності або продуктивності;
фізичного та морального зносу, що передбачається;
правових та інших обмежень.
Нарахування амортизації починається при визнанні об'єкта основних фондів активом (при зарахуванні на баланс) з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних фондів став придатним до використання. Нарахування амортизації призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття основних фондів. Нарахування амортизації проводиться щомісячно.Підприємства можуть проводити нарахування амортизації основних фондів (крім малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів) із застосуванням таких методів: