Відмінні ознаки основних і оборотних фондів

Ознаки	Основні фонди	Оборотні фонди
Тривалість функціонування у виробничому процесі	Функціонують тривалий період	Беруть участь лише в одному виробничому процесі
Зміна споживчої форми	Зберігають споживчу форму	Змінюють чи повністю втрачають споживчу форму
Ступінь використання у кожному виробничому циклі	Частково	Повністю
Перенесення вартості на вартість виготовлюваної продукції	Переносять свою вартість частинами в міру спрацювання	Вартість повністю відноситься на витрати по виготовленню продукції

20.ОБОРОТНІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВА. СКЛАДОВІ ЕЛЕМЕНТИ ОБОРОТНИХ ФОНДІВ ТА ЇХ СТРУКТУРА

Елементи оборотних фондів

В оборотні фонди підприємства включаються:

• виробничі запаси - запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського приладдя та інших подібних предметів, що швидко спрацьовуються;

• незавершене виробництво - це предмети, обробку (переробку) яких не завершено підприємством. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого;

• напівфабрикати власного виготовлення - це ті предмети праці, що їх повністю оброблено (перероблено) у даному виробничому підрозділі підприємства, але які потребують дальшої обробки в інших підрозділах (наприклад, поковки, штамповки, відливки та інша продукція заготовчого виробництва);

• витрати майбутніх періодів - це грошові витрати, які здійснено в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції (роботи, послуг) у наступні періоди; до них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво, придбання науково-технічної інформації, передплату періодичних видань тощо.Виробничо-технічна структура оборотних фондів – це співвідношення окремих елементів і стадій функціонування цих фондів. У структурі оборотних фондів переважають виробничі запаси. Тенденцією динаміки структури оборотних фондів є поступове зменшення відносних розмірів виробничих запасів і збільшення частки незавершеного виробництва та витрат майбутніх періодів.

21.ФОРМИ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Права власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки засвідчуються патентами.

Сутність патенту

Патент —це охоронний документ, що

видається державним органом (патентним

відомством) і підтверджує право його власника на

відповідний об'єкт промислової власності. Він забезпечує його власнику виключні можливості, такі як:

1. Виключне право використовувати винахід – (корисну модель, промисловий зразок) на власний розсуд.

2. Право забороняти третім особам використовувати винахід (корисну модель, промисловий зразок) без дозволу власника

3. Можливість передавати на основі договору право власності на відповідний об'єкт будь-якій особі, яка стає правонаступником патенту.

4. Право видати ліцензію (дозвіл) будь-якій особі на використання винаходу (корисної моделі, промислового зразка) на основі ліцензійного договору.

5. Право подати у патентне відомство для офіційної публікації заяви про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі, промислового зразка).

Види ліцензій

Можливі види ліцензій:

За характером об’єкта, який передається за

ліцензійною угодою ліцензії бувають:

Патентна ліцензія Об'єктом є технічне рішення, захищене патентом. Умови ліцензійної угода визначаються правилами, що регулюють використання патенту.

Безпатентна ліцензія Об'єктом є незахищені патентами технічні досягнення, «ноу-хау», виробничий досвід тощо . За підставою для дозволу на використання об'єкта ліцензії, ліцензії бувають.

Добровільна ліцензія Ліцензіар передає дозвіл використовувати об'єкт права на основі договору, що регламентує обов'язки, обсяг використання і розмір винагороди. Примусова ліцензія Видається відповідним державним органом без згоди патентовласника. Цим же органом встановлюється розмір винагороди.

За обсягом прав на використання ліцензії, ліцензії бувають:

Звичайна ліцензія Залишає ліцензіару право експлуатації технічного рішення і дає можливість укладати угоди з іншими ліцензіатами.

Виключна ліцензія Передає ліцензіату права виключного користування об'єктом, але залишає за ліцензіаром право використовувати технічне рішення.

Повна ліцензія Передбачає перехід до ліцензіата усіх прав за патентом Ліцензіар позбавляється права користуватися об'єктом протягом терміну, обумовленого договором.За використання об'єкта ліцензійної угоди виплачується певна матеріальна винагорода:

• найбільш поширеною формою такої винагороди є роялті (періодичні відрахування), що встановлюються у вигляді ставок до обсягу продажу або в розрахунку на одиницю ліцензійної продукції.

• замість роялті можна користуватись одноразовим пашуальним платежем, тобто оплачувати фактичну ціну ліцензії.

• розрахунки за ліцензії можуть також проводитися у формі передачі ліцензіару певної частки цінних паперів ліцензіата.

29.Прибуток є економічною категорією. Прибуток як економічна категорія є грошовим вираженням вартості реалізованого чистого доходу, основною формою грошових накопичень суб'єктів господарювання. Він характеризує дохідність підприємства, окупність вкладених витрат і використаного майна в результаті здійснення відповідних заходів.

Сума отриманого прибутку — це показник, який характеризує результативність діяльності підприємства, тобто є фінансовим результатом його підприємницької діяльності.

Загальний прибуток підприємства — це кінцевий результат діяльності підприємства. Основною складовою загального прибутку є прибуток від реалізації товарної продукції. На його величину впливають як чинники, що не залежать від діяльності підприємства (зміни державних регулюючих цін, природні, транспортні умови тощо), так і ті, що належать до компетенції підприємств.

У складі загального прибутку враховуються результати від продажу основних фондів та іншого майна підприємств, а також від позареалізаційних операцій.

Загалом формування прибутку має багато аспектів. Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує такі функції: оцінювальну, стимулюючу і госпрозрахункову. Водночас не виключена можливість наділення прибутку й іншими функціями.

Оцінювальна функція прибутку полягає в тому, що він є основним критерієм економічної ефективності виробництва і використання основних виробничих фондів. Ця функція прибутку для підприємця є дієвим засобом контролю за раціональним використанням матеріальних і трудових ресурсів.

Стимулююча функція прибутку полягає в тому, що він є джерелом матеріального заохочення працівників, розширення виробництва і вирішення соціальних проблем на підприємствах, а також джерелом сплати прямих податків у бюджет. У цьому зв’язку в отриманні прибутку мають бути зацікавлені як держава, так і підприємства.

Госпрозрахункова функція прибутку полягає в тому, що госпрозрахунок як основний метод господарювання підприємств передбачає не тільки покриття власних витрат доходами, а й отримання накопичень (прибутку) для стимулювання працівників і вирішення інших питань. В умовах ринкової економіки отримання прибутку орієнтує товаровиробника на збільшення обсягів виробництва продукції, зниження витрат на нього. Цим досягається як мета підприємництва, так і задоволення суспільних потреб.

Рис. 3.3. Структурно-логічна схема формування прибутку підприємства

30.Фінансова санація підприємств.Санація — це система фінансово-економічних, виробничо-тех­нічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямова­них на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквід­ності, прибутковості та конкурентоспроможності підприємства боржника в довгостроковому періоді.Мета фінансової санації — покриття поточних збитків та усу­нення причин їх виникнення, поновлення ліквідності та плато­спроможності підприємства, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фінан­сових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів ви­робничо-технічного характеру.Санація може відбуватися злиттям підприємства, яке перебу­ває на межі банкрутства, з потужною компанією; випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшен­ням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетво­ренням короткострокової заборгованості на довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що пере­буває на межі банкрутства.За джерелами мобілізації фінансових ресурсів, розрізняють ав­тономну та гетерономну санацію.

Автономна санація передбачає фінансування оздоровлення підприємства за рахунок його власних ресурсів і коштів, наданих власниками та іншими особами (без залучення в санаційний про­цес сторонніх осіб).

Гетерономна (зовнішня) санація характеризується участю в ній сторонніх осіб, зокрема банків та інших кредиторів, клієнтів, держави.

Підприємство у кризовому стані

Визначення цілей санації

Аналіз причин виникнення кризової ситуації

Рішення щодо ліквідації чи санації

Першочергові заходи для санації

Заходи для ліквідації:

• на добровільній основі

• примусовими методами

НІ

ТАК

Розробка санаційних заходів

Програма санації

Проект санації

Реалізація, координація й нагляд

Формування стратегії санації

Реструктуризація підприємства — це здійснення організа­ційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що спри­ятиме оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності ви­робництва та задоволенню вимог кредиторів.Форми реструктуризації (залежно від застосовуваних заходів):1. Реструктуризація виробництва — передбачає зміни в органі­заційній та виробничо-господарській сфері підприємства за раху­нок таких заходів:

• зміна керівництва підприємства;

• введення нових, прогресивних, форм управління;

• диверсифікація асортименту продукції;

• підвищення ефективності маркетингу;

• зменшення витрат на виробництво;

• скорочення чисельності робітників.

2.Реструктуризація активів — включає заходи, результатом яких є зміни у структурі та складі активної сторони балансу:

• продаж частини ОФ, зайвого обладнання, запасів сировини, меблів тощо;

• продаж окремих підрозділів підприємства;

• зворотний лізинг;

• рефінансування дебіторської заборгованості, тобто переведен­ня дебіторської заборгованості в інші, ліквідні, форми оборотних активів (грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо).

3.. Фінансова реструктуризація — пов'язана зі зміною структу­ри та розмірів власного і позиченого капіталів, а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства. При цьому використову­ються такі заходи: Реструктуризація кредиторської заборгованості; - одержання додаткових кредитів;- збільшення статутного фонду;

- заморожування інвестиційних вкладень.

4. Корпоративна реструктуризація — пов'язана з реорганізацією підприємства. До заходів, які вживаються в рамках корпоратив­ної реструктуризації належать:

• застава, або нова приватизація;

• поділ великих підприємств на частини;

• виокремлення об'єктів соцкультпобуту;

• приєднання, злиття з більш потужними підприємства