13.Спілкуван як розумін людьми один одного.

Перцептивна функція спілкування. Інформація, яку отримують співрозмовники під час контактів по різних каналах, дає можливість скласти більш або менш об'єктивне враження про те, що являє собою партнер по спілкуванню, проникнути в його внутрішній світ, зрозуміти мотиви поведінки, звички, ставлення до фактів дійсностіВиділяють три важливі механізмів сприймання людини людиною: ідентифікацію, рефлексію (інтерпретацію) і стерео. Перший етап у механізмі пізнання людини людиною - ідентифікація. Ідентифікація - це спосіб розуміння іншої людини через усвідомлюване або неусвідомлюване уподібнення тому самому суб'єкту, який пізнає. Суть цього полягає в тому, що в ситуаціях взаємодії партнери намагаються зрозуміти один одного, ставлячи себе на місце іншого. Так, студент добре розуміє хвилювання та поведінку іншого студента перед іспитом, закоханий - страждання того, кого спіткала невдача у взаємності. Для визначення власної тактики в спілкуванні співрозмовникові важливо знати, як індивід, що входить з ним у контакт, сприймає його самого. рефлексія- усвідомлення суб'єктом того, як його сприймає партнер по спілкуванню,. Стереотипізація - це класифікація форм поведінки та інтерпретація їх причин через співвіднесення із зразками, що відповідають соціальним стереотипам. Стереотип - це сформований за конкретних соціальних умов образ людини, яким користуються, як штампом. Стереотипізація може складатись як результат узагальнення власного досвіду суб'єктом міжособистісного сприймання, до якого приєднуються відомості, отримані з книг та інших джерел.

.стереотипізація може бути помилковою,, при сприйманні незнайомої людини важливу роль відіграє первинна інформація, яку отримує суб'єкт сприймання. Якщо у реципієнта попередньо створити відповідну установку стосовно іншої людини, то вона може відіграти вирішальну роль у сприйманні в процесі спілкування. Спрацює стереотип. попередня інформація, яку отримує суб'єкт сприймання, виявляється істотним підґрунтям для формування упередженості в оцінці іншої людини.В одному експерименті двом групам студентів була показана фотокартка однієї й тієї ж людини. У першому випадку експериментатор схарактеризував її як видатного вченого, а в другому — як злочинця. Пропонувалося за зовнішнім виглядом дати їй характеристику. Перша група студентів, якій була дана інформація про "видатного вченого", повідомила, що зовнішність людини на фотокартці свідчить про ЇЇ інтелект, напружену роботу думки, доброту, зосередженість. Друга група - варіант "небезпечного злочинця" - стверджувала, що перед нею портрет жорстокої, рішучої та підступної людини. Одна й та сама деталь портрета - очі — в одному випадку тлумачились як яскраві і розумні, а в другому — як злі і нещадні. У спілкуванні досить поширені стереотипи, що ґрунтуються на оцінці зовнішності співрозмовника

14.Зворотній зв'язок у спілкуванні

Спілкування, як було показано, не може бути зведене до простої передачі інформації. Для того щоб бути успішним, воно обов'язково припускає наявність зворотного зв'язку - отримання суб'єктом інформації про результати взаємодії.Повідомляючи щось іншій людині, наказуючи або звертаючись з проханням або питанням, взагалі взаємодіючи з ним, людина весь час отримує необхідну інформацію про ефективність свого звернення до іншого, - спілкування з необхідністю передбачає рефлексію. На підставі цієї інформації він безперервно коригує свою поведінку, перебудовуючи систему своїх дій і засобів мовної комунікації, щоб бути правильно зрозумілим і досягти належного результату. Суб'єктивно що говорить може не звертати уваги на зворотний зв'язок, але несвідомо він постійно її використовує.

Роль зворотного зв'язку в спілкуванні особливо чітко усвідомлюється, якщо сама її можливість виявляється в силу якихось причин блокована. Старшокласник, якому доводиться виступати по шкільному радіомовленню, знаходиться у великій скруті, не отримуючи звичної зворотного зв'язку зі слухачами, - його мова стає непевною, переривчастою, прискорюється або невиправдано сповільнюється, зникає звичайна інтонація і т.д. Якщо немає можливості візуально сприймати співрозмовника, збіднюється жестикуляція, виникає скутість руху. Сигнали, одержувані при сприйнятті поведінки співрозмовника, стають підставою для корекції подальших дій і висловлювань суб'єкта.