- •1.Історія економіки та економіічної думки як наука.
- •2.Предмет історії економіки та економічної думки
- •3. Методи історії економіки та економічної думки
- •4.Завдання історії економіки та економічної думки як науки
- •5. Етапи та напрями розвитку історії економіки та історії економічної думки
- •6. Підходи та критерії періодизації господарського розвитку суспільства
- •7. Періодизація та основні риси господарства первісного суспільства
- •8. Господарство та економічна думка Стародавнього Єгипту та Месопотамії
- •9. Господарство та економічна думка Стародавніх Китаю та Індії
- •10. Господарство античної Греції та його відображення в економічній думці
- •11. Економічна думка та господарський розвиток античного Риму
- •12. Історичні умови формування та своєрідність економічної думки середньовіччя
- •13. Загальні риси феодального господарства у Європі
- •14. Становлення та розвиток феодальної системи господарства в окремих країнах Європи
- •15. Економічна думка Середньовічного Сходу
- •16. Економічна концепція Томи Аквінського
- •17. Економічна думка Росії та України в добу Середньовіччя
- •18. Соціальні утопії пізнього Середньовіччя
- •19. Передумови виникнення ринкового господарства в надрах пізньофеодального суспільства
- •20. Меркантилізм — перша економічна концепція доринкової економічної теорії
- •21. Економічний розвиток європейських країн у період переродження у ринкове феодального господарства наприкінці XV — на початку XVI ст.
- •22. Великі географічні відкриття та їх вплив на економічний розвиток Європи
- •23. Історичні передумови виникнення та етапи розвитку класичної політичної економії
- •24. Започаткування класичної школи в Англії
- •25.Виникнення класичної політичної економії у Франції.
- •26.Економічне вчення фізіократів
- •27.Промисловий переворот в Англії: передумови, хід,наслідки.
- •28.Особливості промислового перевороту у Франції.
- •29.Особливості промислового перевороту в Німеччині
- •30.Промисловий переворот у сша.
- •31. Особливості промислового перевороту
- •32. Економічне вчення а. Сміта
- •33. Наукова спадщина д. Рікардо.
- •34.Вчення Мальтуса про реалізації суспільного продукту
- •35.Економічні погляди н. Сеніора
10. Господарство античної Греції та його відображення в економічній думці
Суспільне життя античної Греції зосереджувалося у полісах —- містах-державах, розташованих по берегах та островах Егейського й Іонічного морів. Греція не була єдиним політичним цілим, кожне місто-поліс жило власним життям. економічні зв'язки за умов панування натурального господарства були досить вузькими, господарське життя переважно зосереджувалося в окремих родинах, у їх домашньому («ойкісному» — від давньогр. «ойкос» — дім) господарстві. . На чолі такої патріархальної родини стояв родоначальник або домовласник, який у господарському відношенні виступав як управитель та землевласник. Саме право на землеволодіння визначало участь у державному управлінні, а клієнти, які знаходилися під захистом та заступництвом патріархальної родини, таких прав не мали. У мі-стах-полісах крім повноправних громадян існували та Інші категорії населення, зокрема метки (іноземці), які прав на землю не мали і вимушені були займатися ремеслом та торгівлею, заняттями, які греки вважали негідними громадянина.Така патріархальна родина була самодостатньою і не потребувала господарських зв'язків з іншими, подібними до неї, адже забезпечувала власні потреби за рахунок власного ж господарства. Лише деякі блага, передусім предмети розкошу, здобувалися шляхом обміну на власну продукцію. Саме таке господарство І називали ойкісним. Діяльність їх зосереджувалася в сільському господарстві, землеробство ставало головним джерелом існування патріархальної родини. Ремесло вже виникає, але також виключно для забезпечення власних родинних потреб.Поділ праці у патріархальній родині ще не визначав суспільного поділу праці, хоча й породжував появу нових форм господарської діяльності як складових ойкісного господарства. Власник такого господарства спрямовував трудову діяльність як рабів, так й іншої челяді, а продукція споживалася безпосередньо в ньому.Але в інших містах-полісах натуральне господарство вже з VII ст. починає витіснятися за рахунок розвитку ремесла та торгівлі. Найбільшим центром стають Афіни. В Афінах, як і в більшості грецьких міст-полісів, існувала демократична форма правління, а влада вже з VIII ст. до Р.Х. належала аристократії. Основа цієї влади визначалася низкою причин, серед яких найважливіше місце належало великому землеволодінню, яке дозволяло господарям підкоряти собі як орендарів, так і масу дрібних зем-левласників-співгромадян, більшість з яких була боржниками великих власників.Право власності охоронялося законодавчо. Позики надавалися під заставу землі, а на ділянках боржників встановлювалися так звані боргові (іпотечні) стовпи, на яких записувалися імена боржників, кількість боргу та строк виплати. Проценти були дуже високими, борги росли швидко.Такі явища були підтвердженням розкладу ойкісного господарства. Спробу уповільнити ці процеси і водночас підтримати торгівлю та ремісництво було зроблено у 594 р. архонтом Солоном, який здійснив низку реформ.Так, реформи Солона вирішували питання привілейованого стану землевласників, закріпивши за ними права повного громадянства. Реформи Солона знищили також боргову кабалу, боргове рабство було заборонене, а рабами могли бути лише іноземці, рабство одноплемінників було заборонене. Були також анульовані всі борги під заставу земель. Таким чином реформи захистили інтереси землевласників і певною мірою -— старого ойкісного господарства.Статус ремісників істотно підвищується, відкриваються можливості залучення до занять ремеслом не лише рабів або метеків, а й громадян Афін. У сфері політичній реформи Солона встановлювали юридичну рівність між громадянами перед законами, всі громадяни були рівними незалежно від їх майнового стану. Реформував вій і спадкове право, надавши можливість тим, хто не мав дітей, передавати своє майно у спадок на власний розсуд.Отже, реформи Солона, заклали основи нового суспільно-економічного та політичного устрою в Афінах і зміцнили економіку полісу, відкрили шлях до посилення економічної та політичної могутності.