15. Економічна думка Середньовічного Сходу

Звичайно, в Індії, як і в Європі, економічні погляди ґрунтувались на релігійних традиціях. "Теорією" внутрігромадських відносин були соціальні норми, пов´язані з функціонуванням кастової системи. Існувало чотири касти. Згідно з таким поділом одні могли займатися землеробством, інші - скотарством, ще інші - торгівлею і ремеслом.Кастовий поділ господарської діяльності сприяв негативному ставленню до фізичної праці, яке в Індії набуло чітко окреслених форм. Це легко виявити в середньовічних індійських пам´ятках. "Теорією" економічної організації сільської громади була, передусім, ідея незмінності цього поділу праці, а також кастові правила та норми цієї громади.Індійська традиція відображена у коментарях надхармашастри, з яких найвідомішими є коментарі Куллукі на "Мана-вадхармашастру" і Віджнянашвари Апарарки на "Яджнявал-к´ясмріті". Від давнини залишилось розуміння єдності державного господарства, яким керує цар. Згідно з таким поглядом володар "забезпечує їжею всі 64 варни". Головним вважалося те, як спонукати платника податку до активного господарювання і скільки брати з нього податку, щоб забезпечити всім належний добробут. Селянин мав сплачувати податок цареві, бо той вважався його захисником.Обов´язок правителя полягав у нагромадженні грошей, у державну скарбницю він мав віддавати 1/4 своїх доходів, визнавалась можливість конфіскації частини майна вельмож для поповнення державної скарбниці. Заохочувалось у Індії лихварство, яким займались і замолені мусульмани. Що стосується сільського господарства, то його проблематика не залишила відображення у політичних і релігійних трактатах середньовічної Індії. Однак питання щодо оподаткування, форми і методи збору податків були в центрі уваги, що відповідало інтересам східної деспотії. Це стосується і середньовічного Китаю, де податки і повинності були поширеною формою поповнення державної скарбниці. Джерелами розвитку економічної думки Китаю були розділи династичних історій та енциклопедії "Продовольство і товари" (шіхо). Типовими виразниками економічних знань були реформатори Фань Чжуньянь (982 -1052), Лі Гоу (1009-1059), Оуян Сю (1007-1072), Су Ші (1036-1101), Ван Аньші (1021-1086), вчені Е. Ші, Шень Ко (1031 - 1101), мислителі XVII ст. Хуан Цзунсі, Гу Яньу, Ван Чуань-Шань та ін.думка в Китаї, як і в інших країнах середньовіччя, не була відокремлена від решти культури. Вона була складовою керування, спрямованою на забезпечення соціального спокою в країні. У цьому аспекті економічна думка середньовічного Китаю була продовженням стародавніх традицій. Джерелом багатовікового досвіду управління були конфуціанські погляди. Згідно з ними мала бути забезпечена єдність інтересів держави і народу (всіх підданих). Збагачення держави це стрижень державної політики. Запорукою збагачення вважалось землеробство. Китайські мислителі твердили, що землеробство - стовбур (основне), торгівля і ремесло - відгалуження (другорядне)". Отже, можна нехтувати торгівлею, але зосереджувати увагу на землеробстві. Економічна думка середньовічної Японії пов´язана з фіскальною політикою держави, яка втручалася в розподіл землі, селянських наділів, освоєння громадських земель. Про економічний стан Японії та її економічну політику можна довідатися з пам´ятних нотаток із 12 статей Мійосі Кійоюкі (847- 918 pp.), де автор обґрунтовує необхідність надільної системи. Для нього причиною зла є те, що "землі переходять у чужі руки, багаті родини примножують свої володіння, дбають тільки про свою вигоду. Цим завдається шкода державі".У контексті захисту землеробства розвивалася економічна думка Японії у наступні століття. Тривале нехтування купецько-торговельною діяльністю, товарно-грошовими відносинами поступово змінювалось. У пізньому середньовіччі виникла школа економічної думки купецтва, тобто напряму "вчення серця" (сінгаку), засновником якого був Ісіда Байган (1685- 1744). Рівність усіх перед грошима - це вихідна теза цієї течії, де поєдналися буддизм, синтоїзм і конфуціанство.Економічна думка арабів розвивалась у середньовіччі під великим впливом ісламу, істини якого викладені в Корані. Ранні списки Корану припадають на період VII-VIII ст. Коран визнає приватну власність, засуджує скупість, виступає проти марнотратства. Коран визнає обов´язковою милостиню бідним, сиротам. Милостиня призначалась і на викуп рабів. Коран своїм змістом спрямований на пом´якшення суспільних відносин. По суті він був спрямований проти рабства. Коран вимагав справедливості в торговельних операціях, дотримання міри і ваги. Коран брав під захист віруючих-ісламістів, утверджував принципи соціальної справедливості. Коран мав великий вплив на економічну думку арабів у наступні сторіччя.Видатним мислителем арабського халіфату, в працях якого трактуються економічні проблеми, був Абу Юсуф Якуб ібн Ібрагім аль Ассарі (731 - 797). У книзі "Про податки" ("Кітал аль Гарадж") він обстоював справедливу систему оподаткування.