Особливості біології та наукове значення

Їжа норки: риба (20–35%), жаби (25–73%), раки (5–30%), молюски, комахи, полівки, миші та во­доплавні птахи. Часто робить схованки корму. Статевої зрілості досягає у 9–11 місяців. Вагіт­ність триває 40–43 дні. У квітні–липні самка на­роджує 1–7 сліпих щенят, які стають самостійни­ми у 2,5–3 місяці. Веде осілий спосіб життя і має

невелику індивідуальну ділянку (12–100 га). Здебільшого вона контролює 250–2000 м бе­регової лінії шириною 50–100 м. Типовим жит­лом хижака є нора з 1–2 надводними входами (Ø 8–10 см), довжиною 1,5 м, що ведуть у гніз­дову камеру розміром 48х55 см. В місцях меш­кання ондатри і бобра залюбки використовує їх хатки і нори. Річки, стариці, озера, острови, гірські потоки, меліоративні канали з захара­щеними, порослими лісом та гідрофільною рослинністю берегами.

Морфологічні ознаки

Невелика тварина з блискучим коричневим хутром темного або світлого відтінків. Верх­ня та нижня губи білого кольору, іноді має білі плями на горлі, грудях та череві. Довжи-

на тіла самців — 30–44, самиць — 25–35 см, маса, відповідно: 502–949 та 370–700 г.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони

Як вид, що знаходиться під загрозою зни­щення занесено до ІІ видання ЧКУ, Чер­воного списку МСОП і як вид, що підлягає особливій охороні, до Бернської конвенції. Охороняється в Дунайському, Карпатському БЗ, Нижньодністровському НПП та можливо в Канівському державному заповідниках.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах

Розмножується добре, в Україні не розводять.

Господарське та комерційне значення

Раніше мисливський вид.

Основні джерела інформації

Гептнер и др., 1961; Абелєнцев, 1968; Терновский, 1977, 1988; Подласая, Копеин, 1982; Туманов, 1984; Туманов, Зверев, 1984; Турянин, Турянин, 1990; Загороднюк та ін., 1997; Жмуд, 1999; Киселюк, Тымчук, 1999; Роман, 2000; Роженко, 2001, 2006; Панов, 2002; Колесников, Кондратенко, 2004; Во­лох, 2004; Шешурак, 2004. Усні повідомлення: Вє-трова, Жили, Євтушевського, Полушиної, Селюні-ної, Ткачука, Химина та Шияна.

Автор: А.М .Волох, М.В. Роженко Фото: М.В. Роженко

540

Хордові

Chordata

Тхір степовий

Mustela eversmanni Lesson, 1827

Таксономічна належність

Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Хижі (Carnivora), родина — Куницеві (Mustelidae). Один з 20-ти видів роду, один з 6-ти видів роду в фауні України.

Природоохоронний статус виду

Зникаючий.

Ареал виду та його поширення в Україні

Центральна Азія, Сибір, Далекий Схід та Пд.-Сх. Європа. Поширений на всій території Україні, але в багатьох місцях зник.

Чисельність і причини її зміни

У 1970-х рр. в Україні мешкало біля 30 тис. осо­бин. Найбільша щільність на цілині сягала 5, на вигонах — 3, на сіножатях — 1, на ланах — 0,05 особин на 1 тис. га. Раніше у Черкаській та Полтавській обл. — 12 особин на 1 тис. га, а зараз — 0,1. У Луганському заповіднику колись щільність сягала 80 особин на 1 тис. га, тепер <1; у Чорноморському заповіднику (1992–98 рр.) — 4–13 на 1 тис. га, зараз меш­кає 12–15 тхорів, хоча у 1924 р. поряд — здо­були ~ 1 тис. Причини змiни чисельностi: землеробське освоєння залишків цілини та масове винищення ховрахів. Зараз найбіль­ше тварин мешкає у Криму, де збереглися ді­лянки степу.