[Ред.]Угорська окупація

Угорська окупація Закарпаття була зв'язана з терором та репресіями проти укр. діячів. Замість обіцяної автономії, угорці визнали вузьку самоуправу «Підкарп. Краєві», проводячи політику угорщення в культ. житті й адміністрації. Будапешт штучно інспірував творення «русинської» мови і культури, толеруючи діяльність русофілів, проте гостро переслідуючи кожну спробу укр. активности. В цьому плані були допущені і підтримувані урядом деякі установи («Подкарпатське Общество Наук»), деякі видання тощо. Політературної організації були заборонені. Реакція на тяжкий режим поневолення виявилась у масовій втечі закарпатськ. молоді до УРСР в 1940—41 pp. та у діяльності націоналістичного підпілля. Угорці не зуміли здобути ніяких симпатій серед місц населення під час їхнього панування в 1939—44 pp.

Тому прихід рад. військ на Закарпаття восени 1944 розглядався більшістю населення як визволення. Чехо-словацька адміністрація відновилася тільки частково і тимчасово. Закарпаття було швидко совєтизоване, а організований ком. партією з'їзд Народних Комітетів Закарп. України 26. 11. 1944 в Мукачеві висловився за приєднання Закарпаття до УРСР. 29. 6.1945 між Чехо-Словаччиною і СРСР заключено умову про вихід Закарпаття із складу Чехо-Словаччини і приєднання його до України. Крайове управління в 1944—45 було в руках Народної Ради Закарп. України, а з січня 1946 — обл. органів сов. управління. Закарп. область в кордонах 1938 р. переживає подібний соц., госп. і культ. процес, що і решта укр. земель в УРСР. Нова влада провела за перші роки націоналізацію підприємств, в 1949—50 — колективізацію сіль. господарства. Введено сов. шкільну систему, засновано 1946 Ужгородський Держ. Університет. Греко-католицька церква зазнала переслідувань з боку нового режиму (м. ін. вбивство єпископ Т. Ромжі 1947), і в 1949 р. її формально зліквідовано. Закарпаття в повоєнні роки було, подібно як і сусідні гал. обл., тереном дії укр. повстанців (Див. ЕУ І, стор. 491—92, 533—34, 566—69, 590—91).

[Ред.]Людність

Українці з Румунії у стилізованих традиційних народних костюмах з Центральної України. Фото: Село Mokre поблизу Санок (Польща). 2007

Лемки Пряшева (зліва) і Перемишля (зправа) в традиційних народних костюмах. Фото: Село Мокре поблизу Санок(Польща).2007

Людність Закарпаття розміщена нерівномірно, залежно від природних умов. Найгустіше й суцільно заселені Потиська низовина разом із підгір'ям Вулканічних Карпат (113 осіб на 1 км²) та Мармароська котловина (74). В горах (густота —42) населення скупчене в обох нижчих повздовжніх смугах та зрідка — в поперечних долинах; високі гірські масиви майже незаселені постійно, натомість на їх полонинах сильно розвинене влітку пастуше життя.

[Ред.]Урбанізація

37% населення Закарпаття живе в містах (2001). Закарпаття має 11 міст (Ужгород — 143 400 меш. (2010), Мукачеве — 82 300 (2010), Берегове — 27 200 (2001), Хуст — 32 400 (2001))^[2] і 12 с. м. т. Характер міст Закарпаття — торг.-адміністративний, за останні часи і пром. Міста розташовані на перехрестях повздовжніх і поперечних шляхів, найбільші з них — на пограниччі гір і низовини.

Людність Закарпаття швидко зростала в 19—20 вв., попри досить велику еміграцію за океан, завдяки високому природному приростові та відносно невеликим втратам під час обох світових воєн, меншим як в будь-якій ін. частині України. В розвиткові населення Закарпаття за останні 80 років можна відрізнити такі фази: а) сер. приріст за 1880—1913 pp. — пересічно 1,4°/" річно (в 1900—10 pp. на 1 000 душ щороку припадало 42 народжень, 26 смертей, 16 природного і 11 дійсного приросту); б) відносно невеликий спад в 1915—19 pp.; в) сильний приріст між двома світовими війнами, завдяки зменшенню смертности й послабленню еміграції, а також припливові чехів (1921— 30 pp. на 1 000 меш. — 42 народжень, 21 смертей, 21 природного і 18 дійсного приросту); г) зменшення під час другої світової війни, яке, однак, майже не заторкнуло українців (натомість Закарпаття покинули чехи, переважна частина німців і частина угорців, а нацисти знищили ¾ євреїв); ґ) досить високий приріст після війни, завдяки більшому, ніж в ін. обл. України, природному приростові (1956 р. на 1 000 осіб — 24,6 народжень, 8,3 смертей і 16,3 чистого приросту), невеликому відпливу населення назовні і деякому припливу з ін. частин СРСР (гол. адміністративного і військ, апарату), у наслідку цих процесів населення Закарпаття зросло з 395 000 в 1880 р. на 527 000 в 1900, 596 000 в 1910, 605 000 в 1921, 752 000 в 1930, 842 000 в 1950 і 929 000 в 1956 р.

	Край	Вся людність в тис.	Українці		Євреї		Угорці		Чехи і словаки		Інші
в тис.			у %	в тис.	у %	в тис.	у %	в тис.	у %	в тис.	у %
а) укр. етнографіч територія
Підкарпатська Русь	616	438	71.1	85	40	6.5	29	4.7	241	3.9
Пряшівщина²	118	87	73.8	11	9.3	1	0.8	16	13.6	3	2.5
Мармарощина (в Румунії)	26	17	65.4	6	23.1	1	3.8	—	—	2	7.7
Разом	760	542	71.4	102	13.4	42	5.5	45	5.9	29	3.8
Підкарпатська Русь в політичних межех
1931	725	450	62.1	102	14.1	113	15.6	33	4.5	27³	3.7
1956 (Закарп. обл., лише прибл.)	929	7644	82.5	30	3.0	100	11.0	5	0.5	305	3.0