54. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства.

Розмір прибутку підприємства багато в чому залежить від його платоспроможності. На фінансовий стан підприємства звертають особливу увагу банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.Фінансовий стан підприємства – поняття комплексне, це результат взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, сукупності виробничо-господарських факторів. Він визначається системою показників, які відображають наявність, розміщення і використання  фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів усіх видів його діяльності (виробничої, комерційної та фінансово-господарської). Для ефективного функціонування підприємства його фінансова діяльність має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження та ефективного використання фінансових ресурсів, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, фінансової стійкості. Метою аналізу фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва для забезпечення спроможності виконання підприємством своїх зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

•   дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

•   дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

•   визначення динаміки стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

•   оцінка становища суб’єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

•   визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Результати фінансового стану підприємства є необхідними для розробки планів і прогнозів його фінансового оздоровлення. Фінансовий стан підприємства формується як результат усіх видів його діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна здійснити тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й всебічно характеризують господарське становище підприємства. Для визначення найважливіших напрямків підвищення економічної ефективності суспільного виробництва перш за все необхідно сформулювати критерії та показники ефективності.

Економічну і соціальну (зниження частки ручної праці, покращення умов праці та ін.) ефективність виробництва оцінюють на загальнодержавному  (на рівні народного господарства) та локальному (підприємство, об'єднання) рівнях. Узагальнюючим критерієм економічної ефективності суспільного виробництва є рівень продуктивності суспільної праці. Продуктивність суспільної праці (Псп) вимірюється співвідношенням національного доходу(НД) і середньої чисельності працівників, зайнятих у галузях матеріального виробництва (Чм).

55. Ефективність виробництва: сутнісна характеристика, вимірювання та чинники підвищення.

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної

взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили),

засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби

виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію

або надає виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку,

мають місце затрати живої та уречевленої праці, а з іншого, — такі чи

такі результати виробництва (діяльності). Останні залежать від масштабів

застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його

використання. Ефективність виробництва — це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу. Важливо нагадати, що необхідні для одержання певного результату виробництва (діяльності) ресурси розподіляються на одноразові (інвестиційні) та поточні, які витраяаються (щоденно) Економічну ефективність відображають через різні вартісні показники, що характеризують проміжні та кінцеві результати виробництва на підприємстві чи в іншій інтеграційній виробничій структурі. До таких

показників належать: обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції;

величина одержаного прибутку, рентабельність виробництва (виробів);

економія тих чи тих видів ресурсів (матеріальних, трудових) або загальна

економія від зниження собівартості продукції; продуктивність праці тощо.

Соціальна ефективність полягає у скороченні тривалості робочого тижня,

збільшенні кількості нових робочих місць і рівня зайнятості людей,

поліпшенні умов праці та побуту, стану довкілля, безпеки життя тощо.

Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, а й

негативними (безробіття, посилення інфляції, погіршання екологічних

показників). Локальна (комерційна) ефективність визначає означає конкретнийрезультат виробничо-господарської чи іншої діяльності підприємства, унаслідок якої воно має певний зиск (дохід, прибуток).

Абсолютна ефективність характеризує загальну або питому (у розрахунку

на одиницю витрат чи ресурсів) ефективність діяльності підприємства

(організації) за певний проміжок часу. ( Порівняльна ефективність відображає наслідки порівняння можливих варіантів господарювання і вибору ліпшого з них; рівень ефективності відбиває економічні та соціальні переваги вибраного варіанта здійснення господарських рішень (напрямку діяльності) проти інших можливих варіантів.