47.Кошторис виробництва, його зміст та порядок складання.

Кошторис виробництва - витрати підприємства, зв'язані з основною його діяльністю за певний період, не залежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні.

Отже, кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються.

Кошторис виробництва складається за економічними елементами:

1. матеріальні витрати

2. виплати на оплату праці

3. відрахування на соціальні заходи

4. амортизація

5. інші операційні витрати.

Кошторис виробництва, узагальнюючи по елементні витрати підприємства, показує їхню ресурсну структуру (витрати на матеріали, персонал, основні фонди), що надзвичайно важливо для аналізу факторів формування і зниження собівартості продукції.

Порядок розробки кошторису виробництва може бути різним залежно від стадії планування, стану інформаційної бази та розміру підприємства.

На стадії прогнозних оцінок величини витрат кошторис виробництва можна складати коригуванням фактичних витрат за минулий період. Елементи фактичних витрат коригуються на прогнозні коефіцієнти зміни обсягу виробництва, кількості персоналу та вартості основних фондів з урахуванням закономірності динаміки витрат, імовірної зміни норм і цін (тарифів).

Більш обґрунтовано кошторис виробництва обчислюється за кожним елементом на підставі планових обсягів продукції (послуг), норм і цін (тарифів). Причому на малих підприємствах таке обчислення є відразу узагальнюючим. На середніх і великих підприємствах кошторис виробництва складають, підсумовуючи кошториси місць витрат (цехів, служб, загальногосподарських витрат).

52. Прибутковість і рентабельність виробництва.

Прибуток - це та частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Загальна величина прибутку підприємства (валовий прибуток) має тіж джерела, що і доход:

-прибуток від реалізації продукції (обчислюється якрізниця між обсягом реалізованої продукції та її повною собівартістю.)

-прибуток від реалізації матеріальних цінностей обчислюється аналогічно доходу., тільки з виручки вираховуються всі витрати, а не тільки матеріальні.

-прибуток від позареалізаційних операцій.

Рентабельність - це відносний показник ефективності роботи підприємства. У загальній формі він обчислюється як відношення прибутку до витрат. На практиці найбільш вживаними є такі види рентабельності:застосованих (інвестованих) ресурсів, виробничих фондів, сукупних активів, власного (акціанерного) капіталу, продукції, певного виробу.

53. Формування й використання прибутку підприємства.

Прибуток являє собою різницю загальною сумою доходів і витратами на виробництво і реалізацію продукції з урахуванням збитків від господарських різних операцій.  Прибуток забезпечує потреби самого підприємства і держави в цілому. Тому, перш за все, важливо визначити склад прибутку підприємства.  Загальний обсяг прибутку підприємства являє собою валовий дохід. Важливими чинниками зростання прибутку, що залежать від діяльності підприємств, є ріст обсягу виробленої продукції відповідно до договірних умов, зниження її собівартості, підвищення якості асортименту, підвищення ефективності використання виробничих фондів, зростання продуктивності праці. Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) визн ачається як різниця між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) без податку на додану вартість і акцизів і витратами на виробництво і реалізацію, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг). З наведеного визначення випливає, що її походження пов'язане з отриманням валового доходу підприємством від реалізації своєї продукції (робіт, послуг) за цінами, які складаються на основі попиту і пропозиції.Валовий дохід підприємства -виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за вирахуванням матеріальних витрат, - являє собою форму чистої продукції підприємства, включаючи в себе оплату праці і прибуток. Розподіл і використання прибутку є важливим господарським процесом, що забезпечує як покриття потреб організації, так і формування доходів бюджетів. Механізм розподілу прибутку повинен бути побудований таким чином, щоб усіляко сприяти підвищенню ефективності виробництва, стимулювати розвиток нових залежно від об'єктивних умов суспільного виробництва на різних етапах розвитку російської економіки система розподілу прибутку змінювалася й удосконалювалася. Однією з найважливіших проблем розподілу прибутку як до переходу на ринкові відносини, так і в умовах їх розвитку є оптимальне співвідношення частки прибутку, що акумулюється в доходах бюджету і залишається в розпорядженні господарюючих суб'єктів. Таким чином, виникає необхідність у чіткій системі розподілу прибутку, перш за все, на стадії, що передує утворенню чистого прибутку, тобто прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства і організації. Отримуючи прибуток, підприємство вирішує завдання її використання.Характер напрямків використання прибутку відображає стратегічні завдання підприємства. Виплачуючи дивіденди, підприємство стимулює зростання своїх акцій, залишаючи прибуток на підприємстві, акціонери інвестують розвиток виробництва. Розподіл прибутку - це складова і не розривна частину розподільних відносин і, мабуть, нарівні з розподілом доходу фізичних осіб, найголовніша. Прибуток розподіляється між державою, власниками підприємства і самим підприємством.Пропорції цього розподілу значною мірою впливають наефективність діяльності підприємства як позитивно, так і негативно. Економічно обгрунтована система розподілу прибутку в першу чергу повинна гарантувати виконання фінансових зобов'язань перед державою і максимально забезпечити виробничі, матеріальні та соціальні потреби підприємств і організацій.