Причини та етапи революційних подій в Україні в 1905-1907 рр. Основні досягнення українського національного руху періоду першої російської революції.

Причини: 1)Зволікання з вирішенням аграрного питання; 2)Посилення експлуатації робітничого класу; 3)Прагнення буржуазії до управління державою; 4)Національний гніт ; 5) Відсутність демократичних свобод;

Початком революції став розстріл 150-тис. мирної демонстрації 9 січня 1905 в Петербурзі; Етапи: 1) Піднесення (січень-жовтень 1905р.) 1.Період наростання страйкового руху; 2.Утворення політичних партій; 3.Утворення Рад робітничих депутатів та профспілок 2) Кульмінація (жовтень-грудень 1905р.) 1. 17 жовтня 1905р. царський Маніфест (громадянські права і свободи, скликання Державної думи, залучення до виборів всіх верств населення); 2.Видаватися українською. Мовою газети ( 1905-1907рр.-24 українських видань). 3.Відновлюються організації «Просвіта» 3) Спад (січень 1906р-червень 1907р.) 1.Репресії, каральні експедиції, арешти, обшуки; 2.Політичні партії переходять у підпілля; 3.Активізація терористичних форм боротьби (замахи і вбивства посадових осіб).

Причини Столипінської реформи в Україні. Наслідки аграрної реформи для подальшого формування капіталістичних відносин.

Великою перешкодою для розвитку ринкових відносин у сільському господарстві було поміщицьке й общинне землеволодіння. Не бажаючи зачіпати поміщиків, царський уряд насамперед звернув увагу на селянську общину. Селяни не могли її покинути й не мали права продавати землю, якою користувалися, тому вона належала общині. Ліквідація общинного землеволодіння почалося за ініціативи голови Ради міністрів Петра Столипіна 22 листопада 1906р. Микола 2 підписав підготовлений ним указ. Згідно з ними селяни могли вільно виходити із сільської общини і ставати власникам землі, об’єднувати отриманні ділянки в одну, залишатися на старому подвір’ї чи виселятися на хутір. Цьому значною мірою сприяв Селянський поземельний банк, який скуповував у великих землевласників землю за високими цінами і в кредит продавав її селянам. В Україні з 1906 по 1910 рік за посередництвом банку було продано понад 480 тис. десятин переважно поміщицької землі. В Україні аграрна реформа Петра Столипіна проходила найспішніше. Якщо в губерніях Європейської Росії з общин вийшло близько 24% господарств, то на Правобережжі – 50,7%, Півдні України – 34,2% і тільки на Лівобережжі – 13,8%. Унаслідок концентрації земельних наділів у руках заможних власників, використання ними машин, добрив, розширення посівних площ в Україні за 1909-1913 рр. майже у півтора раза збільшився збір зерна. Підвищення цін на хліб на світовому ринку сприяло зростанню його експорту через азово-чорноморські порти. Виходячи з общини, чимало селян продавали землю й переселялися за Урал, до Сибіру, на Далекий Схід. Протягом 1906-1912 рр. там опинилося близько мільйона українських селян. Проте майже чверть із них не знайшли в далеких регіонах кращої долі і змушені були повернутися в рідні місця, поповнивши лави пролетаріату. Аграрну реформу Столипіна гальмували придворні кола. Великі землевласники її не сприйняли, оскільки боялися втратити дешеву робочу силу. Столипін опинився між двох вогнів. Ліві партії також були налаштовані проти реформи, яка зменшувала соціальну напруженість на селі, тобто послаблювала революційний потенціал селянства. 1 вересня 1911 р. під час вистави в Київському оперному театрі на П. Столипіна було вчинено замах, унаслідок якого він був смертельно поранений. За заповітом він похований в Києво-Печерській лаврі.