2.Сутність та мета регулювання зед. Органи регулювання зед

В Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність", який є основним нормативно-правовим документом у цій сфері, зафіксовані такі цілі регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні: — забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України; — стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв´язків суб´єктів зовнішньоекономічної діяльності України; — створення найбільш сприятливих умов для доручення економіки України до системи світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн. Цей самий Закон визначає суб´єктів регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні: — Україна як держава в особі її органів у межах їх компетенції; — недержавні органи управління економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торговельні палати, асоціації, спілки та інші організації координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів; — самі суб´єкти зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними. Для регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні використовуються певні інструменти, а саме: — закони України; — передбачені в законах України акти тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції; — економічні заходи оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України; — рішення недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України; — угоди, які укладаються між суб´єктами зовнішньоекономічної діяльності і не суперечать законам України.

Органи державного регулювання зед

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. До компетенції Верховної Ради України належить: — прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються ЗЕД; — затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України; — розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; — укладання міжнародних договорів відповідно до законів України про міжнародні договори та приведення чинного законодавства України у відповідність до правил, встановлених цими договорами; — встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України; — затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню або забороняється. Також органом державного регулювання ЗЕД є Кабінет Міністрів України, який: — вживає заходів для здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України; — здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з регулювання зовнішньоекономічної діяльності; — координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах; — приймає нормативні акти з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України; — проводить переговори й укладає міжурядові договори з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України, забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучає до їх виконання інших суб´єктів зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах; — відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему міністерств, державних комітетів і відомств — органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів України, які він має згідно з законами України; — забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України; — здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України. Важливі функції регулювання виконує також Національний банк України: — зберігає і використовує золотовалютний резерв України та інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність України; — представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди; — регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав; — здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних державних кредитах і позиках, провадить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження Національного банку України; — здійснює інші функції відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" та інших законів України. Національний банк України може делегувати виконання покладених на нього функцій банку для зовнішньоекономічної діяльності України. До центральних органів державного регулювання ЗЕД належить також Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, яке: — забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб´єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України; — здійснює контроль за додержанням усіма суб´єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України; — проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування у порядку, визначеному законами України; — виконує інші функції відповідно до законів України. Відповідні повноваження мають Державна митна служба України, яка здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України, Антимонопольний комітет України, який контролює додержання суб´єктами зовнішньоекономічної діяльності антимонопольного законодавства та Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, до компетенції якої належить оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні відповідно до законодавства України та прийняття рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань, застосування відповідно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів. Крім центральних органів, діють також органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю, до яких належать: — місцеві Ради народних депутатів України та їх виконавчі і розпорядчі органи; — територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України.

3.Нормативні акти, що регулюють ЗЕД. Членство України у СОТ

Національне законодавство, що регулює ЗЕД, включає:

Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність" (1991 р.) містить численні зміни та доповнення. Це - закон прямої дії. Загальні положення закону визначають принципи, суб'єкти, види зовнішньоекономічної діяльності, право на її здійснення; договори (контракти) суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; право, що застосовується до них, розкривають функції та повноваження органів державного регулювання та місцевого самоврядування; принципи оподаткування, обов'язкового розподілу виручки в іноземній валюті, митного регулювання та ведення розрахунків; страхування і ліцензування зовнішньоекономічних операцій; тощо.

Закон України „Про транскордонне співробітництво" (2004 р.) визначає правові, економічні та організаційні засади транскордонного співробітництва. Правові норми закону регламентують загальні положення щодо мети, принципів, правових основ транскордонного співробітництва; мети та принципів державної політики у сфері транскордонного співробітництва; питання організації, державної підтримки, розвитку та фінансового забезпечення транскордонного співробітництва тощо.

Закон України „Про міжнародне приватне право" (2003 р.) застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: визначення застосовуваного права; процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; підсудність судам України справ з іноземним елементом; виконання судових доручень; визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Закон України „Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" (2001 р.) встановлює порядок ввезення на митну територію України давальницької сировини іноземного замовника та вивезення виробленої з неї готової продукції; порядок реалізації на митній території України готової продукції, що вироблена з давальницької сировини, ввезеної іноземним замовником; порядок закупівлі на митній території України іноземним замовником давальницької сировини та порядок реалізації або вивезення виробленої з неї готової продукції; тощо.

Закон України „Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" (1998 р.) встановлює режим здійснення товарообмінних (бартерних) операцій в галузі зовнішньоекономічної діяльності, відповідальність за порушення його норм та визначає повноваження і функції державних органів під час здійснення контролю за проведенням таких операцій.

Закон України „Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" (1998 р.) визначає механізм захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань; регулює засади і порядок порушення та проведення антидемпінгових розслідувань і застосування антидемпінгових заходів.

Закон України „Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" (1998 р.) визначає механізм захисту національного товаровиробника від субсидованого імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань, регулює засади і порядок порушення та проведення антисубсидійних розслідувань, а також застосування компенсаційних заходів.

Закон України „Про режим іноземного інвестування" (1996 р.) визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України.

Закон України „Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" (1992 р.) визначає порядок створення і ліквідації та механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові і економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з органами місцевого самоврядування, органами державної виконавчої влади та іншими органами.

Нормативно-правові акти в сфері митного регулювання представлено законами та численними підзаконними актами в цій сфері, серед яких особливе місце займають „Митний кодекс України", „Митний тариф України", закон України „Про єдиний збір", який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України тощо. „Митний кодекс України" (2002 р.) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні. Він спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Митний кодекс України відповідає міжнародним стандартам, є законом прямої дії.

Нормативно-правові акти в сфері валютного регулювання представлені цілою низкою законів та підзаконних актів України в цій сфері, серед яких чільне місце займає закон України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (1994 р.).

Нормативно-правові акти в сфері міжнародних перевезень представлені законами та підзаконними актами України, серед яких необхідно відмітити наступні закони: „Про автомобільний транспорт" (2006 р.); „Про транспортно-експедиторську діяльність" (2004 р.), „Про Комплексну програму утвердження України як транзитної держави у 2002-2010 роках" (2002 р.); „Про перевезення небезпечних вантажів" (2000 р.), „Про транзит вантажів" (1999 р.), „Про транспорт" (1994 р.), „Про дорожній рух" (1993р.) тощо.

Нормативно-правові акти щодо відповідальності за неправомірні дії в сфері здійснення зовнішньоекономічної діяльності представлені такими законами України: „Кодекс України про адміністративні правопорушення" та „Кримінальний кодекс України" має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля тощо, а також запобігання злочинам.

Завданням „Кодексу України про адміністративні правопорушення" є охорона прав і свобод громадян, власності, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановлення правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, повага до прав, честі і гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Світова організація торгівлі (СОТ) (англ. World Trade Organization, WTO) – це провідна міжнародна економічна організація, членами якої вже є 156 країн, на долю яких припадає більше 96% обсягів світової торгівлі; її функціями є встановлення правил міжнародної системи торгівлі і вирішення спірних питань між країнами-членами, що підписані під близько 30-ма угодами організації.

Україна набула повноправного членства в СОТ 16 травня 2008 року.

Система СОТ заохочує конкуренцію і знижує торговельні бар'єри, внаслідок чого споживачі виграють. Найочевидніша вигода вільної торгівлі для споживача — це зниження вартості життя. У результаті зниження протекціоністських торговельних бар'єрів дешевшають готові імпортовані товари і послуги, а також вітчизняна продукція, у виробництві якої використовуються імпортні комплектуючі.

Збільшення експорту вітчизняної продукції також збільшує доходи виробників, податкові надходження в бюджет, а отже і доходи та добробут населення в цілому.

Вигоди СОТ для економіки країни в цілому

Економічні вигоди: Зниження торговельних бар'єрів, сприяє росту торгівлі; підвищення зайнятості в експортних галузях економіки; підвищити ефективність зовнішньоекономічної діяльності держави за рахунок зменшення тарифних і нетарифних торговельних бар'єрів

Політичні вигоди: захист та здійснення державної політики для розвитку всіх галузей економіки, створення умов для боротьби з корупцією, Прозорість та відкритість інформації, чіткі критерії безпеки, регламентовані стандарти

Вигоди системи СОТ для взаємовідносин між країнами:

1. СОТ надає рівне право голосу всім країнам, обмежуючи у такий спосіб можливість економічного диктату великих держав.

2. Система СОТ створює ефективний механізм для вирішення торговельних суперечок, що передбачає зобов'язання незастосування односторонніх дій. Кожна суперечка розглядається окремо з огляду на діючі норми і правила. Після ухвалення рішення країни концентрують свої зусилля на його виконанні, і, можливо, наступному перегляді норм і правил шляхом переговорів.

3. Система СОТ допомагає безперешкодному здійсненню торгівлі і з допомогою конструктивного механізму вирішення суперечок зміцнює міжнародну стабільність і співробітництво.