- •Історичні корені української мови. Мова і нація
- •Становлення української літературної мови як державної. Закон про мови в Україні
- •Стильова диференціація української ділової мови
- •Мовні стилі
- •Розмовно-побутовий стиль
- •Зразок розмовно- побутового стилю
- •Художній стиль
- •Зразок художнього стилю
- •Офіційно - діловий стиль
- •Зразок офіційно- ділового стилю
- •Науковий стиль
- •Зразок наукового стилю
- •Публіцистичний стиль
- •Зразок публіцистичного стилю
- •5.2. Поділ лексики за походженням. Запозичені слова в
- •5.3. Активна й пасивна лексика. Лексика за сферами вживання
- •5.4. Словники як джерело інформації
- •5.5. Фразеологія в професійному спілкуванні
- •5.6. Термін та його ознаки. Термінологія як система
- •5.7. Загальнонаукова, міжгалузева й вузькогалузева термінологія.
- •Використання канцеляризмів, мовних штампів і кліше в сучасних офіційно-ділових текстах
- •Публічний виступ як форма усного ділового мовлення та його підготовка.
- •Телефона розмова та її специфіка.
- •Орфографічні норми оформлення ділових документів.
- •Граматичні особливості оформлення ділових документів.
- •15. Синтаксичні особливості ділових паперів.
- •16. Мова і культура мовлення в житті професійнго комунікатора.
- •17. Синоніми та пароніми у професійному мовленні
- •19. Проблеми перекладу і редагування наукових текстів.
- •20. Комунікативні ознаки культури мови.
- •21. Складні випадки написання прикметників у текстах професійного спрямування Вживання прикметників у текстах різних стилів: науковому і діловому
- •Ступенювання прикметників відбувається так:
- •22. Особливості вживання відмінкових форм числівників у текстах професійного спілкування.
- •23. Гендерні аспекти спілкування.
- •24. Культура усного фахового спілкування.
- •25. Презентація як різновид публічного мовлення.
- •26. Поняття документа. Класифікація та види документів.
- •27. Загальна характеристика документації щодо особового складу.
- •28. Види заяв. Заява про прийняття на роботу та її реквізити.
- •1.Мотивована заява
- •2.Складна заява
- •31. Резюме та його реквізити. Зразок
- •32. Наказ про особовий склад наказ № ______
- •33. Загальна характеристика інформаційних документів.
- •34. Звіт та його реквізити. Зразок
- •35. Протокол та його реквізити. Зразок
- •36. Основні вимоги до написання доповідних записок. Зразок
- •37. Основні вимоги до написання пояснювальних записок. Зразок
- •38. Листи. Особливості створення ділових листів. Зразок
- •39. Телеграма та телефонограма, реквізити. Зразок
- •40. Загальна характеристика розпорядчих та організаційних документів.
- •41. Наказ та його реквізити. Зразок
- •42. Постанова. Основні вимоги до написання постанов. Зразок
- •43. Розпорядження та його реквізити. Зразок.
- •44. Вказівка та її реквізити. Зразок
- •45. Статут та його реквізити. Зразок
- •46. Загальна характеристика обліково-фінансових документів
- •47. Заява- зобов’язання та її реквізити. Зразок
- •Заява-зобов'язання
- •48. Акт та його реквізити.
- •49. Трудова угода та її реквізити.
- •50. Доручення та його реквізити. Зразок
- •51. Розписка та її реквізити. Зразок
- •52. Загальна х-ка документації з господарсько-договірної та господарсько-претензійної діяльності
- •53. Договір про матеріальну відповідальність та його реквізити. Зразок
- •54. Претензійні листи та їхні реквізити. Зразок
- •55. Комерційні акти та їхнє оформлення. Зразок
- •56. Позовна заява та її реквізити. Зразок
- •57. Загальна характеристика документації у зед
- •58. Комерційні листи та їхнє оформлення. Зразок.
- •59. Запит та його реквізити. Зразок
- •60. Пропозиція та її реквізити. Зразок
- •61. Контракт та його реквізити. Зразок
5.2. Поділ лексики за походженням. Запозичені слова в
професійному спілкуванні
Лексична система української мови сформувалася в плині тривалого
історичного розвитку. В її лексичному складі розрізняють дві групи слів за
походженням – власні й запозичені.
До власної лексики належать слова, що входили до української мови
в різні історичні періоди, починаючи з найдавніших – індоєвропейські
(мати, брат, дочка, бик, вовк, м’ясо, сіль), спільнослов’янські (свідок,
посол, боліти, холодний, дев’ять, я, він, там), східнослов’янські (батько, 62
дядько, кулак, собака, урожай, хороший, сьогодні, тепер), власне
українські (багаття, батьківщина, напувати, очолити, линути, малеча,
гай, смуга, дружина, мрія, бандура, розкішний, чарівний).
У різні історичні епохи українська мова збагачувалася словами,
запозиченими з інших мов. У сучасній українській мові їх порівняно
небагато – 10 – 15%. Усі запозичення української мови поділяють на дві
групи:
1) слова, запозичені зі слов’янських мов (з польської (скарб, байка,
полковник, петрушка, барвінок), російської (паровоз, завод, взвод,
безробіття, декабрист), білоруської (дьоготь, бадьорий) та ін.);
2) слова, запозичені з неслов’янських мов: із грецької (ангел,
монастир, історія, біографія, поема, атмометр), латинської (акваріум,
радіус, активатор, диктатура), тюркських (отаман, сарай, барабан,
кизил, базар), французької (парад, кабінет, сержант, сюжет, ажур,
салют), англійської (матч, баскетбол, смокінг, мітинг, лідер, фініш, бар),
німецької (офіцер, штаб, єфрейтор, бухгалтер, вексель, масштаб),
голландської (флот, брезент, дамба), італійської (банк, опера, помпа),
іспанської (гітара, карамель, пума), фінської (камбала, морж, пельмені).
Із наукових досліджень відомо, що 10% нашої мови становить
запозичена лексика.
Причини запозичень:
1 Запозичуються разом із поняттями і не мають українських
відповідників: студент, академія, курорт…
2 Деталізація уявлення про предмет, який уже існує в мові: десерт –
солодощі, які подають після обіду, бар – невеликий ресторан.
3 Заміна словосполучення одним словом: транспорт – засіб
пересування, круїз – подорож на пароплаві…
Іншомовні слова в українській мові можуть бути єдиними назвами,
або виступати синонімом – обмежувати – лімітувати, пам’ятник –
монумент.
Поряд з іншомовними словами виділяють варваризми – іншомовні
слова, які вживаються в українському тексті, але не засвоєні українською
мовою.
Поради щодо вживання запозичених слів у ОДС та науковому
стилі:
1) не слід використовувати іншомовні слова, якщо є їхні прямі
відповідники;
2) при використанні запозичених слів, перевіряйте їх тлумачення за
словниками та довідниками, щоб не виникло якоїсь нісенітниці.
3) не можна використовувати в одному тексті іншомовне слово і його
відповідник, перевага надається державній мові.
Використовуючи іншомовне слово в мовленні, зокрема, у діловому,
слід добре усвідомлювати його значення; іноді замість іншомовних слів
доречно використати рівноцінні українські відповідники: анархія –
безладдя; дебати – обговорення; дефект – недолік, вада, хиба; конвенція –
угода; лімітувати – обмежувати; прерогатива – перевага; репродукувати
– відтворювати; симптом – ознака. 63