§ 5. Оскарження Ухвали суду першої інстанції. Приватне виробництво

Окрім судових рішень, предметом оскарження можуть бути також ухвали суду (судді) першої інстанції.

Закон, однак, встановлює деякі обмеження: визначення мирового судді касаційному оскарженню не підлягають, оскільки вони перевіряються в порядку апеляційного провадження.

Питання про самостійне (окремому від рішення суду) оскарження ухвал вирішується з урахуванням їх значення, характеру і тих наслідків, які вони спричиняють.

Відповідно до ст. 371 ГПК ухвали суду першої інстанції, за винятком визначень світових суддів, можуть бути оскаржені окремо від рішення суду сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а прокурором може бути принесено подання до суду другої інстанції у двох випадках: 1) коли це прямо передбачено ЦПК ; 2) коли ухвала суду виключає можливість подальшого руху справи.

На решту ухвали суду першої інстанції приватні скарги, подання прокурора не подаються, але заперечення щодо них можуть бути включені в касаційні скаргу, подання.

До визначень є самостійним предметом оскарження, відносяться: визначення. Допустимість оскарження, яких прямо передбачена нормами ЦПК (ст. 33, 42, 44, 65, 76, 78 і ін), і визначення, що перешкоджають подальшому руху справи (наприклад, про залишення заяви без руху або розгляду, про припинення провадження у справі та ін.) Можливість оскарження ухвал другого виду і без того, як правило, прямо передбачається ЦПК. Разом з тим подібні ухвали можуть бути оскаржені і тоді, коли така вказівка ​​відсутня.

Решта ухвали суду першої інстанції самостійного оскарженню і опротестуванню не підлягають, але заперечення проти них можуть бути включені до касаційної скарги (протест).

Так, ст.226 ЦПК не передбачає можливості оскарження окремої ухвали. Заперечення проти окремої ухвали можуть бути включені до касаційної скарги. Однак скористатися цим правом можуть лише особи, які беруть участь у справі. Хоча для принесення касаційної скарги повинні бути певні підстави, у практиці нерідкі випадки, коли рішення винесено правильне і лише приватне визначення не відповідає матеріалам справи.

Не можуть бути оскаржені окремо від рішення та ухвали, які не перешкоджають руху справи (наприклад, ухвали про прийняття заяви до провадження суду, про підготовку справи до судового розгляду, про призначення справи до слухання, про відкладення розгляду справи та ін.) Якщо сторони або інші беруть участь у справі особи вважають ці визначення неправильними, вони можуть включати проти них свої заперечення в касаційну скаргу.

В окремих випадках подача приватних скарг (протестів) на ухвалу суду прямо заборонено законом (ч.2 ст.397 ЦПК).

На рішення суду першої інстанції зацікавлені особи можуть подати приватну скаргу, а прокурор - приватне подання.

Суб'єкти оскарження ухвал суду першої інстанції - особи, які беруть участь у справі.

Приватна скарга, подання прокурора можуть бути подані протягом 10 днів з дня винесення ухвали судом першої інстанції.

Подача окремої скарги, подання прокурора і їх розгляд суду відбуваються за правилами, встановленими для подачі та розгляду касаційної скарги.

Касаційна інстанція, розглянувши приватну скаргу або протест, має право:

залишити визначення без змін, а скаргу або протест без задоволення;

скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції;

скасувати визначення повністю або частково і вирішити питання по суті.

Визначення касаційної інстанції, винесене за приватною скаргою або протестом, оскарженню не підлягає і вступає в законну силу негайно після його винесення.

ВИСНОВОК

Основним завданням касаційного провадження є перевірка законності і обгрунтованості рішень, що виносяться садами.

Право на оскарження судового рішення є в той же час гарантією захисту прав і законних інтересів, беруть участь у справі, забезпечує можливість простим і доступним шляхом домагатися скасування або зміни неправильних судових рішень.

Касаційне провадження переслідує також мету судового контролю за діяльністю нижчестоящих судів. У результаті перевірки судових постанов судом другої інстанції не тільки усуваються помилки, допущені нижчестоящими судами по конкретних справах, а й здійснюється керівництво судовою діяльністю і контроль за нею. Якщо рішеннями судів першої інстанції істина не встановлена ​​або встановлена ​​недостовірно, то вищестоящий суд повинен сам здійснити необхідні пізнавальні дії або повернути справу на новий розгляд, вказавши на помилки і запропонувавши рекомендації, якими шляхами може бути встановлена ​​дійсна картина подій.

Суди другої інстанції, звертаючи увагу судів на помилки, допущені ними при вирішенні справи, вказуючи шляхи усунення цих помилок, сприяють правильному розумінню і застосуванню законів судами першої інстанції.

Суттєвою ознакою касаційного провадження за російським законодавством з 1995 р. є перевірка судового рішення лише в межах касаційної скарги. Разом з тим суд касаційної інстанції має право перевірити рішення суду в повному обсязі, тобто як в оскаржуваній, так і в Неоскаржені частини, незалежно від мотивів скарги (подання), а також відносно осіб, які не подали скаргу, але тільки коли це необхідно в інтересах законності.

Касаційне провадження у цивільних справах є збудливу скаргою беруть участь у справі, або поданням прокурора діяльність суду другої інстанції з всебічної перевірки законності та обгрунтованості не вступили в законну силу судових рішень і ухвал як за матеріалами, наявними у справі так і по знову представленим (незалежно від приводів і меж скарги або подання), що має на меті забезпечити правильне дозвіл цивільної справи і керівництво судовою діяльністю нижчестоящих судів.