§ 4. Повноваження суду касаційної інстанції

Розглянувши справу в касаційному порядку, вищестоящий суд має право:

залишити рішення без зміни, а скаргу або подання - без задоволення;

скасувати рішення повністю або частково і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому або в тому ж складі суддів, якщо порушення, допущені судом першої інстанції, не можуть бути виправлені судом касаційної інстанції;

скасувати рішення, повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити заяву без розгляду;

змінити або залишити рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, не передаючи справу на новий розгляд, якщо обставини, що мають значення для справи, встановлені на підставі наявних і додатково представлених доказів 13.

Суд другої інстанції, розглянувши справу в касаційному порядку, залишає рішення без зміни, а скаргу або подання без задоволення, якщо приходить до висновку, що винесене судом першої інстанції рішення законно й обгрунтовано. Якщо у справі були допущені процесуальні порушення, які не вплинули і не могли вплинути на правильність винесеного рішення, касаційна інстанція, не скасовуючи рішення 14, вказує на допущені у справі неправильності в касаційному визначенні або спеціально винесеному у справі приватному визначенні 15.

Суд другої інстанції скасовує рішення повністю або частково і передає справу на новий розгляд в той же або інший склад суду, якщо в рішенні є такі дефекти, які не можуть бути виправлені в касаційному провадженні. Якщо при розгляді справи по суті суд першої інстанції не виявив всіх істотних обставин у справі, не підтвердив обставини необхідними доказами, не зробив правильного виведення з встановлених фактів. Те касаційна інстанція повинна скасувати його рішення і передати справу на новий розгляд за умови, що ці порушення не можуть бути усунені касаційною інстанцією.

Верховний Суд РФ вимагає, щоб при направленні справи на новий розгляд до суду першої інстанції в ухвалі суду касаційної інстанції обов'язково вказувалися мотиви, по яких він не має можливості сам винести нове рішення або змінити рішення суду першої інстанції 16.

Скасовуючи рішення, суд касаційної інстанції зобов'язаний засудити питання про те, якому складу суду слід передати справу для нового розгляду по суті.

Суд другої інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити заяву без розгляду з тих самих підстав, що і суд першої інстанції 17.

Касаційна інстанція своєю ухвалою може змінити чи винести нове рішення, не передаючи справи на новий розгляд, якщо обставини мають значення для справи, встановлені на підставі наявних, а також додатково представлених матеріалів, з якими ознайомлені сторони.

Новим називають рішення, яке протилежне за своїм змістом рішення суду першої інстанції.

Право винести нове рішення належить суду другої інстанції незалежно від того, за чиєю скаргою надійшло справа до касаційної інстанції. На відміну від кримінального процесу не виключено, що нове рішення погіршить становище особи, яка подала касаційну скаргу.

Зміна рішення передбачає наявність тих же самих умов, які необхідні для винесення нового рішення. Однак це право може бути реалізоване тільки тоді, коли, незважаючи на допущені порушення, висновки суду першої інстанції про права та обов'язки сторін (кваліфікація справи) залишаються без зміни. До зміни рішення, зокрема, доводиться вдаватися в разі збільшення або зниження розміру стягуваної суми, розподілу судових витрат, відмови у задоволенні частини вимог.

Зміна може стосуватися не тільки резолютивної, але і мотивувальній частині рішення (наприклад, коли з мотивувальної частини рішення суду другої інстанції виключає посилання на неналежний закон або доповнює мотивувальну частину рішення посиланням на належну норму матеріального права).

Підставами скасування або зміни судового рішення є:

неправильне визначення мають значення для справи обставин;

недоведеність встановлених судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи;

невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні суду, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права 18.