2. Використання комп`ютерних технологій в управлінні якістю харчових виробів.

Управління якістю являє собою єдність організаційних, технічних, економічних, правових, соціальних, ідеологічних та інших заходів, що здійснюються на всіх рівнях розробки, виготовлення і споживання продукцї.

Якість розглядається як систематичний процес, що охоплює всю організаційну структуру підприємства. Рівень якості диктує споживач. За якість відповідає кожен працівник.

Управління якістю передбачає виявлення майбутніх дефектів продукції на всіх етапах і стадіях її життєвого циклу. Чим раніше будуть виявлені дефекти, тим легше їх буде усунути, тим дешевше буде процес усунення. Програма підвищення якості, якщо вона розроблена вірно, швидше призведе до зниження витрат на виробництво, ніж до збільшення об`єму виробництва.

Розглянемо причини для створення системи якості.

1.Фактори державного регулювання:

• ліцензування окремих видів діяльності;

• нетарифні бар`єри.

Наявність на виробництві сертифікованої системи якості дозволяє йому без додаткових фінансових часових і організаційних витрат подолати встановлені рядом країн нетарифні (технічні) бар`єри. Ці вимоги встановлюються у вигляді вимог до якості і безпечності продукції і задовольняються в разі наявності на підприємстві документованої і сертифікованої системи якості.

2.Фактори суспільно-правових відносин:

• одержання держзамовлення;

• одержання субпідрядів;

• участь у тендерах.

3.Фактори ринкового регулювання:

• сертифікація системи якості забезпечує необхідний рівень довіри на ринку;

• стабільність поставок - знімає необхідність зовнішніх перевірок третьою стороною, тобто потенційним замовником, що, як правило, сприяє технічному шпіонажу;

• страхування і факторінг (купівля банком у клієнта права на вимогу боргу без права зворотної вимоги у клієнта).

4.Удосконалення моделі бізнесу:

• приховане виробництво – усунення браку;

• попередження претензій і скарг споживачів;

• реструктуризація управління підприємством;

• збільшення ролі вищого керівництва у забезпеченні збуту продукції;

• участь персоналу.

5.Фінансова привабливість і надійність:

• одержання кредитів;

• створення спільних підприємств;

збільшення активів підприємства. Нефінансові активи збільшуються за рахунок зростання вартості торгової марки, зростання ціни, завоювання нових ринків, тощо.

Ранжування.

При розв”язанні багатьох практичних задач виявляється, що явища, які визначають кінцеві результати, не піддаються безпосередньому виміру. Розташування цих явищ в порядку збільшення (або зменшення) називається ранжуванням.

Процес ранжування відбувається таким чином. Експерт розташовує об”єкти в порядку, який вважається для нього вірним. Об”єкти нумеруються від 1 до n. (1- найбільш важливий). Якщо два або більше об”єктів вважаються рівноцінними, то сумуються їхні місця і діляться на кількість об”єктів. Сума рангів

Sn = n(n-1)/2

Якщо ранжування проводиться декількома експертами, то спершу для кожного об”єкта нараховують суму рангів

Sij = ∑∑ xij ,

i j

а потім за цією величиною встановлюють ранг для кожного об”єкта. Найбільш надійна ця процедура для n < 10. При n>20 вже недоцільно її використовувати.

Метод безпосередньої оцінки.

Діапазон зміни деякої якісної змінної поділяється на декілька інтервалів, яким надається деяка оцінка (наприклад від 1 до 10, або від –3 до 3, тощо). Задача експерта полягає у визначенні приналежості об”єкта до деякого інтервала (або властивість, або значимість). Найвищій ранг завжди 1. Якщо маємо декілька факторів, то середня оцінка кожного об”єкта підраховується за формулою:

Wi = ,

W =

n – число факторів (і),

m – число експертів (j).