12.Офіційно-діловим текстам властиві такі загальні особливості щодо вживання граматичних засобів:

1. висока частотність уживання абстрактних, віддієслівних іменників;

2. перевага імені над дієсловом;

3. використання безособових дієслівних форм на -но, -то;

4. відсутність займенниково-дієслівних форм 1–2 особи і частотність форм 3 особи;

5. уживання похідних відіменних прийменників, складених сполучників;

6. мінімальне вживання прислівників, особових займенників, вигуків, часток;

7. велика кількість простих поширених речень (часто ускладнених однорідними членами речення, зворотами); прямий порядок слів;

8. широко використовуються односкладні речення, зокрема безособові, інфінітивні;

9. крім складних речень із сурядним чи підрядним зв’язком, часто використовуються безсполучникові конструкції;

10. активне вживання  кліше (стандартних, типових висловів).

Офіційно-діловий стиль (ОДС) — функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, гро­мадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою літературності.

Ознаки офіційно-ділового мовного стилю

1. Офіційно-діловий стиль ґрунтується на логічній основі. Найважливішим у ньому є послідовність і точність викладу фактів, документальність, об’єктивність оцінок, гранична чіткість, емоційно-експресивна нейтральність вислову.

2. Даний стиль відзначається суворими вимогами до лексики й фразеології (широке використання професій­ної термінології, канцеляризмів, абревіатур, відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічних виразів, слів із суфіксами суб’єктивної оцінки тощо).

3. Діловий текст характеризується як рівнем стандартизації мови (вживання усталених словесних формул, значна частота повтору слів, зворотів, конс­трукцій), так і своєрідністю синтаксису (прямий поря­док слів: підмет — перед присудком і якомога ближче до початку речення; означення — перед означуваним; дода­ток — після керуючого слова; обставинні слова — яко­мога ближче до пояснюваного; вставні слова вживаються на початку речення тощо).

4. Високий ступінь одноманітності, стандарту форми, сувора регламентація розміщення та будови тексту.

Підстилі

1. Законодавчий — використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, статутів, постанов тощо.

2. Дипломатичний — використовується в сфері між­державних офіційно-ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій, протоколів, заяв тощо.

3. Юридичний — використовується в юриспруденції у вигляді актів, позовних заяв, протоколів, постанов, за­питів, повідомлень тощо.

4. Адміністративно-канцелярський — використовуєть­ся в професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві у вигляді офіційної кореспонденції, дого­ворів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо.

Як і сам офіційно-діловий мовний стиль, його під­стилі мають власну сферу застосування, межі якої ви­значаються метою й умовами ділового спілкування. Во­ни виступають засобом функціонування взаємозв’язаних між собою систем документації — цілісних утворень із певними специфічними рисами (система управлінських, адміністративних документів та спеціалізовані (галузеві) документаційні системи (банківська, юридична тощо).

16.Мова нації – універсальна система, в якій живе національна душа кожного народу, його світ, його духовність. "По ставленню кожної людини до своєї мови можна абсолютно точно судити не тільки про її культурний рівень, але й про її громадську гідність” (К.Паустовський). На повістці дня сьогодні – розширення сфер функціонування української мови. Це засіб не лише спілкування, а й формування нових виробничих відносин.

Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності людини має велике значення для всіх. Оскільки мова не тільки обслуговує сферу духовної культури, а й пов'язана з виробництвом, з його галузями і процесами, із соціальними відносинами, вона – елемент соціальної сфери.

У сучасному житті по-новому розглядаються питання функціонування мови. Старий поділ на професії, "інтелігентні” та "неінтелігентні” зникає. Основний критерій – знання свого фаху, рівень володіння професійною термінологією.

Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної й політичної системи в країни насичують нашу мову новими поняттями, термінами. Разом з піднесенням рівня фахових знань представників різних професій підвищуються і вимоги до мови.

У зв'язку з упровадженням української мови на підприємствах та в установах помітно збагачується словник професійної термінології новою науково-технічною, суспільно-політичною лексикою.

Що означає знати мову професії? Це – вільно володіти лексикою свого фаху, нею послуговуватися.

Мовні знання – один з основних компонентів професійної підготовки. Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання й діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя.

Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах.

Терміни – це слова або словосполучення, які вживаються в досить специфічній (науковій, публіцистичній, діловій та ін.) сфері мовлення і створюються для точного вираження спеціальних понять і предметів. Іншими словами, термін – це слово в особливій функції і саме в зв'язку з цією своєю функцією термін набуває великої точності значення, "чистоти” (він позбавлений образних, експресивних, суб'єктивно-офіційних відтінків значення).

Терміни створюються засобами власної мови (діловодство), запозичаються (дебет) або "конструюються” з власних і запозичених складників (телетайп, фототелеграма, скорозшивач).

У діловому стилі також є своя термінологія. Розвиток соціалістичної економіки, вдосконалення норм адміністративного права, виникнення нових науково-технічних понять – усі ці фактори значною мірою визначають склад словника сучасної мови управління, зокрема склад термінології. Поява нових термінів, уточнення й кодифікація (закріплення у словнику) вже наявних у мові ставлять працівника сфери управління перед необхідністю враховувати зміни в мої службової документації, знати вимоги, які до неї висуваються.

До термінів ставляться такі вимоги:

1. Термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику формі (діловодство, але не діло ведення, справоведення, діловиробництво та ін.). Проникнення нестандартних термінів у діловодство пояснюється насамперед обставинами складання документа: вони укладають швидко, часто навіть без чернетки, поява їх диктується обставинами, звичайно малосприятливими для тривалого обдумування, не завжди ці папери читаються іншими особами.

Виникнувши таким чином, нестандартний термін поступово поширюється й може навіть перейти в загальнонародний вжиток, засмічуючи мову.

2. Термін повинен вживатися з одним значенням. Наприклад, циркуляр – це розпорядження, які повинні виконуватися всіма підвідомчими даній організації установами й підприємствами, а це означає, що циркуляр – це лише директивний лист, а не лист будь-якого типу, і таким словом можна називати лише документ цього типу.

Економічний термін повинен вживатися в тому значенні, в якому його застосовують економісти, технічний – у тому, в якому його вживають інженери та ін. Визначення термінів зафіксовані в державних стандартах, а також у спеціальних довідника і словниках. Проте деякі терміни мають на практиці неоднозначний зміст (особливо такі, як затоварювання, зрив плану, штурмівщина та ін.). Серед термінів, уживаних у діловодстві, зустрічаються й такі, що мають кілька значень, наприклад: Справа. 1) Класифікаційне поняття, вживане для позначення сукупності документів, які стосуються певного напряму або питання діяльності установи, вміщених в окрему обкладинку (папку); 2) Одиниця зберігання текстових документів у архівах; 3) Різновид справи (1), який становить цілісне за змістом і послідовне ведення одного питання (судова справа). У таких випадках автор мусить так будувати текст, щоб одразу було видно, яке значення багатозначного терміна він має на увазі.

3. При користуванні терміном слід суворо дотримуватись правил утворення від нього похідних форм: якщо словник або довідник дає лише певні форми, то "утворювати” ще якісь слова для власного вжитку забороняється, наприклад: акт, род. відм. акта (а не акту), множина – акти; словосполучення: акт приймання – здавання, акт ревізії, акт ревізії каси; акт звірки розрахунків; акт звірки взаємних розрахунків, акт про надходження неякісних або некомплектних товарів, комерційний акт, оперативно-технічний акт та ін. Від терміна акт можна утворити дієслово (актувати), пасивну форму дієслова (катуватися), дієприкметник (актований), віддієслівний іменник (актування). Проте вже термін активування належить до іншої галузі і в діловодстві вжитий бути не може.

4. При укладанні документа службова особа повинна звіритися за словником, якщо певний термін викликає у неї сумніви, і не пускати в обіг слів, утворених кимось на заміщення наявних у словнику загальнолітературних термінів. Наприклад: є терміни позаштатний фонд і несписочний фонд, проте дехто, порушуючи норми літературної мови, вживає неправильний вислів безлюдний фонд.

Якщо пам'ять не підказує складачеві документа потрібного терміна, то не слід одразу ж хапатися за створення свого. Це викликає плутанину, неясність, призводить до зайвого листування – роз'яснення "темних місць” одержаного документа.

5. Причиною таких ускладнень часто буває неоднозначне розуміння якогось терміна тим, хто писав листа, і тим, хто його одержав. Наприклад: слово вага вживається в багатьох галузях науки, тому без уточнюючого означення його не слід вживати в документі.

Сьогодні в термінології багатьох галузей наук з'явилося чимало термінів-дублетів (нові й старі терміни для називання того самого поняття), термінів-неологізмів, термінів, які вживає лише певна наукова школа та ін. При необхідності вжити ці терміни в діловому документі слід вибрати той, який для цієї термінології вже кодифікований (закріплений у словнику).

Ускладненість термінології, недоречна пишномовність висловлення – це свідчення невисокої культури людини, вбого інтелекту її. Високоінтелектуальна і культурна людина завжди прагне висловитися ясно, чітко, шукає для формування своєї думки найточніших слів і словосполучень, послуговуючись при цьому не запозиченнями й термінами, а звичайними загальновживаними словами рідної мови. Тому псевдонаукова мова – це те, чого слід уникати.

Погане враження справляє й мова такого службового документа, в якому поряд з термінами (дебет, фінансування, кредити) вживаються ”бувші терміни”, тобто терміни інших галузей науки, які потрапили до загальнонародної мови і які втратили своє термінологічне значення (фактор, стимул, фронт, база, претензія та ін.). Це утруднює читання документа, викликає потребу додаткового пояснювати написане, певним чином "дискредитує” справжні, правильно вживані в тексті терміни.

Загальний висновок: терміни – це така група слів нашої мови, яка потребує до себе спеціальної уваги, постійного звіряння з словниками, повсякчасного поновлення в пам'яті значення потрібних для роботи найменувань.

Синоніми у професійному мовленні

Синоніми (від грец. - однойменність) – слова, тотожні або близькі за

значенням, але різні за звучанням. Наприклад: сміливий – хоробрий,

відважний, безстрашний, героїчний; квиток – білет; положення –

становище, стан; суспільний – громадський тощо.

Виділяють такі види синонімів: семантичні (ідеографічні), стилістичні,

абсолютні.

Семантичні (ідеографічні) – виступають як засіб уточнення, виділення,

деталізації будь-якої ознаки поняття, наприклад, необґрунтований,

невмотивований, безгрунтовний (який не має підстав для певних

тверджень), неслушний (який позбавлений достатньої кількості даних),

довільний, голослівний (який бездоказовий), неправомірний, не

аргументований, недоказовий (який не має законних підстав)

об’єднуються за загальним значенням безпідставний, але кожне з них

має певний смисловий відтінок.

Стилістичні синоніми розрізняються за сферою вживання, емоційним

забарвленням, образністю тощо. Наприклад, гепати – емоційно

забарвлений синонім до слів стукати, бити; говорити – ректи,

балакати.

Абсолютні – слова-синоніми, які між собою нічим не розрізняються і

вживаються як цілком тотожні: алфавіт – абетка – азбука, буква – літера.

Заміна термінологічних словосполучень однослівними термінами є

також причиною утворення синонімів-дублетів (абсолютних синонімів):

втратити свідомість – знепритомніти; нерухоме майно –

нерухомість; листок непрацездатності – лікарняний; заробітна плата

– зарплата; вихід з громадянства – експатріація; злочинна дія – злочин.

Абсолютні синоніми виникають внаслідок використання повних форм

вираження юридичних понять і їх абревіатурних варіантів: ВВСУ – Вісник

Верховного Суду України; КЗпП – Кодекс законів про працю; ПДВ –

податок на додану вартість; МВС – Міністерство внутрішніх справ;

КПК – Кримінально-процесуальний кодекс тощо. Така синонімія

пояснюється прагненням до стислості терміна. Вони мають тотожне

значення і цілком взаємозамінні. У ділових документах можна

використовувати обидві ці форми, але спочатку все таки варто використати

повну назву, а в подальшому замінити її абревіатурою.Більшість з абсолютних синонімів виникають внаслідок існування

питомого та іншомовного терміна, двох запозичених термінів або двох

українських термінів: уважно – пильно, справочинство – діловодство,

адвокат – захисник, варта – сторожа – караул, відчай – розпач, процент

– відсоток, наклепник – обмовник, засновник – фундатор, репарація –

контрибуція, катування – тортури, юрист – правник, арешт –

затримання, форпост – аванпост, юридичний – правовий, фактор –

чинник, інвестор – вкладник, дефект – недолік, вада тощо. Зважаючи на

це, потрібно користуватися правилами, які регулюють вживання слів

іншомовного походження.

При складанні документів потрібно зважати на такі правила

функціонування синонімів-термінів.

1. Зважаючи на нейтральність лексики офіційно-ділового та наукового

стилів не допускається вживання стилістичних синонімів, які мають

емоційне забарвлення: солдат (нейтр.) – воїн, батьківщина

(нейтр.) – вітчизна, кашляти (нейтр.) – кахикати (розмовн.).

2. Не допускається взаємозаміна синонімів, особливо коли одне слово

є запозиченим, а друге власне українським (контракт – угода,

договір; дефект – недолік, вада). Навіть якщо синоніми є дублетами

(тобто абсолютно тотожними), варто використовувати у документах

тільки одну форму, що полегшує розуміння тексту (крім абревіатур):

іспит – екзамен, процент – відсоток.

3. Синоніми потрібно використовувати з точним урахуванням відтінків

значень, особливо, коли перекладаємо текст з російської мови на

українську і навпаки. Наприклад: відносини (виробничі,

дипломатичні, ринкові); стосунки (дружні стосунки, стосунки з

організаціями). У російській мові є один відповідник до цих слів –

отношения.

Пароніми у професійному мовленні

Пароніми – слова, близькі за звучанням, але різні за значенням:

нагода –пригода, адрес – адреса, дільниця – ділянка. Пароніми мають,

переважно, однаковий корінь, а відрізняються суфіксом, префіксом,

кількома літерами в закінченні, наявністю чи відсутністю частки –ся.

Паронімічними відношеннями поєднується пара слів, значно рідше –

три або більше (дипломат – дипломант – дипломник). За характером

смислових зв’язків пароніми поділяються на кілька груп:

1. Синонімічні (важкий – тяжкий, привабливий – принадливий).

2. Антонімічні (прогрес – регрес, адресат – адресант).

3. Що мають семантичну близькість (витратити – затратити,

вирізнятися – відрізнятися).

4. Тематичні пароніми (абонент – абонемент, пам’ятка – пам’ятник).

У паронімах головне – їх смислове розрізнення. Незначна різниця у

вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, призводить до

помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Щоб таких

помилок не траплялося, слід уточнювати значення слова, звертаючись до

словників: оснований – той, що базується на чомусь, заснований –

створений, розпочатий; дипломант – переможець конкурсу, дипломник –

автор дипломної роботи; додержувати - виконувати щось точно,

47 забезпечувати наявність чогось (додержувати слова, порядку),

додержуватися – бути прихильником якихось думок, певних поглядів,

переконань; покажчик – напис, стрілка, довідник, показник – наочне

вираження (у цифрах, графічно), наприклад: предметний покажчик,

економічний показник; економічний – 1) який стосується сукупності

суспільно-виробничих відносин, господарського життя тощо: економічна

криза, економічний журнал; 2) вигідний у господарському відношенні:

економічна техніка; економний – той, що ощадливо витрачає щось,

сприяє економії: бути економним, економний студент.

Помилки щодо вживання паронімів особливо небезпечні у діловому

мовленні, оскільки вони можуть спотворити зміст усього документа:

макроклімат – клімат великих просторів землі;мікроклімат – клімат

невеликих просторів, обумовлений особливостями місцевості – ліс, болото і

т.д.; парламентер – особа, що направляється однією воюючою стороною

до іншої; парламентар – член парламенту.