5. Архітектура. Лє корбюзьє. Школа баухауза. Чикагська школа.

В архітектурі XX ст. тривалий час переважала еклектика, тобто комбінація елементів різних стилів. Чимало архітекторів заперечували як еклектику, так і архаїзацію, наслідування давніх витворів. У своїх пошуках сучасного стилю вони йшли різними шляхами, що визначалося національними особливостями, орієнтацією на смаки тієї чи іншої соціальної верстви й особистими поглядами, особливостями таланту.

"Сучасний стиль" було все ж знайдено - єдиний, але з певними національними варіаціями стиль модерн (від франц. "сучасний"). Стиль модерн народився з поєднання двох тенденцій: прагнення архітектора раціонально використати нові матеріали (сталь, скло, залізобетон) і тяжіння до певної міри малозмістовної, але вишуканої декоративності (А.Гауді, Ч.Макінтош).

Другий напрям в архітектурі XX ст. - функціоналізм - виявив Потребу створити не просто відхилені форми, а предметно-естетичне середовище для життєдіяльності людей (Ле Корбюзье, Ф.Райт). Було навіть висунуто п'ять принципів функціоналізму: будинок на стовпах, сад на плоскій покрівлі, вільне планування інтер'єру, горизон-гально-протягнуті вікна, вільна композиція фасаду.

З середини XX ст. складаються дві теорії будівництва - урбаністична й дезурбаністична. Урбаністична теорія відбиває ідею створення .иегаполісних,міст майбутнього, а дезурбаністична - ідею будівництва 'невеликих міст-садів. Зараз немає якогось одного напряму в архітектурі. Сучасні архітектори прагнуть використовувати "істинні традиції" (національні, інтернаціональні) і "живі портрети сьогодення".

Чиказька школа

Розвиток американського міста, його особа визначили багатоповерхові хмарочоси (Нью-Йорк, Чикаго та ін.) До початку 20 ст. архітектори так званої чиказької школи, що виникла в кінці 19 в., розробили проекти хмарочосів з нависаючими стінами. Американські міста, наприклад Нью-Йорк, зберігають різкий контраст між хмарочосами (конторське будівля «Емпайр Стейт Білдінг», поч. 1930-х рр.., В 102 поверхи, заввишки 407 м і Рокфеллер-центр, в 72 поверхи, заввишки 384 м, 1931 - 1947 рр..) і безліччю інших різних за масштабами будівель. В безсистемності забудови, достатку кварталів дешевих квартир, в зростанні трущоб і погіршенні соціальних умов життя мас відображаються класовий характер і протиріччя розвитку капіталістичного міста.

Школа Баухауза

Значну роль у розвитку сучасної архітектури і прикладних мистецтв зіграла діяльність крупного центру так званого функціонального напряму в Німеччині - Баухауз, на чолі з архітектором і теоретиком В. Гропіусом (р. 1883). У проектуванні промислових і житлових масивів функціоналістів прагнули до їх найбільш раціонального розміщення та економічною плануванні. На перший план висувалися інженерно-технічні принципи і ясно виражений конструктивний каркас будівлі. Характерний приклад - будинок Баухауза (1925-1926), збудована за проектом Вальтера Гропіуса в Дессау. Воно складається з різних корпусів правильної геометричної форми, у вигляді яких ясно виражено призначення кожного з них.

Контрасти гладких бетонних стін і величезних вікон у вигляді суцільних горизонтальних прорізів, відсутність всяких декоративних деталей, крайній лаконізм архітектурного вигляду - найбільш типові риси так званого конструктивного стилю. Односторонній підхід до вирішення функціональних завдань привів до сухості і монотонності геометричних форм прямолінійних обрисів. Перебільшення ролі техніки та інженерії викликало в ряді випадків їх фетишизацію, схиляння перед технізацією.

Ле Корбюзьє́ — французький архітектор і теоретик архітектури швейцарського походження. один з основоположників модернізму або інтернаціонального стилю. Його ідеал - простота в точність ясних геометричних обсягів залізобетонних конструкцій, які відкрили багатющі можливості і для принципово нових об'ємно-просторових композицій і форм.

Сформульовані Ле Корбюзьє п'ять принципів лягли в основу професійних прийомів нової архітектури 1920-1930-х років: 1) будинок на стовпах, 2) сад на плоскому даху, 3) вільний план, 4) горизонтально протяжні вікна, 5) вільна композиція фасаду.

Ле Корбюзьє - найяскравіший виразник урбаністичних (від латинського слова «Урбас» - місто) ідей 1920-1930-х рр.. Пристрасний мрійник і разом з тим практик, він висунув ідею забудови міста хмарочосами, з новою транспортною системою і раціональним зонуванням, різноманітно виявленим призначенням кожного будинку (діорама 1922 р. - «Сучасне місто на 3 мільйони жителів», план реконструкції центру Парижа - «План Вуазен », 1925/ Враховуючи досвід проектування радянських будинків-комун 1920-х рр.., Він створив свій проект «Променистого міста» (1930) з гігантських житлових будинків з комунально-побутовим та торговим обслуговуванням і садами. Найбільш відомі роботи Ле Корбюзье: гуртожиток швейцарських студентів у Парижі (1930-1932), вілла "Савой" в Пуассі (1931), будівля Міністерства легкої промисловості в Москві (1935).