- •Світогляд як духовно-практичний феномен. Історичні типи світогляду() міфологія, релігія,філософія).
- •Предмет та функції філософії.
- •Структура та основні функції філософії
- •4. Філософія як світогляд і наука
- •Місце і роль філософії в системі культури
- •Філософія , наука, релігія
- •7. Античний атомізм
- •Вчення Платона про ідеї. Поняття ідеальної держави.
- •9. Філософія Аристотеля : матерія та форма
- •10. Основні ідеї середньовічної філософії
- •11. Раціоналізм та емпіризм філософії 17 ст.
- •12. Правові ідеї т.Гоббса та Дж. Локка
- •13. Основні ідеї філософії і.Канта
- •14. Поняття практики як специфічно людського способу освоєння світу
- •15. Антропологічний характер філософії л.Фейєрбаха
- •16. Діяльність як спосіб існування соціального
- •18. Проблема відчуження людини в марксистській філософії
- •19. Вчення з. Фрейда про несвідоме
- •22. Єдність чуттєвого і раціонального в пізнанні
- •23. Поняття соціального в філософії
- •25. Взаємодія індивідуальної та суспільної свідомості
- •27. Суспільна природа свідомості
- •28. Поняття матеріального та ідеального буття.
- •29. Поняття діалектики . Принципи (закони) діалектики
- •30. Рівні та методи наукового пізнання
- •32. Проблема масової та елітарної культури
- •35. Єдність природи та суспільства. Філософський зміст екологічної проблеми
- •36. Суспільство та його структура
- •37. Основні принципи гносеології. Об’єкт та суб’єкт пізнання
- •38. Проблема свободи і відповідальності в сучасній філософії
- •39. Категорії рух і розвиток в філософії
- •40. Громадянське суспільство і держава.
- •41.Загальні риси екзистенціалізму
- •42.Проблема свободи і відповідальності в сучасній філософії
- •43. Проблема свободи і відповідальності у сучасній філософії
- •44.Пізнання як специфічна форма людського буття
- •45.Проблема ідеального у філософії
- •46.Проблема єдності та багатомірності історії
- •47.Рівні і методи наукового пізнання
- •47.Рінвні та методи наукового пізнання
- •48.Концепція діалектичного розвитку Гегеля.
- •49.Формаційний та цивілізаційний підходи до розгляду історії
- •50. Проблема руху, єдиного та множинного в античній філософії
- •51. Свідомість, мислення і мова
- •52.Поняття діалектики у філософії
- •53.Специфіка суспільних наук та гуманітарного пізнання
- •54. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання
- •55.Єдність чуттєвого та раціонального в пізнання
- •56. Головні ідеї і поняття сучасної філософської герменевтики
- •57. Проблема людини в період еллінізму (стоїцизм, епікуреїзм, скептицизм)
- •58. Проблема ідеального в філософії.
- •59.Громадянське суспільство і держава
- •60.Поняття елітної і масової культури
- •61.Теорія як форма наукового пізнання.
- •62.Культура і цмвілізація
- •63. Філософський зміст категорії буття. Буття, сутність, існування
- •65.Антропоцентризм та гуманізм філософії Відродження
- •66.Категорії рух і розвиток у філософії
- •67. Концепція критичного раціоналізму к. Поппера
- •68. Критика схоластики та методологія науки в філософії Фр.Бекона
- •69. Філософські концепції історичного процесу
- •70. Людина, індивід, особистість. Аналіз понять
- •72. Свідомість і психіка. Структура свідомості
- •73.Основні ідеї Григорія Сковороди.
- •74. Демократія, свобода і відповідальність особи в сучасному суспільстві.
- •75. Суспільна природа свідомості
- •76.Основні ідеї філософії Просвітництва
Предмет та функції філософії.
Філософія - теоретичний світогляд, вчення, яке прагне осягнути всезагальне у світі, в людині і суспільстві. З метою усвідомлення предмета та особливостей філософії важливо не лише визначити місце філософії серед історичних типів світогляду, але й з ясу¬вати, яку роль відіграє філософія у суспільстві. Основними функціями філософії вважають: світоглядну, методологічну та культурологічну функції.
Світоглядна функція полягає у тому, що, опановуючи філософію, людина відтворює певний погляд на світ.. Світогляд має спрямовувати поведінку, діяльність людини у сфері практики і в пізнанні. Але коли світогляд починає викону¬вати роль активного регулятора діяльності, то виступає й у ролі методології. Методологічна функція. Методологія - це світогляд, що виступає у вигляді методу та теорії методу. Інакше, методологія - це сукуп¬ність найбільш загальних ідей та принципів, що застосовуються у ви¬рішенні конкретних теоретичних та практичних завдань, це й науко¬ве обґрунтування, розробка ідей та принципів, шляхів та засобів пізнання та практики. Культурологічна функція передбачає експлікацію, раціоналізацію та систематизацію. Експлікація призначена для виявлення найза-гальніших ідей, уявлень, форм досвіду. Важливе місце серед них займають: категорії, узагальнені способи буття - вчення про буття -онтологія; теоретичне усвідомлення ставлення до світу та людини -практичні (праксеологія), пізнавальні (гносеологія), ціннісні (аксіо¬логія). Раціоналізації у відображення в логічній, поняттєвій формі результатів людського досвіду. Систематизація - теоретичне відоб¬раження сумарних результатів людського досвіду.
Структура та основні функції філософії
У структурі філософії можна виділити деякі найбільш значущі філософські напрямки:"
§ Матеріалізм;§ Ідеалізм, як сполучається з матеріалізмом і протилежне йому напрям;§ Емпіризм;
§ Раціоналізм;§ Сенсуалізм;§ Ірраціоналізм та інші.
Але, практично, всі концепції та напрямки включали в себе і досліджували різні групи філософських проблем, які безпосередньо і складають частини і розділи філософського знання, що представляють структуру сучасної філософії:
1. Вчення про буття - або онтологія Вона включає в себе питання про систематизують первоначалах буття, вчення про єдиного, про сущому буття, про його первопрінціпах. Антична філософія починалася з онтології: стародавні шукали основу світобудови. Продовжуючи цей ряд далі античності, також можна виявити різноманітність, безліч прийнятих підстав, які вибудовували онтологію в тій чи іншій конкретній філософії. Наприклад, у Декарта - дві підстави: матеріальне (протяжне) і духовне (мисляча), а у Спінози - тільки матеріальне (природа); у Лейбніца - безліч монад, а у Фіхте - суб'єктивне "Я"; у Гегеля - Абсолютна Ідея, а у Шопенгауера - Світова воля; у Маркса і Енгельса - матерія і економічні відносини; в екзистенціалізмі (Гайдеггер, Ясперс, Сартр, Камю, Бердяєв) - свобода; у релігійній філософії - Бог.
2. Вчення про пізнання - гносеологія (Епістемологія) або теорія пізнання (від "гнозис" - знання). Філософська теорія, яка розглядає кордону і можливості людського пізнання, а також шляхи та форми пізнавальної діяльності. Головна проблема гносеології та епістемології зокрема; особливості соціального, наукового, позанаукового та інших видів знання.
3. Вчення про методи людської діяльності - методологія. Вона включає в себе погляди на загальні способи і підходи людини до дійсності. Методологія виділяє два основних філософських методу: діалектичний і антідіалектіческій (метафізичний), які розроблялися у філософії, починаючи з античності. Крім цього, методологія включає в себе вчення і про інші, загальнонаукових принципи і методи підходу людини до дійсності, які нерідко так само розроблялися, в тому числі і філософією. Методологія розглядає й такі підходи, як: - Еволюційний і революційний;- Прогресивний і регресивний;- Історичний і логічний та інші.
4. Вчення про людину - філософська антропологія (Від грец. "Антропосе" - людина) і вчення про цінності - аксіологія (Від грец. "Аксіо" - цінність). Філософська антропологія та аксіологія - це специфічні і найважливіші частини філософського знання. Вони займаються аналізом проблем людини, його природи та сутності, спосіб її життя, пошуками головних орієнтирів людської діяльності. Аналізують ціннісні орієнтації людини і включають в себе вчення про такі цінності, як свобода особистості, сенс буття і сенс життя, щастя, любов, доля, смерть і безсмертя, краса, добро, моральність в цілому. Вони дають установку на ієрархію цінностей.
5. Вчення про суспільство - філософська соціологія і філософія історії. Філософію тут цікавлять загальні закони розвитку суспільства та взаємини людини з суспільством. Вона досліджує історію з точки зору перспектив розвитку, майбутнього людства. Аналіз прогресивного і регресивного розвитку, мета і призначення історії, співвідношення понять "цивілізація" і "культура" - деяке коло проблем цих розділів філософії.
В структуру філософського знання, крім перерахованих розділів, включають і інші види філософських досліджень:
u Філософію природознавства (філософію науки і техніки);u Філософію релігії (не збігається з релігієзнавство);u Філософію історії (у більш розгорнутому вигляді як окрему дисципліну); u Філософію мистецтва;u Естетику - в цілому філософські вчення про красу, про прекрасне; u Етику - філософію моралі та моральності;u Історію філософії її роль як окрему дисципліну.
Виділяють різні функції, але найбільш значущими можна назвати наступні:
Світоглядна. Філософія - це світоглядне знання; воно допомагає формувати світогляд в цілому і виконує роль ядра і систематизує фактора світогляду.
Методологічна. Філософія виступає загальним методом для інших видів і форм знання. Філософія розробляє і пропонує найбільш прийнятні і раціональні способи і підходи людини до дійсності, виступає загальною духовною базою для приватних видів знання і людської діяльності.
Гносеологічна. Філософія формує спосіб пізнавального відношення людини до світу. Вона дає загальні установки на пізнання, роз'яснює зміст основних понять пізнавальної діяльності. Через філософію людина пізнає не тільки і не стільки конкретний світ, а існуючі способи ставлення людини до світу як культурні феномени різних епох.
Ціннісно-орієнтирів. Філософія залучає людину до світу духовних цінностей. Вона не тільки дає знання про цінності, але ще і направляє (орієнтує) людини у світі цінностей, орієнтує його на вищі людські цінності, надає йому більш широке і аргументоване поле для вибору своєї системи цінностей, визначення смисложиттєвий позиції.
Критично-перетворююча. Філософія повинна вчити людини сумніватися, критично оцінювати себе і дійсність. Під перетворенням філософія, перш за все, має на увазі перетворення у своїй власній душі, в своїх помислах і оцінках, вдосконалення себе в особистісному плані.
Культурологічна. Філософія не просто частина культури, а головне зосередження духовної культури. Осягаючи філософію, людина пізнає і плекає в собі й навколишньому світі культуру, тобто духовно розвивається сам і збільшує духовність буття.