6. Роль кібернетики в системі економічних наук

Економічна кібернетика є досить специфічною дисципліною в системі соціальних і економічних наук. Насамперед, вона спирається на дуже потужний понятійний, термінологічний і математичний апарат. Від багатьох років успішного існування техні-

чної кібернетики вона успадкувала сукупність методологічних прийомів для опису реальності, характерних для природничих дисциплін. Тут розроблені ефективні прийоми аналізу ситуацій і постановки задач, їх рішення і аналізу результатів.

Цим економічна кібернетика вигідно відрізняється від багатьох соціальних і економічних наук, де в якості обов'язкового методологічного елемента присутня сукупність гіпотез про властивості або людини, або соціально-економічних об'єктів. Тому вона може використовуватися для перевірки і верифікації ряду рішень соціальних і економічних задач, отриманих в рамках інших дисциплін соціально-економічного профілю. У цих випадках економічна кібернетика виступає в якості своєрідного "інтерфейсу" між соціально-економічними науками й реальністю, допомагаючи особі, що приймає рішення - менеджерові, керівникові - вибрати правильне рішення. Те рішення, що є адекватним для поставленої ним задачі, те рішення, висновки з якого можуть бути перевірені і котрі описуються в об'єктивних, а не суб'єктивних термінах.

Економічна кібернетика є досить потужним засобом, апаратом, інструментом і технологією для аналізу соціальних і економічних об'єктів, процесів, явищ і систем. Вона ж - одночасно є

також і потужним засобом для розробки систем управління такими об'єктами, системами, процесами і явищами. Нарешті, економічна кібернетика дозволяє в результаті моделювання розробити і апробувати об'єктивні критерії для визначення ефективності управління соціальними і економічними системами.

7. Модель. Класифікація моделей

Як вважають історики науки, вперше систематично поняття модель почало застосовуватись у зв'язку зі створенням неевклідових геометрій, коли постала проблема представлення таких просторових систем, які було на той час важко продемонструвати натурно.

Модель виступає як специфічна, якісно своєрідна форма і, одночасно, як засіб наукового пізнання. Модель об'єкта може бути або його копією, або відображати його певні властивості, саме ті, які й цікавлять дослідника.

• модель - це збільшена (наприклад модель клітини) або зменшена (глобус) копія об'єкта;

• модель може сповільнити досліджувані процеси, що відзначаються високою швидкістю протікання, або прискорити повільне протікання;

• модель спрощує реальний процес, що дає можливість зосередити увагу на сутності процесу.

Моделювання - це особливий процес, що виступає як особлива форма опосередковування, коли дослідник ставить між собою і об'єктом, що його цікавить, деяку проміжну ланку - модель.

Для соціальної екології використання моделей і методу моделювання має винятково важливе значення. Адже моделювання в сучасному науковому пізнанні виступає, перш за все, як процес створення моделей, що використовуються як засіб відобра ження складних систем, безпосереднє вивчення яких ускладнене або практично неможливе на даному етапі розвитку знань та технічних можливостей.

Моделі можуть бути: статистичними і динамічними, грубими і точними, безперервними і дискретними, дослідницькими і демонстраційними, навчальними, прогностичними, натурними, аналітичними, аналоговими, символічними і т.д. головне призначення - замінити в процесі отримання інформації сам об'єкт.

моделі можна поділити на дві основні групи:

а) матеріальні (предметні, фізичні);

б) ідеальні (уявні, математичні, кібернетичні, графічні, імітаційні).

За ступенем охоплення території: а) локальні, б) регіональні, в) глобальні.

Основоположним принципом моделювання є принцип структурно-функціональиої відповідності моделі і об'єкта.