13. До земель сільськогосподарського призначення належать:

1) лише сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

2) лише несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо);

3) сільськогосподарські та несільськогосподарські угіддя;

4) лише рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, господарські шляхи та землі під господарськими будівлями і дворами.

14. Для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки на праві власності можуть мати:

1) лише громадяни України;

2) особи без громадянства;

3) фермерські господарства;

4) лише громадяни України та іноземні громадяни.

15. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, підлягають відчуженню:

1) протягом року;

2) протягом 6 місяців;

3) протягом 3 місяців;

4) протягом двох років.

16. До земель житлової та громадської забудови належать:

1) земельні ділянки, призначені для закладання багаторічних плодових насаджень;

2) земельні ділянки у межах населених пунктів, що їх використовують для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування;

3) лише земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;

4) земельні ділянки поза межами населених пунктів, що їх використовують для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

17. Землі природно-заповідного фонду — це:

1) землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовують або можуть використовувати для профілактики захворювань і лікування людей;

2) землі, які використовують для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів;

3) ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

4) поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв.

18. Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати:

1) лише у державній власності;

2) лише у комунальній власності;

3) лише у державній та комунальній власності;

4) у державній, комунальній і приватній власності.

19. До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані:

1) городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів;

2) землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовують або можуть використовувати для профілактики захворювань і лікування людей;

3) ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність;

4) землі, які використовують для організації відпочинку населення, туризму і проведення спортивних заходів.