- •Місце загальної етнології в системі гуманітарних наук (визначення загальної етнології, об'єкт і предмет дослідження)
- •2.Поняття етносу. Таксономічні рівні етносу
- •3.Науковий зміст терміна етнологія в історичному розвитку
- •4 .Становлення етнології та її напрямків.
- •5. Історична школа в етнології
- •6.Соціологічна школа в етнології
- •7.Джерела й методи дослідження загальної етнології, її зв'язок з суміжними дисциплінами.
- •8. Класифікації народів світу.
- •9. Класифікації народів світу за господарсько – культурними типами.
- •2)Виробляючі гкт,засновані на ручному мотично-паличному землеробстві.
- •3)Виробляючі гкт,засновані на орному комплексному землеробсько-скотарському господарстві.
- •4)Виробляючі гкт,засновані на рухливих формх скотарства.
- •10.Концепція етносу
- •11.Основні поняття етнології
- •13. Особливості господарства і матеріальної культури австралійців та тасманійців
- •14. Сімейна організація, суспільний лад і вірування австралійців і тасманійців
- •15 Особливості господарства і матеріальної культури народів Океанії
- •16. Микола Миклухо-Маклай як дослідник Папуасії.
- •17.Сімейний, суспільний лад і духовна культура народів Океанії (на вибір студента -папуасів, меланезійців, полінезійців чи мікронезійців).
- •18.Таємні союзи у народів Океанії.
- •21. Особливості господарства і матеріальної культури народів Східної Африки.
- •23. Сімейна організація і суспільний лад народів Африки (у будь-якій з її частин, на вибір студента).
- •24.Основні заняття, сім'я, суспільний лад і вірування пігмеїв.
- •25. Основні заняття, сім'я, суспільний лад і вірування бушменів.
- •29. Поселення й житло народів Західної, Південної та Південно – Східної Азії
- •32.Традиційне харчування народів Західної, Південної та Південно – Східної Азії.
- •33.Традиційні вірування народів Західної, Південної та Південно – Східної Азії.
- •34. Загальні відомості про населення Східної та центральної Азії
- •35. Особливості господарства і матеріальної культури тихоокеанських народів Східної Азії
- •37. Особливості господарства і матеріальної культури народів Сибіру (на вибір студента
- •40. «Ведмеже свято» в азійських народів.
- •41. Загальні відомості про населення Північної Америки. Сучасна карта народів Пн. Америки.
- •42. Особливості господарства, традиційна матеріальна й духовна культура ескімосів та алеутів.
- •44. Господарство, традиційна матеріальна й духовна культура мисливців прерій та пампи.
- •45. Землеробські традиції народів Америки
- •46. Господарство, традиційна матеріальна й духовна культура ірокезів.
- •47. Етнографічні особливості державних народів Центральної та Південної Америки (на вибір студента).
- •48. Загальні відомості про етнічний склад Європи. Європа поділ. На Сх. Та Зх.Європейську провінції.
- •Західно-центральноєвропейська провінція
- •49. Загальна характеристика народів Західної Європи.
- •50.Особливості господарства і матеріальної культури північноєвропейський народів
- •52.Шлюб у народів Європи (на вибір студента) серби
- •53.Традиційне житло у народів Європи (на вибір студента)
- •54.Етнографічні особливості народів Прибалтики
- •55 Господарство, матеріальна й духовна культура кавказьких народів (Грузія і Вірменія)
- •56.Традиційні вірування народів Кавказу
40. «Ведмеже свято» в азійських народів.
Ведмеже свято-одне із основних обрядів релігійного життя айнів. Це свято має багато аналогів у Євразії і Сибіру. У айнів це ритуал досяг найбільшої завершеності і розвитку.
Ведмеде свято виступало у айнів в двох формах: обряди по вбиванню на полюванні ведмедя і комплекс дій,які супроводжувалися умертвінням ведмедя якого вирощували.
Вирощування,а потім умертвіння ведмедя представляв собою частину культу і являвся кульмінацією відносин людини і звіра. Вони вважали що божество,ведмедь, приніс їм м'ясо і шкіру. Воно було щасливим коли його спіймали і навідувати будинки людей.
Ведмеже свято мало також певні громадські функції,які виражалися в колективному «спілкуванні» людей з духами під час церемонії. Учасниками свята були всі жителі села і родичі,друзі.
В комплекс церемоній,які проводились під час ведмежого свята,входили не тільки дії,які були зв’язані з умертвінням звіра і поїданням його мяса, але і іншими обрядовими діями. До них відносилось розпивання алкогольних напоїв,також танцювали,співали,імітували рухи і голоса звіра.
Ведмеже свято у айнів влаштовувалося тобі коли спіймане в лісі ведмежатко виросло в клітці,досягло певних розмірів.
Вигодовування було тяжкою і кропіткою працею. Жінки не залишали їх без догляду. Коли ведмежатко було зовсім маленький то жінка годувала його своєю грудю .Коли він вже ставав сильним і злим його поміщали в спеціальну клітку
В селі де мало проходити свято готували до нього зазвичай за 10 днів.Жінки починали варити легкі алкогольні напитки. Тут же чоловіки починали виготовляти знаряддя якими будуть вбивати звіра.
В назначений день до дому де мало бути свято приходили всі запрошені. Люди вдягалися в найкращий святковий одяг. Напередодні свята у сахалінський айнів він проводився в постійних танця і співах,і окремо від них танцюючих жінок. Незадовго до початку жінки робили коржі. В той же час чоловіки проводили церемонію розпиття спиртних напоїв.
Жінки не приймали безпосередньої участі в культових діях,так як їм це було заборонено. Перед святом і під час нього потрібно було строго зберігати всі традиції. В тому числі не повинно бути ніяких статевих стосунків.
В день умертвіння ведмедя старійшини вирішували хто буде це робити і говорити прощальне слово. Коли вже все було оговорено,до клітки підходи старійшина говорив свою промову. Після цього руки і ноги ведмедя перевязували ременнями і починали дразнити палкою. В цей же час в нього випускали тупі стріли. Коли він відволікався то вони надягали на нього куульчики,вінки,пояс. Після цього його вели на поле і там вже умертвляли. В центрі встановлювали високий стовб його прив’язували туда. Після цього до нього підходили всі присутні прощатися. В цей же час йшло свято і господар повинен був вибрати людину яка його б. Його вбивали ударом ножа в серце. У айнів такий спосіб являвся загально розповсюдженим.
41. Загальні відомості про населення Північної Америки. Сучасна карта народів Пн. Америки.
1) Пн.Американська провінція: Арктична область ( ескімоси, алеути). Канадська область: три під області: індіанська (атапаски,алгонкінські племена, чейпаваї, тацанотини, етчаотини), франко-канадська ( Квебек) англо-канадська (14 млн. канадці) Пн.американська область : багато під областей: пн.-сх узбережжя (ірокези, алгонкіни) пд.-сх узбережжя ( муского), під область степів та плато(етноси групи сіу(дакоти, асінібйони,абсароки,хідасти, мандани) алгонкінська група(арапахи, чорноногі, чесни) етноси групи кеддо( арікари,пауни,вічі ти) атабаської групи(апачі, сарсі) шошкська група( банники, команчі, шошоки)пн.-зх. узбережжя,під область Каліфорнії та Тихоокеанського узбережжя( племена алгонкінів (юроки, войти) атапасків(толови, купи) юкі (вапої, хучнони), хокасіо (шасти,яни,кароки,поми) пенуті), підобласть пд-зх.( пуебли, піми, навахи, апачі). + Америкоси, які живуть по всі Пн.Америці та ще + афро-америкоси.Класифікація індіанських народів Північної Америки: мови, розселення по зонам.
Ірокези - численність 100 тис. чол. нині проживають в США і Канаді. Мова належить до сімї хока-сіу 17ст ариал їх розповсюдження сягав р-н Великих Озер о. Онтаріо і Ері та ЗХ, р.Ніагари цен. частини сучас. штату Нью- Йорк.1783р. ірокези були загнані в 16 резивруацій. Алгонкіни – група індйських етносів заг. числ. 260 тис. До приходи європ. вони займали величезні простори від Атлантичного узбережжя на сх.. до Скілястих гір на зх. На землях алгонкінів виникла нова Англія що стала ядром США. Мова їх належить до алгокіно- вакажськой сімї мов. Мускоги – насиляють пд.-сх. узбережжя США. мова належить до мускогської підрупи мовной групи хока-сів. Пуебли – група Інд. етносів (теви, тігуай , аками), які ромовляють мовами ацтеко-таноанськой групи, та кереси, які розм.. мовою мовної групи хока-сіу. Живуть в пд..-зх. ПН, Амер. Піми 10. тис. чол. проживають в Арізоні і Пн. Мексики. Мова мовної гр.хока-сіу та мовами алгокіно вакашськой сімї мов. Апачі - 20 тис. чол.. які розм.різними діалектами мови навахо проживають пд.. –зх США Навахи – проживають в штаті Арізона Нью–Мексика Юта загальна чисельність понад 167. тис. чол. Розмовл.мовами алтайськой сімї мов.Ескімоси і алеути.Артична підраса великої монголойдної раси, ескімосько алеутська мовна сімя. Ескімоси – етнічна спільнота яка проживає на Алясці Пн. Канадскімосів, о. Гренландія. У них виділяється 5 ГКТ 1. миливці на морських звірів Чукотки о. Святого Лаврентія 2.рибалки пд.- зах. Аляски 3. мисливці на оленів- карі буту тундри Канади. 4. мисливці на тюленів схд. Гренландії. 5. мисливці на оленів –карібуту пн. Канади. Важливу роль в ескімосів відігравав морський промисел. Ескімоси жили первісними общинами родоваї орган небуло, основний осередок були стійбища. Алеути - коріне населення Алеутських ост. та пд-зх. узбережжя Аляски їх кількість 6 тис. Основні заняття їх до приходу європ. булу полювання збиральництво та рибальство але головну роль відігравало полювання на морського звіря. Найдавніше житло напівземлянкаМайяТропічні ліси Мексики, Гватемали і прилеглі області Белизу, Зх.Гондурасу і Зх.Сальвадору. етноси: лакандони, чали, чонтали, чорти, чухи, цельтали, цокали, тотіки, хокальтеки, кіче, успантеки та ін. бл.3 млн. Мови належать до мовної групи пенуті і поділяються на дві групи – майя і кіче. Предки прийшли с пн у 4-3тис до н.е. на Юкатан і Гватемалу. Вже у 2 тис до н.е. в районі Варакруз і Табаско майя створили 1 цивілізацію Америки.