1. Мінімізація витрат (Рис. 7.6). В даному випадку підприємцю необхідно визначити, при якому співвідношенні праці і капіталу можна забезпечити мінімальні витрати на заданий обсяг виробництва (50 шт.)

Мінімізація витрат

2. Максимізація випуску (Рис. 7.7). Макеимппши шшуску забезпечується тоді, коли в межах заданого обсягу витрат (ТС = 100) необхідно »лкумиїи такий обсяг праці і капіталу, при якому можна виробити максимально можливий обсяг продукції. Рівновага забезпечується тоді, коли задана ізокоста (ТС) досягає найвищої по можливості ізокванти (СЬ)- Тоді точка Е визначить оптимальні обсяги залучення праці і капіталу (І і К). В точці В при затратах ТС=100 можна виробити менший обсяг продукції а обсяг Q₃ є недосяжним при даних затратах.

Максимізація випуску

При нарощуванні обсягів виробництва підприємство повинно на кожному новому етапі шмішчити пропорції оптимального співвідношення між працею і капіталом. Характеристику фосіаиня обсягу продукції при забезпеченні мінімальних витрат дає крива траєкторії росту (траєкторія розширення виробничої діяльності фірми).

Траєкторія росту - це крива, яка показує як буде змінюватися використання факторів виробництва по мірі нарощування підприємством обсягів виробництва.

Графічно траєкторію росту можна зобразити шляхом з'єднання точок дотику ізокванта до ізокост на кожному наступному етапі аналізу (Рис. 7.8)

Кожна точка на кривій траєкторії росту показує рівень мінімальних витрат на працю і капітал при кожному заданому обсязі виробництва. Тобто, це сукупність рівноважних точок при нарощуванні обсягів виробництва, які відповідають умові виробничої функції.

38.Витрати виробництва, функція витрат

Ви́трати виробни́цтва — витрати різних видів економічних ресурсів (сировини, праці, основних засобів, послуг, грошей), безпосередньо пов'язані з виробництвом економічних благ.

Постійні витрати (англ. Fixed Costs) — витрати, величина яких не змінюється залежно від зміни обсягу випуску продукції і які фірма повинна сплачувати навіть тоді, коли вона нічого не виготовляє.

Змінні витрати (англ. Variable Costs) — витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва.

Середні витрати — витрати на одиницю продукції, що випускається. Розрізняють загальні середні витрати, рівні частці від ділення повних витрат на обсяг виробництва; змінні середні витрати, рівні частці від ділення змінних витрат на обсяг виробництва: постійні середні витрати, рівні частці від ділення постійних витрат на обсяг виробництва.(також позначаються ATC)

Прямі витрати — витрати, що можуть бути безпосередньо пов'язані з визначеною діяльністю чи видом продукції.

Поточні витрати — витрати, що визнаються в період їх здійснення та відображаються в обліку за рахунками витрат.

Альтернативні витрати (не явні) це вигода, втрачена внаслідок невикористання економічного ресурсу в найдохіднішій зі всіх можливих сфер і галузей господарювання.

Економічні витрати залежать від кількості вико­ристаних ресурсів (їх затрат) та цін за послуги факто­рів виробництва. Тоді можна встановити залежність між обсягами виробництва та мінімально можливими витратами, необхідними для його отримання. Ця за­лежність називається функцією витрат:

І

де — затрати праці та капіталу; ціни відповідних ресурсів.

За допомогою функції витрат можна вирішувати як прямі, так і зворотні задачі: мінімізація витрат на зада­ний обсяг виробництва або максимізація виробництва при заданих витратах. Легко помітити зв'язок функції витрат з виробничою функцією, яка доповнюється ура­хуванням цін на відповідні виробничі ресурси.