2 Категория № 6
Героєм "східних поем" став бунтар - це титаноборець, одержимий "світовою скорботою", мрійник, ідеаліст, що пережив тяжке розчарування, крах своїх ідеалів. це самотній мандрівник, вигнанець. Зазвичай це винятковий характер, що діє за виняткових обставин. Для нього характерні глибокі та інтенсивні почуття, туга, меланхолія, душевні поривання, палкі пристрасті, він відкидає закони, яким підкоряються інші. Тому такий герой завжди вивищується над оточенням. Тиражування цього героя, масове наслідування його в житті і літературі створили течію "байронізм" - неприйняття буржуазних форм існування, протест проти бездуховності нового світу, проти тиранії, пригнічень. При цьому Байрон не був ні прибічником мас, ні оптимістом. Його рішучість боротися самостійно, навіть якщо не було надії на перемогу, тільки міцніла.
У 1818р була створена історична романтична поема "Мазепа" остання з творів про сильну особистість байронічного типу. Вона значно відрізнялася від "східних поем": її герой не вигадана загадкова постать, а видатна історична особа, який попри всі випробування і страждання не впав у відчай, а став гетьманом України. Джордж Байрон із симпатією змалював Мазепу, як людину сміливу і могутню, постать романтичну і титанічну. Звичайно, твір Байрона - не історичне відтворення реальної постаті Мазепи, а поетичне уявлення про романтичну, сильну і переможну особистість.
Тема поеми - страждання самотнього і приреченого гетьмана України, ніким не почуте і не розділене.
Ідея - оспівування мужності стоїчної витримки й самовладання у найтяжчих випробуваннях, возвеличення незламності духу під ударами долі.
У головній частині поеми йшлося також про кохання Мазепи і дружини старого аристократа - Терези. Джорджа Байрона найбільше захопила не історія кохання, а картина помсти і страждань, яких зазнав молодий герой.
Паралельно з "Мазепою" Байрон працював над поемою "Дон Жуан" (1818-1823 рр.). Цей роман у віршах він розпочав писати в Італії. Автор задумав написати 25 пісень, але встиг написати лише 16 і 14 рядків 17-ої.
Починаючи з 1818 року, поет працював над своїм великим романом у віршах "Дон Жуан". Він шукав нових можливостей поєднання лірики й епосу, оновлення епічної форми, її осучаснення.
Байронового Дон Жуана з попередніми поєднували лише одне - любов до жінок і майстерність спокусництва. Та й тут Дон Жуан Байрона оригінальний: він нікого не покоряв. Він сам ставав постійно знаряддям, жертвою прекрасних спокусниць.
У "Дон Жуані" автор розкрив глибину людської душі. Тема твору - показ того, як середовище і суспільство формує і впливає на людину. Ідея - викриття основи суспільства - практицизму, схиляння перед грішми, лицемірства і намагання процвітати за рахунок інших.
У поемі Байрон зробив ніби попередні висновки зі своїх роздумів про долю людини і суспільства, висловив зрілі, виважені думки про все, що його хвилювало як мислителя і людину свого часу, як прихильника іронічних критиків феодалізму і монархії, церкви і суспільної моралі з XVIII ст. Але через хворобу і смерть Байрону не вдалося закінчити роман.