50. Форми власності на землю в Україні.

Право державної власності на землю

Суб'єкт права державної власності на землю - органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ст. ст. 13, 14 Конституції України). Не можуть передаватись у колективну або приватну власність:

• землі загального користування населених пунктів;

• землі гірничодобувної промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення;

• використання земель не за цільовим призначенням;

• вилучення земель для державних і громадських потреб.

2. Припинення права колективної та приватної власності на землю здійснюється у разі:

• добровільної відмови від земельної ділянки;

• відчуження (продажу) земельної ділянки органу місцевого самоврядування;

• викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб.

Порушені права власників земельних ділянок і землекористувачів підлягають поновленню.

3. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (ст. ст. 88-92).

Збитки, заподіяні вилученням або тимчасовим зайняттям земельних ділянок, а також обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у т. ч. орендарів, погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатність за цільовим використанням у результаті негативного впливу, підлягають відшкодуванню у повному обсязі власникам землі і землекористувачам.

Відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам провадиться організаціями та громадянами, яким відведено земельні ділянки, що вилучаються, а також організаціями та громадянами, діяльність яких призводить до обмеження прав власників землі і землекористувачів.

51. Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства.

Відповідальність за порушення земельного законодавства — важлива складова правового забезпечення раціонального використання та охорони земель. Вона здійснюється у межах правовідносин між суб’єктом, який порушив приписи земельно-правової норми, з одного боку, і державою в особі її органів — з другого. Юридична відповідальність спрямована на стимулювання додержання земельно-правових норм, відновлення порушених земельних прав, а також запобігання вчиненню земельних правопорушень.

Юридичний зміст відповідальності полягає в безумовному обов’язку правопорушника зазнавати несприятливих наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру. Вид і міра цих наслідків передбачені відповідними санкціями правових норм.

У деяких випадках юридична відповідальність за порушення земельного законодавства виконує каральну функцію, коли вона є наслідком вчинення кримінальних чи адміністративних правопорушень.

Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства залежно від застосовуваних санкцій поділяється на адміністративну, кримінальну, цивільно-правову та дисциплінарну.

Адміністративна відповідальність настає за такі протиправні порушення земельного законодавства, як винні недоліки і недбалість у використанні й охороні земель, що за ступенем небезпеки не потребують кримінального переслідування.

Кримінальна відповідальність за порушення земельного законодавства настає у випадках вчинення дій, що зазіхають на встановлений земельний правопорядок і становлять суспільну небезпеку.

Цивільна відповідальність настає за фактом порушення земельного законодавства, пов'язаного із заподіянням шкоди землям, що охороняються законом, правам і інтересам власників землі, землекористувачів, у тому числі орендарів, незалежно від притягнення винних до інших видів правової відповідальності.