68. Кримінальна відповідальність за ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (ст. 301 кк).

1. Ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою, або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні.

2. Ті самі дії, вчинені щодо кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру, а також збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з отриманням доходу у великому розмірі.

4. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені щодо творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію, або примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру.

5. Дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з отриманням доходу у великому розмірі.

Примітка. Отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Об'єкт злочину - суспільні відносини, які складаються з приводу протидії поширенню порнографії. Порнографія - це вульгарно-натуралістична, цинічна, непристойна фіксація статевих актів, самоцільна, спеціальна демонстрація геніталій, антиетичних сцен статевого акту, сексуальних збочень, зарисовок з натури, які не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність людини, спонукаючи негідні інстинкти.

Предметом аналізованого злочину є твори, предмети або інші зображення порнографічного характеру, які у назві ст. 301 скорочено визначені як порнографічні предмети.

Порнографічними предметами є предмети:

а) які становлять матеріальний предмет - річ (книги, фільми, фотопродукція, аудіо-, відеопродукція, у т. ч. реклама, картини, скульптурні зображення тощо);

б) змістом яких є детальне зображення анатомічних чи фізіологічних деталей сексуальних дій чи які містять інформацію порнографічного характеру. Форма зображення цієї сфери життя людей є неприйнятною з погляду суспільної моралі, загальновизнаних правил сором'язливості, прихованості відповідних стосунків від сторонніх осіб;

в) призначені для збудження статевої пристрасті інших осіб, провокування їх статевої агресії. Тому предметом злочину, передбаченого ст. 301, є лише твори, інші предмети, призначені для збуту чи розповсюдження, а не для власного користування;

г) не мають іншого призначення - мистецького, наукового, просвітницького тощо. Тому не можуть визнаватися предметом даного злочину відповідні ілюстрації в медичній чи юридичній літературі тощо;

д) іншими особами (яким вони демонструються чи мають демонструватися) сприймаються саме як порнографічні і збуджують статеву пристрасть.

Об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона, кваліфікований та особливо кваліфікований види злочину, передбаченого ст. 301, у цілому збігаються з відповідними ознаками посягання, предметом якого є твори, що пропагують культ насильства і жорстокості.

Кіно- та відеопродукція, комп'ютерні програми порнографічного характеру є різновидом предмета аналізованого злочину, за наявності якого дії з ними оцінюються як кваліфікований вид злочину (ч. 2 ст. 301). Це кіноплівки, відеоплівки, комп'ютерні дискети та цифрові носії інформації, на яких містяться фільми чи їхні окремі фрагменти відповідного змісту і призначення, або ж порнографічні відеоігри.

69. Кримінальна відповідальність за сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303 КК), його відмінність від зґвалтування (ст. 152 КК) та від створення або утримання місць розпусти і звідництва (ст. 302 КК).

Стаття 302. Створення або утримання місць розпусти і звідництво

1. Створення або утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти

2. Ті самі дії, вчинені з метою наживи або особою, раніше судимою за цей злочин, або вчинені організованою групою

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені із залученням неповнолітнього

Об'єктом злочину є моральні засади суспільства в частині встановлення зв'язків між людьми для задоволення їх статевих потреб. З позицій суспільної моралі задоволення статевих потреб має здійснюватися без проявів розпусти, безладних статевих контактів, проституції. Недопустимим є і надання іншим особам місць для вчинення розпусних дій, створення або утримання таких дій.

Предметом злочину є місця розпусти. Ними є будь-які споруди чи інші об'єкти, в яких вчиняються розпусні дії. Це, зокрема, окремий житловий будинок, квартира чи їх частина, різноманітні нежитлові (підвали, горища), виробничі (лазня, лікарський чи масажний кабінет) приміщення, транспортні засоби (каюти суден, вагони, салони автобусів чи літаків), а також намети, курені.

Об'єктивна сторона злочину проявляється у:

1) створенні місць розпусти;

2) їх утриманні;

3) звідництві для розпусти.

Створення місць розпусти - це дії, завдяки яким певний об'єкт починає використовуватися для розпусти (безладних статевих зв'язків, групових сексуальних дій, проституції). Це зокрема: відкриття закладів, які маскуються іншим призначенням (масажні кабінети, лазні, нічні клуби, стриптиз-бари), але використовуються для розпусти, підбір персоналу, придбання або наймання приміщень для вказаної мети.

Під утриманням місць розпусти розуміється забезпечення функціонування вказаних місць, а саме: підбір бажаючих скористатися цими місцями для розпусти, фактичне надання приміщення чи іншого об'єкта для розпусти, підтримання об'єкта в стані придатності для використання як місця розпусти (оплата комунальних послуг, охорона, прибирання).

Звідництво для розпусти - це посередництво для розпусти. Воно полягає у підшукуванні учасників розпусних дій, схилянні до розпусти тощо.

Суб'єкт злочину загальний. Відповідальності за ст. 302 підлягає й особа, яка, створюючи або утримуючи місця розпусти, займаючись звідництвом, сама бере участь у розпусних діях.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.

Кваліфікований вид злочину має місце, коли вказані вище дії вчинено:

1) з метою наживи;

2) особою, раніше судимою за цей злочин;

3) організованою групою (ч. 2 ст. 302), а особливо кваліфікований - коли створення або утримання місць розпусти чи звідництво для розпусти вчинюються із залученням неповнолітнього.

Стаття 303. Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією

1. Втягнення особи в заняття проституцією або примушування її до зайняття проституцією з використанням обману, шантажу чи уразливого стану цієї особи, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, або сутенерство -

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо кількох осіб або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, -

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою, -

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені щодо малолітнього, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

Примітка. 1. Під сутенерством у цій статті слід розуміти дії особи по забезпеченню заняття проституцією іншою особою.

2. Відповідальність за втягнення малолітнього чи неповнолітнього в заняття проституцією чи примушування їх до заняття проституцією за цією статтею має наставати незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням обману, шантажу, уразливого стану зазначених осіб або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності.

Основним безпосереднім об'єктом злочину є моральні засади суспільства в частині підстав задоволення статевих потреб.

Об'єктивна сторона злочину характеризується вчиненням таких дій:

1) втягнення особи в заняття проституцією;

2) примушування до заняття проституцією;

3) сутенерство.

Проституція - це надання сексуальних послуг за плату.

Втягнення - це дії, внаслідок яких інша особа спонукається до певної поведінки (у даному випадку - до заняття проституцією), залучається до неї, в такої особи виникає бажання поводитись певним чином. При цьому, на відміну від примушування, особа згодом вчиняє бажані для винного дії за власною волею.

Примушування полягає у діях, внаслідок яких інша особа всупереч своєму бажанню повинна почати займатися проституцією. Способами примушування є: обман; шантаж; використання уразливого стану потерпілого; насильство чи погроза його застосування.

Сутенерство полягає у діях особи по забезпеченню заняття проституцією іншою особою. Ці дії можуть виражатися у наданні приміщень, охороні, транспортуванні проституток до замовників, звідництві, рекламуванні, встановленні корупційних зв'язків для забезпечення невтручання державних органів тощо. Як правило, вони здійснюються підпільно або прикриваються легальними формами (утримання нічних клубів, масажних кабінетів, служб знайомств тощо).

Суб'єкт злочину загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його:

1) щодо кількох осіб;

2) повторно;

3) за попередньою змовою групою осіб;

4) службовою особою з використанням службового становища;

5) особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності (ч. 2 ст. 303), а особливо кваліфікуючими - вчинення цього злочину:

1) щодо неповнолітнього;

2) організованою групою (ч. 3 ст. 303);

3) щодо малолітнього або

4) спричинення ним тяжких наслідків (ч. 4 ст. 303).