1.2. Правила роботи в internet

Щоб виконати процедуру реєстрації, адміністрація хост-машини або нової мережі повинна:

— отримати унікальну мережну IP-адресу, яка видається DDN Net-Work Information Center або іншим реєстраційним агентст­вом, і сконфігурувати хост-машини мережі для використання з виданою ІР-адресою;

— утворити домен;

— визначити характер взаємодії з INTERNET (дослідницьке застосування, комерційне та ін.);

— визначити обчислювальну установку (хост-машину або шлюз) для фізичного підключення;

— встановити необхідні технічні й програмні засоби (адапте­ри каналів, модеми, програми TCP/IP);

— встановити необхідні шлюзові програми, які забезпечать маршрутизацію, і відповідні протоколи;

— одержати від Міністерства зв'язку або фірми-поста-чальника ліній зв'язку необхідні канали, тарифи на їх ви­користання та інші умови експлуатації канального устатку­вання.

Регіональний центр видає тільки мережну частину адреси. Право видачі адрес для окремих хостів мережі делегується адмі­ністрації мережі, яка підключається до INTERNET відповідно до загальних правил Доменної Системи Імен (DNS).

Ієрархія доменів, тобто адресованих частин INTERNET, утво­рює Єдину для INTERNET систему імен мереж і хост-машин. Утворення нового домену в мережі INTERNET означає, що ім'я цього домену буде включене в розподільну базу даних адрес, які використовуються протоколом розв'язання адрес при виборі маршруту передачі повідомлень.

Зазначимо, що в DDN NIC (центральна організація, яка здійс­нює реєстрацію хост-машин США та інших країн) і RIPE NCC (Європейський мережний координаційний центр) реєструються тільки домени верхнього рівня, більша частина доменів другого рівня і деякі домени третього рівня.

Домени верхнього рівня визначають цільові класи (табл. 1.1)

Група літер наприкінці адреси INTERNET є доменом, який вказує, з яким типом комп'ютера встановлюється зв'я­зок. Сім доменів, які трапляються найчастіше, наведено у табл. 1.1.

Таблиця1.1

Домен	Використання домену
com	Комерційні, підприємницькі організації
edu	Освітні заклади(університети, середні школи тощо)
gov	Державні організації(крім війскових)
mil	Військові організації(армія, флот і т.ін.)
net	Системи базової мережі
int	Міжнародні організації
org	Інші організації та установи

Для кожного з цих доменів призначається адміністратор до­мену, який володіє повноваженнями реєстрації мереж, що нале­жить до цього домену.

Уся інформація про мережні домени зберігається в DNS у формі Ресурсних Записів. Інтерактивна програма «розпізнавач/ сервер» звертається до DNS у режимі «запит—відповідь» і одер­жує потрібні дані про домени, а також про мережі і хост-машини, які до них входять. Адресна інформація знаходиться в окремих базах даних, розміщених у декількох хост-машинах.

1.3. Способи доступу до internet

Передача даних у мережі організована на основі протоколу INTERNET—IP (INTERNET Protocol), що являє собою опис ро­боти мережі та включає правила налагодження і підтримки зв'язку в мережі, поводження з IP-пакетами та їх опрацювання, описи мережних пакетів сімейства IP. Мережа спроектована та­ким чином, що користувач не має жодної інформації про конкрет­ну структуру мережі. Щоб послати повідомлення мережею, комп'ютер розміщує дані в «конверт», який має назву, наприклад IP, із указівкою конкретної адреси мережі.

Вузлові машини мережі здійснюють передачу поштових пові­домлень і новин між регіонами і поширення повідомлень на своїй території. Користувацькі персональні машини під керуванням операційних систем UNIX або MS DOS використовують для спілкування з регіональними вузлами протокол UUCP.

Розгляньмо види доступу в порядку убування їхньої вартості.

1) Безпосередній (прямий) доступ. Забезпечує доступ до всіх можливостей мережі.

Безпосередній доступ пропонує найбільш гнучке підключен­ня. Кожний із комп'ютерів є повноправним членом мережі і може скористатися будь-якою із її функцій.

Для обслуговування й експлуатації свого вузла будуть по­трібні персонал і документація. Це збільшує експлуатаційні витрати.

2) Доступ через протоколи канального рівня INTERNET — SLIP і РРР. SLIP і РРР є версіями програмного забезпечення INTERNET, що працюють на звичайних телефонних лініях, ви­користовуючи стандартні високошвидкісні модеми.

SLIP і РРР також підходять для підключення до глобальної мережі маленької (до п'яти користувачів) локальної мережі.

3) Доступ «за викликом» (Dial-up Access). Системи з ко­мутованим доступом — найпоширеніший шлях до ресурсів INTERNET для невеликих груп і індивідуальних користува­чів. У цих системах використовуються ресурси чужого ком­п'ютера.

Багато організацій надають цей вид послуг за певну плату на місяць.

А) Доступ по стандартних телефонних лініях через UNIX, UUCP. Усі системи UNIX підтримують метод, який має назву UUCP та дозволяє пересилати дані по стандартних телефонних лініях.

5) Доступ через інші мережі, що входять у глобальну мережу. Доступ через інші мережі можна розглянути на прикладі онлай-нових систем DELPHI і ВІХ. DELPHI дає повноцінний доступ до INTERNET, електронну пошту, передачу файлів і віддалений до­ступ до інших комп'ютерів. Це перший випадок, коли велика, орієнтована на споживача онлайнова система дала доступ у INTERNET із таким великим набором послуг. Система забезпе­чує не тільки шлюзи електронної пошти, а й пряме підключення до всіх можливостей INTERNET.