Містобудування та регіональне планування

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

1) Комплекс таксономічних одиниць.

Ареал—частина території, де спостерігаються об' єкти чи явища, які відсутні Іа іншій території. Це поняття частіше використовується стосовно розповсюд-|ення об'єктів чи явищ природного або економічного ландшафту.

Зона - частина території, де мають місце однозначні показники інтенсив-^ості розповсюдження будь-яких об'єктів чи явищ.

Регіон, район (синоніми: перший - латинського, а другий - французького походження) – територія (простір чи географічний ландшафт), яка містить та об'єднує різні за властивостями об'єкти чи явища, що досліджуються суміжними науками. Перша ознака регіону: функціональна та територіальна єдність (зв'язаність елемен-їв, своєрідність, самостійність, комплексність, особистість). Друга ознака регіону: багатозначність функцій, які можуть визначатися в характе­ристиках природних елементів (ресурсів), економічної діяльності (виробничої, рсподарчої), соціально-економічної, рекреаційної та інших.

Агломерація - взаємопов'язана система територіально наближених міст, групова форма розселення. Це - територіально-економічна інтеграція груп щільно розташованих і функціонально пов'язаних населених місць, різних за величиною і народногосподарським профілем.

2) Містобудівна діяльність.

Містобудування (містобудівна діяльність) – цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого та регіонального самоуправління, підприємств, установ, організацій, громадян, об’єднань громадян зі створення та підтримання повноцінного житлового середовища, яка включає прогнозування розвитку і планування територій, проектування, будівництво і реконструкцію об’єктів житлово-цивільного, виробничого призначення, спорудження інших об’єктів, регенерацію історичних поселень, реставрацію архітектурних комплексів і ансамблів, створення інженерної і транспортної інфраструктури.

Регіональне планування у вузькому розумінні - це розробка планів, програм, проектів розвитку регіонів та їх структурних елементів. У широкому значенні - це просторове відображення принципів та заходів державної регіональної політики. В такому широкому розумінні термін "планування" поширюється на різні сфери соціально-економічної галузевої та територіальної діяльності, які входять до складу народногосподарського планування. У іншому розумінні планування є одним з методів та відокремлена стадія містобудівного проектування на рівні регіонів (районів). У такому значенні вже довгий час існує поняття "районне планування".

Комплексне (інтегральне) планування - спосіб ров'язання задач містобудівного планування, оснований на комплексній оцінці ефективності всіх намічених заходів з розвитку різних галузей господарської, будівельної і природо-хоронної діяльності людини в межах певного регіону.

Правове регулювання містобудівної діяльності - регламентування прав обов'язків і відповідальності органів управління всіх рівнів, суб'єктів містобу­дівної діяльності; правове закріплення містобудівних стандартів і регламентів порядку узгодження і затвердження проектно-планувальної документації, також санкцій за порушення законів.

Агропромисловий комплекс - сукупність галузей сільського господар-^ства, а також пов'язаних з ним промислових виробництв (сільськогосподарське і факторне машинобудування, виробництво мінеральних добрив і засобів захисту рослин і тварин, харчова і частково легка промисловість).

Адаптивні території — ареали, здатні широко застосовувати інновації на гГадії їх масового розповсюдження.

Аналіз території - комплекс досліджень території в цілях визначення пер, спектив раціонального її використання і охорони навколишнього середовищ_а

Антропогенне навколишнє середовище - результат впливу процесів люд ської діяльності на природне середовище.

Архітектурно-планувальне завдання -документ, який містить комплекс містобудівних та архітектурних вимог і особливих умов проектування та будівництва об'єкта архітектури, що випливають з положень затвердженої містобудівної документації, місцевих правил забудови населених пунктів (поселень), відповідних рішень органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування.

Баланс території - система показників, що характеризують співвідношені» територій і акваторій різного функціонального призначення (з сучасного і перо пективного використання).

Баланс трудових ресурсів - система показників, що характеризують чи сельність економічно активного населення в межах територіальної системи або поселення з врахуванням віково-статевого складу, співвіднесену з наявністю і якістю робочих місць.

Біосфера - зона активного життя, яка охоплює нижню частину атмосфери (близько ЗО км), гідросферу (до дна найглибших западин в Світовому океані) і верхню частину літосфери (до глибини 4-5 км від поверхні земної кори).

Валовий внутрішній продукт (ВВП) - сукупність виробленого продукту і послуг усіма господарськими суб'єктами за певний проміжок часу (як правило за рік).

використання в господарських цілях і відрізняються за природно-історичними прикметами.

Вільні економічні зони (зони Порто-франко) - території, в межах яких усунені митні тарифи та інші торгові бар'єри для економічних суб'єктів.

Властивість містобудівного простору — кожна суттєва ознака векторів простору.

Генеральна схема планування території України - містобудівна документація, яка визначає концептуальні вирішення планування та використання території України.

Генеральний план населеного пункту (поселення) — містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (поселення).

Географічна інформаційна система (ГІС, GIS) - система, яка забезпечує збір, зберігання, обробку, відображення і розповсюдження просторово-коор­динованих даних. ГІС містить дані про просторові (територіальні) об'єкти у формі їх цифрових уявлень (векторних, растрових та інших), об'єднаних у набір шарів, що утворюють інформаційну модель предметної зони.

Геополітика - діяльність, яка розглядає державу як географічний організм і разом з тим просторовий феномен. Геополітика традиційно визначається як вивчення географічних аспектів зовнішньополітичної діяльності. В більш широ­кому розумінні її розглядають як реальну політичну діяльність, спрямовану на зміну всього геополітичного простору. Автором терміну "геополітика" був шведський вчений Р. К'єлен.

Гнучкість — здатність просторових характеристик реагувати на зміну умов, передбачати їх, встановлювати пріоритети, розподіляти ресурси, зберігаючи цільову установку.

Демографічна ємність території - максимальна (найбільш допустима) щільність населення в межах містобудівного об'єкта за умови забезпечення найбільш важливих людських потреб за рахунок території при дотриманні еко­логічних вимог. Демографічна ємкість може вимірюватись по населенню пос­тійному (житловий район), сезонному (рекреаційна територія), денному (центр обслуговує ання).

Депресивні регіони - території і країни, в яких відбувається затяжна еконо­мічна криза (або застій) і пов'язана з нею деградація регіонального но-економічного середовища.

Детальний план території - містобудівна документація, яка розробляється для окремих районів, мікрорайонів, кварталів та районів реконструкції існуючої забудови населених пунктів (поселень).

Динамізм простору — узагальнююча властивість, яка характери­зує зміну параметрів і станів простору у часі.

Доступність місць тяжіння - час, який треба витратити, або відстань, яку Іобхідно подолати населенню на шляху від місць знаходження (житловий -динок, підприємство) до місць тяжіння, що є джерелом необхідних населенню аг (робочих місць, торгових, побутових, культурних, транспортних послуг).

Екологічна безпека - екологічна регламентація господарської та інших видів діяльності, націлена на мінімізацію екологічного ризику для людини та інших її реципієнтів.

Екологічна стійкість - здатність екосистеми відновлювати висхідний або ризький до нього стан після якого-небудь природного або антропогенно-зумовленого обурення (впливу), який проявляється у відхиленні від її початкових араметрів.

Екологія - наука про відносини рослинних і тваринних організмів та їх цільностей між собою і навколишнім середовищем.

Емісії - всі види забруднень навколишнього середовища (шкідливі викиди в Імосферу і водоймища, забруднення грунту і підземних вод, шуми, вібрація, радіоактивне випромінювання тощо), які негативно впливають на здоров'я людини і екосистему регіону.

Етнос - спільність людей, яка утворюється на основі історично складених прикмет: спільності мови, господарства, культури тощо. За складністю внутрішньої організації виділяють плем'я, народність, націю.

Ефективність містобудівних систем характеризує рівень викори­стання ресурсів простору для отримання корисних ефектів та зни­ження негативних наслідків їх функціонування.

Житлова територія—територія житлового кварталу (мікрорайону), яка розподіляється на прибудинкові території для надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок та спорудження житлових будинків у кварталі (мікрорайоні).

Життєвий цикл містобудівної системи охоплює етапи її існуван­ня: проектування, втілення, використання, ліквідацію та рекульти­вацію простору.

Забудова території— здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування.

Земельна ділянка — це частина території населеного пункту (поселення), що має фіксовані межі та характеризується певним місцерозташуванням, складом функціональних компонентів території, природними властивостями, фізичними параметрами, правовим і господарським станом.

Земельна ділянка ідеальна — частина земельної ділянки декількох житлових будинків, яка не може бути встановлена на місцевості для окремого житлового будинку за умов її місцерозташування, природних та планувальних особливостей, фізичних параметрів.

Земельна ділянка резервна — територія, призначена за затвердженою містобудівною документацією для будівництва об'єктів різного функціонального призначення, не освоєна на час проведення розподілу території мікрорайону на земельні ділянки прибудинкових територій, а також територія, яка може бути встановлена на місцевості для розміщення будівництва або інших видів використання території за умов дотримання чинного законодавства, будівельних і санітарних норм.

Земельна частка реальна - частина земельної ділянки окремого житлового будинку, межі якої можуть бути встановлені на місцевості.

Земельний ринок - система попиту і пропозиція майнових прав на земельні ілянки, в рамках яких укладаються добровільні угоди.

Земельні ресурси - землі, що систематично використовуються або придатні

Землеустрій - система заходів з регулювання земельних відносин, зганізації використання і охорони землі як засобу виробництва.

Зона - територія (акваторія), в межах якої спостерігається однозначність оказників за їх інтенсивністю.

Зона екологічної рівноваги - елемент природно-ландшафтного зонування ериторії, в межах якого зосереджені найбільш "сприятливі" в екологічному Щношенні природні ландшафти, які дозволяють йому грати роль компенсатора серйозних порушень окремих компонентів (чистоти повітряного і водного ба-ейнів, охорони навколишнього середовища на урбанізованих територіях).

Зона інтенсивного господарського освоєння - елемент економічного °нування території, який характеризується достатньо великою чисельністю на-^елення при відносно високій (більше 1000 чол/км²) загальній щільності насе-^£Ння, а також робочих місць у сільськогосподарському виробництві.

Зона пріоритетного розвитку - елемент планувального зонування терито-•І, де у відповідності з затвердженою державною (муніципальною) програмою ^егіонального розвитку перевага надається досягненню якої-небудь певної (со-ціальної, економічної або екологічної) цілі і тому всі перспективні заходи мають йрияти вирішенню даної задачі.

Зона функціональна - зона, яка виділяється за домінуючою прикметою інтенсивного розвитку в ЇЇ межах будь-якою однією народногосподарською функцією.

Ієрархічна структура - структурні відносини всередині системи, за яких системи нижчого рівня (порядку) утворюють деяку цілісність у рамках системи більш високого рівня, при цьому кожний елемент вищого порядку включає еле менти нижчого порядку.

Інвестиційна політика - заходи з підтримки інвестиційної активност' господарських суб'єктів, розподіл бюджетних капіталовкладень.

Інженерно-транспортна інфраструктура - комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій.

Історичне населене місце (поселення) - поселення, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних поселень України. Історичний ареал населеного місця (поселення) - частина поселення, що зберегла старовинний вигляд, розпланування та форму забудови, типові для певних культур або періодів розвитку. Традиційний характер середовища - історично успадкований вигляд та об'ємно-просторовий устрій історичного населеного місця (поселення).

Кадастр - список, реєстр, що складається офіційними організаціями д_ля певних цілей. Існують галузеві кадастри (кадастр нерухомості, водний, лісів надр, атмосферного повітря, флори, фауни та інші) і комплексні, багатофункціо­нальні кадастри, які включають дані, необхідні для ров'язання комплексних задач, таких як планування і управління розвитком поселень і територій. У містобудуванні і територіальному плануванні використовуються місто­будівний, земельний, екологічний та інші кадастри.

Кадастр природних ресурсів - систематизоване зведення відомостей про природні ресурси (кількість і якість, природні умови добування або викорис­тання, економічна оцінка і т.д.); найбільше розповсюдження отримали кадастри земельних, водних і лісових ресурсів, а також кадастри родовищ корисних ко­палин.

Квартал (мікрорайон) - частина території забудови, обмежена червоними лініями або лініями регулювання забудови, з установленим на підставі місцевих правил забудови (при їх відсутності - на підставі містобудівної документації) режимом землекористування.

Комплексна оцінка території - інтегральна оцінка галузевих оцінок, порівняльна планувальна оцінка окремих ділянок всієї території району за комплексом природних і антропогенних факторів, які сприяють основним видам господарської діяльності.

Комплексна територіальна система - сукупність підлеглих місту-центру селень, різного роду міжселенських територій, транспортної і інженерної Інфраструктури, а також органів управління цією просторовою цілісністю. Най-Ьжливішою характеристикою територіальних систем є просторова єдність ма-Ьріально-технічних і природних елементів середовища, соціальних, економічних і екологічних процесів, а також керівних впливів, які забезпечують стійкість ункціонування і розвитку територіальних систем.

Композиційна вісь - художньо виразна природна або урбанізована плану­вальна вісь (магістраль, річка, берегова лінія тощо).

Композиційний вузол - компактний у плані містобудівний ансамбль, який включає (звичайно поєднані з візуальними вузлами} архітектурні акценти, які добре проглядаються.

Композиційний каркас разом з підлеглими елементами середовища, утво­рює композиційну (планувальну) структуру плану. Основні художні вимоги до композиційної структури - гармонійне співвід­ношення елементів, відповідність (ізоморфність) композиційної структури соціально-функціональної і природно-ландшафтної специфіки місцевості.

Композиція — таке поєднання елементів, зв'язків і відношень містобудівної системи, коли вони, не втрачаючи індивідуальних вла­стивостей, створюють бажані системні ефекти.

Композиція плану в об'єктах містобудівництва і територіального плану­вання - упорядковане у відповідності з художніми вимогами до візуальної композиції взаємного розташування антропогенних і природних елементів сере­довище проживання. Структурною складовою композиції плану є композиційний (плануваль­ний) каркас об'єкта - ієрархічно організована система композиційних вузлів і композиційних осей, а також спосіб розчленування об'єкта візуальними межами на автономні містобудівні утворення.

Країни з перехідною економікою - колишні соціалістичні країни, в яких Централізована державна економіка перетворюється в ринкову.

Культурний ландшафт - географічний ландшафт, змінений внаслідок Іюдської діяльності.

Лінії регулювання забудови — визначена у містобудівній документації межа розміщення будинків і споруд відносно червоних ліній, меж земельних ділянок, природних рубежів, інших територій, на яких встановлені обмеження щодо їх забудови.

Мегаполіс - територіальне утворення, яке виникає при зростанні сусідніх Ііст у єдиний урбанізований ареал. На відміну від мегаполісу метрополіс – інтенсивне розростання великого, частіше столичного міста, на основі чого ви-діляються метрополітенські території - адміністративно-територіальні одиниці навколо великого міста.

Міграції - або механічний рух населення - переміщення населення, пов'я-ані із зміною постійного місця проживання. Міграції бувають зовнішні і внут-

Містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Містобудівна система — складна динамічна система, що є композицією населених місць, їх зв'язків і відношень у багатовимірному природному та соціально-економічному просторі.

Містобудівна система – формується населеними місцями, зв’язками і відношеннями між ними (соціально-природно-функціональний комплекс). Містобудівний системний комплекс – це композиція матеріальних елементів та способів дій людей. Множина зв’язків і відношень забезпечує необхідну сукупність характеристик для виконання функціонального призначення [за М.М.Габрелем].

Містобудівне обґрунтування - текстові та графічні матеріали щодо можливості розташування об'єкта містобудування на цій території з врахуванням його параметрів т державних будівельних норм.

Містобудівний кодекс є правовою базою регулювання процесів розвитку оселень і територій.

Містобудівний моніторинг - відслідкування процесів розвитку поселень і територій. Інформаційне забезпечення включає кадастрові та інформаційні сис­теми, що містять дані про містобудівні об'єкти і територіальні ресурси.

Містобудівний проект - передбачений законом інструмент регулятивної Діяльності держави (або органів місцевого самоуправління) в сфері організації території окремих регіонів і населених місць, з допомогою якого виділяються земельні ділянки, призначені для використання в господарських, будівельних та інших цілях.

Містобудівний простір — багатовекторний простір людських, природних, функціональних і часових характеристик, в яких ре­алізується життєвий цикл містобудівних систем.

Місцеві правила забудови - нормативно-правовий акт, яким встановлюється порядок планування і забудови та іншого використання територій, окремих земельних ділянок, а також перелік усіх допустимих видів, умов і обмежень забудови та іншого використання територій та окремих земельних ділянок у межах зон, визначених планом зонування.

Моніторинг забудови - здійснення спостережень за реалізацією відповідної містобудівної документації та зміною об'єктів містобудування.

Об 'єкт планування - територія України, території адміністративно-територіальних одиниць або їх частин чи окремі земельні ділянки.

Осі переважного розвитку - виділені на плані організації території країни (або великого регіону) лінійні зони з підвищеною щільністю населення, в межах яких зосереджена основна частина центральних місць, а також транспортних і інженерних комунікацій національного (загальнорегіонального) значення.

Охорона культурної спадщини - комплекс заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), захисту, збереження, належного утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, реабілітації та музеєфікації об'єктів культурної спадщини. Зона охорони пам'ятки — встановлені навколо пам'ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим. Музеєфікація – сукупність науково обгрунтованих заходів щодо приведення об'єктів культурної спадщини у стан, придатний для екскурсійного відвідування. Консервація - сукупність науково обгрунтованих заходів, які дозволяють захистити об'єкти культурної спадщини від подальших руйнувань і забезпечують збереження їх автентичності з мінімальним втручанням у існуючий вигляд об'єкта. Реабілітація - сукупність науково обґрунтованих заходів щодо відновлення культурних та функціональних властивостей об'єктів культурної спадщини, приведення їх у стан, придатний для використання. Реставрація - сукупність науково обгрунтованих заходів щодо укріплення (консервації) фізичного стану, розкриття найбільш характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів об'єктів культурної спадщини з забезпеченням збереження їх автентичності.

Пам'ятка - об'єкт культурної спадщини національного або місцевого значення, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

План зонування - поділ території населеного пункту (поселення) на зони з допустимими та переважаючими видами використання земельних ділянок.

Планувальна (просторова) організація території - взаємопов'язане розміщення матеріальних елементів середовища, яке забезпечує комплексне вирішення соціальних, економічних, екологічних завдань з урахуванням функ­ціональних, технічних і композиційно-художніх вимог. Одним із засобів плану­вальної організації території є формування планувального (композиційного) каркаса, який включає природні та антропогенні елементи. Планувальний каркас має ієрархічні властивості та галузеві різновиди. Раціональне розміщення його функціональних елементів передбачає оптимальний режим їх взаємодії.

Планувальна структура - схематизована модель території, яка відображує особливості взаємного розміщення найважливіших елементів природного _Та урбанізованого середовища і основних народногосподарських об'єктів.

Планування територій - процес регулуювання використання територій, який полягає у створенні та впровадженні містобудівної документації, ухваленні чи реалізації відповідних вирішень.

Площа забудови — територія, зайнята будинками і спорудами.

Площа земельної ділянки проектна — площа проекції межі ділянки на площину проекції, в якій встановлена геодезична система координат.

Площа земельної ділянки фізична - площа земної поверхні в межах ділянки з врахуванням нерівностей фізичної поверхні землі: схилів, пагорбів, ярів, западин тощо.

Полюси (зони) зростання - поселення та території, які визначаються стар­товим потенціалом розвитку зі значним економічним ефектом.

Прибудинкова територія - встановлена за проектом розподілу території житлового кварталу (мікрорайону) та проектом забудови земельної ділянки багатоквартирної несадибної забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і пов'язаних з ним господарських та технічних будівель і споруд. Прибудинкова територія встановлюється для будинку (будинків) і не може виділятися для частини будинку (блока, поверху, секцій квартир тощо).

Приміський союз населених місць - створена у відповідності з рішенням законодавчих органів держави або на добровільній основі асоціація спільноти великого міста і спільнот інших населених місць його приміської зони, яка має за мету розробку і реалізацію єдиної програми раціонального використання територій, взаємопов'язаного розвитку підсистем соціальної та інженерно-тех­нічної інфраструктури, а також вирішення спільних екологічних проблем ур­банізованого регіону.

Природно-екологічний каркас - території і акваторії з найбільш високими показниками біологічного і ландшафтного різноманіття, виражені лінійними і вузловими формами.

Програма просторової організації території - прийнята на рівні держав­ного управління довгострокова концепція раціонального використання тери­торії на рівні країни в цілому і її окремих регіонів, яка містить обгрунтування найбільш важливих заходів і принципи розподілу суспільних засобів, які асиг­нуються на їх реалізацію.

Проект - документація для будівництва об'єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні вирішення, вартісні показники об'єкта.

Проект забудови території - документація, що поєднує властивості містобудівної та проектної документації, яка розробляється для будівництва комплексів будинків і споруд.

Проект розподілу території — містобудівна документація, яка розробляється для мікрорайону (кварталу) чи його частини з метою розмежування земельних ділянок.

Просторова організація — структурно-параметричне і просторо­во-часове впорядкування та узгодження елементів і зв'язків просто­ру, яке забезпечує ефективність використання його потенціалу та розвитку містобудівних систем.

Просторова ситуація — зафіксований на певний момент часу стан елементів багатовимірного простору.

Просторовий потенціал — ресурсні характеристики векторів містобудівного простору, які можуть бути використані для досягнен­ня ефективності та гармонійного розвитку містобудівних систем.

Просторовий розподіл функцій - одна з можливих концепцій державної (муніципальної) політики в сфері просторової організації території, яка перед­бачає спеціалізацію функцій окремих регіонів (районів, провінцій, населених місць) у відповідності із сприятливими умовами і передумовами для розвитку промисловості, сільського господарства, рекреації, здійснення природоохорон­них заходів та інших видів діяльності; протистоїть концепції створення рівно­цінних життєвих умов.

Просторовий чинник — множина характеристик і взаємодій, що впливають на просторову ситуацію і можуть бути використані для уп­равління процесами життєвого циклу містобудівних систем.

Регіон (район) - частина території (простору), яка відрізняється (від суміж­них ділянок) однією чи декількома особливостями чи характеристиками, котрі можуть визначати її єдність. У залежності від ознак, які використовуються, при диференціації визначаються різновиди районів. Тому регіон - це територія, яка є однорідною з точки зору прийнятих критеріїв. ("район" - від французького слова "промінь, радіус"; "регіон" - від латинського "місцевість, країна"). В Україні введено такий розподіл країни і районування: (1) адміністративно-територіальне, межі якого співпадають з межами традиційно складених адміністративних частин; (2) економічне – виділення економічних районів і зон для планування і організації виробничих відносин; (3) географічне – використовується в географії, коли наявне обмеження за природно-географічними закономірностями. Існують також інші підходи районування.

Регіональна містобудівна політика - прийнята на державному рівні сис­тема документів, яка визначає цілі, задачі та пріоритети містобудівного і тери­торіального розвитку країни. Державна містобудівна політика є частиною політики держави і підлегла цілям суспільного розвитку.

Регіональні правила забудови — нормативно-правовий акт, яким встановлюється загальний для територій і населених пунктів (поселень) порядок планування, забудови та іншого використання територій і окремих земельних ділянок.

Режим забудови — спосіб використання земельних ділянок, визначених для містобу­дівних потреб, встановлюється місцевими правилами забудови або генеральними планами

Рекреаційні ресурси - природні і історико-культурні цінності, які мають отенціал відновлення і підтримки фізичного та духовного здоров'я людей мінеральні води, лікувальні грязі, сприятливий клімат, водоймища для купання, [цісові угіддя, естетично цінні ландшафти тощо).

Рекультивація земель - відновлення екологічної, господарської, медико-біологічної і естетичної цінності природних ландшафтів, порушених внаслідок Антропогенних впливів.

Ринкова економіка характеризується приватною власністю на ресурси і використанням системи ринків - відношень попиту і пропозиції, в рамках яких укладаються добровільні угоди і складається конкуренція як механізм коорди­нації індивідуальних економічних рішень.

Розселення - процес і результат розміщення населення по території шляхом [формування нових і розвитку існуючих населених місць; результат процесу роз­поділу населення за територією, який характеризується кількістю, величиною і рипом населених місць, а також особливостями їх взаємного розташування.

Саморегуляція - тип функціонування екосистем, який полягає в підтримці постійності їх основних параметрів, у збереженні видового складу і числа особин.

Система — композиція елементів, зв'язків і відношень, яка доз­воляє розглядати їх як певну цілісність в оточуючому середовищі. Системний підхід — загальнонаукова методологія, при якій об'єкти, процеси і явища розглядаються як системи.

Система - поєднання об'єктів (з їх властивостями, відносинами) з упоряд­кованими взаємними зв'язками, що надає поєднанню нових якостей, цілісності, автономності і стійкості.

Система розселення - цілеспрямоване і регульоване розміщення населен­ня, яке формує територіально і функціонально єдині містобудівні утворення.

Системні ефекти — результати взаємодії елементів.

Спеціалізоване (секторне) планування - розробка планів і програм, роз­в'язання окремих спеціальних (галузевих) задач (транспортних, медичних, тор­говельних, освітніх, екологічних та ін.), які виконуються звичайно на основі власних правових норм і технічних інструкцій, але вимагають, однак, обов'язко-Іого з'ясування з цілями раціональної просторової організації території.

Стійкий (сталий, врівноважений) розвиток - економічний розвиток у межах екологічних можли­востей планети, тобто безпечний для навколишнього середовища; розвиток, "що Задовольняє потреби теперішнього, не ризикуючи здатністю майбутніх поколінь задовольняти свої потреби" (визначення Комісії Брунтланд).

Структура ВВП - його поділ на первинну сферу (сільське і лісове госпо-(царство), вторинну сферу (промисловість і будівництво), третинну сферу (сферу Послуг). Іноді транспорт виділяють в окремий інфраструктуриий блок.

Суб 'єкти планування - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також фізичні та юридичні особи.

Схема планування території— містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення планування, забудови та іншого використання відповідних територій адміністративно-територіальних одиниць та їх окремих частин.

Таксономічна одиниця - територіальна одиниця, яка характеризується специфічними кваліфікаційними ознаками.

Територіальио-виробничий комплекс (ТВК) - поєднання підприємств (і закладів), для якого територіальна спільність його компонентів - доповню­ючий фактор підвищення економічної ефективності. Взаємопов'язане і взаємо-зумовлене поєднання виробництв (галузей) на обмеженій території.

Територіальна організація суспільства - сукупність взаємопов'язаних Господарських суб'єктів на території. Може розглядатись як "об'ємна" проекція інноваційних технологічних і соціальних циклів на геопростір.

Територіальний розподіл праці - суспільний розподіл праці в результаті природно-історичної неоднорідності території, невід'ємний елемент ринку.

Територія — частина земної поверхні у визначених межах з властивим їй географічним положенням, природними та створеними діяльністю людей умовами та ресурсами, а також з повітряним простором та розташованими під нею надрами.

Технопарк - територія, де розміщуються об'єкти, які виконують виробничі, наукові, навчальні, соціально-культурні функції і утворюють комплекс.

Тип відновлення населення (ВН) - співвідношення народжуваності і смертності. Теоретично можливі комбінації співвідношення високої, середньої, низької смертності і народжуваності. Відновлення може бути розширеним (народжуваність перевищує смертність), простим (народжуваність дорівнює смертності) і звуженим (народжуваність нижче смертності).

Трансферт - перерозподіл бюджетних засобів між регіонами для вирів­нювання бюджетних доходів на душу населення і витрат населення.

Унікальність — властивість містобудівного простору, що визна­чає неможливість повтору поєднання системоутворюючих характери­стик простору в інших регіонах держави та за її межами.

Урбанізація - зростання міст і міського населення, а в більш широкому кон­тексті - розповсюдження міського способу життя (в Європі, Америці і Австралії з Океанією частка міського населення перевищує 70 %, в Азії і Африці - бл 30 %).

Функціональне зонування - поділ території на функціональні зони з пев­ним містобудівним режимом і переважним видом господарського використання на перспективу.

Художній образ містобудівного об'єкта - художньо осмислене відобра­ження вигляду в психіці людини. Образ об'єкта духовний, віртуальний, в той час, як його вигляд реальний. Розрізняють споживчий художній образ — відобра­ження вигляду існуючих містобудівних утворень психікою спостерігача, і твор­чий художній образ — прообраз майбутнього об'єкта, що формується в уявленні архітектора-м і сто будівника.

Центральне місце — населений пункт (місто), який бере на себе поряд із задоволенням певних потреб свого населення у виборі місць застосування праці і послуг сфери культурно-побутового обслуговування також функції задоволен­ня частини відповідних потреб жителів суміжних населених місць, розташова­них у радіусі допустимих витрат часу на міжпоселенські (маятникові) пересу­вання.

Червоні лінії - визначені у містобудівній документації (відносно пунктів геодезичної мережі) межі існуючих та проектованих вулиць, доріг, майданів, які відмежовують території мікрорайонів, кварталів та території іншого призначення.