Хімічний склад
До складу ядра горіхів входять жир (57,4-62,5 %), крохмаль і цукри (2,5 %о ), вітамін В1, каротин, мікроелементи, 17 %[1]> білків. Листки й кора ліщини містять дубильні речовини (відповідно 10 і 7 %).
Практичне використання
Плоди ліщини у великій кількості поїдаються лісовими птахами і звірами (вивірками, ведмедями, свинями, мишами), норицями, тому ліщина є цінним компонентом кормової бази цих тварин.
Ліщина — один з важливих лісових енергоносіїв, у ранньовесняний період дає багато високоякісного пилку, який містить багато білків і вітамінів. Часто його заготовляють для підгодівлі бджіл узимку і рано навесні. Бджоли збирають з ліщини падевий мед.
Ліщина звичайна — харчова, жироолійна, медоносна, лікарська, танідоносна, фарбувальна, деревинна, декоративна, фітомеліоративна рослина.
У харчуванні
Завдяки високому вмісту жирів і білків плоди ліщини мають високу калорійність і є цінним продуктом харчування — їх їдять свіжими і підсушеними. Ядро горіха використовують для виробництва різноманітних харчових продуктів: борошна, специфічних ласощів, зокрема, уварюючи з медом або виноградом. Ядра йдуть на виготовлення рослинних вершків, молока, цукерок, тортів, варення, макуха переробляється на шоколад, халву.
Горіхи ліщини (зліва — у шкарлупі, справа — без)
Горіхи ліщини як цінна сировина
Олія
Особливо ціниться олія, яку добувають з ядра горіха. Олія світло-жовтого кольору, високої якості, по смаку нагадує мигдалеву. За своїми властивостями вона не поступаються перед мигдалевою. Поживність (калорійність) горіхів ліщини в 2 рази вище калорійності пшениці, в 3 рази - маку та у 8 разів - молока[1]. Горіхова олія чудова тим, що при горінні не коптить.
Мигдаль
Красива назва «мигдаль» не завжди гармонійно поєднується з не дуже привабливого вигляду плодом. Це дірчаста кісточка, усередині якої і знаходиться їстівне ядро. Помилково мигдаль вважають горіхом, хоча правильніше називати його плодом.
Мигдаль вирощують, переважно, у країнах Середземномор'я, США, Китаї. Там відомі три види мигдалю - гіркий, солодкий і тонкостінний. Цікаво, що гіркий мигдаль містить отруйну речовину, тому вживати його без попередньої обробки небажано: 50 гірких горіхів можуть бути смертельною дозою для людини. Найчастіше гіркий мигдаль використовують в косметології і фармацевтиці. Хоча після ретельного виварювання або обсмажування його можна і вживати в їжу. До того ж, гіркий мигдаль має яскраво виражений специфічний запах.
Солодкий же мигдаль і тонкостінний можна вживати в їжу без попередньої обробки, хоча трапляється, що смак солодкого мигдалю досить гіркий (це залежить від сорту).
Наскільки корисний мигдаль?
Мигдаль, як і мигдалеве масло, володіє цілим букетом корисних властивостей. Так, зміст плоду - це вітаміни А, В1, В2, В6, С, Е, ніацин. Також це велика кількість кальцію, магнію, натрію, фосфору, заліза, цинку, фтору і йоду.
Про корисні властивості мигдалю писали ще в давнину. Він корисний для печінки і нирок. Вживаючи мигдаль, можна поліпшити зір, також цей плід рекомендують при анемії, цукровому діабеті, астмі, головних болях, безсонні, травмах і синцях.
Цікаво, що регулярний прийом мигдалю надає заспокійливу дію, стимулює роботу мозку.
Цілющими властивостями володіє і мигдальна олія. Вона очищує нирки і сечовий міхур, підвищує апетит, знижує рівень холестерину. Олію рекомендують для лікування захворювань серцево-судинної системи, пневмонії та хвороб горла.
Мигдальну олію широко застосовують не тільки в харчовій, але і в парфумерній промисловості та фармацевтиці. Її використовують при виготовленні мила, для виробництва косметичних засобів, медичних препаратів.
Солодкий сорт мигдалю застосовується в кулінарії. Зокрема - для ароматизації солодких страв. З випареного гіркого мигдалю виготовляють спеціальну есенцію, яку додають при виготовленні випічки.
Як спецію мигдаль застосовують для того, аби соуси були густіші. Та й взагалі цей плід широко застосовують для приготування солоних овочевих та рисових страв, салатів. В Індії мигдаль додають в йогурт разом з іншими спеціями.
Фисташки – название деревьев или кустарников из семейства Сумаховых и их плодов. История культивирования фисташек насчитывает уже несколько тысячелетий – их культивировали в Персии и Древней Греции. В настоящее время фисташки повсеместно распространены в субтропических и тропических областях Старого и Нового Света: их возделывают в Турции, Греции, Испании, Италии, Сирии, Иране, США, Австралии, на Кавказе и Крыму, а также в странах Центральной и Западной Азии, Северо-Восточной Африке и многих других. Лидером по выращиванию фисташек является Турция, в этой стране сосредоточенно половина мирового экспорта фисташек.
Существует огромное количество кулинарных изыском с добавлением фисташек. Их часто используют в приготовлении разнообразных блюд или в качестве приправы, добавляют в салаты, мороженое, торты, конфеты и другие кондитерские изделия. Но и сами по себе, в свежем виде, или подсушенные, подсоленные и поджаренные, фисташки послужат отличной закуской или десертом.
Состав фисташек
В 100 г фисташек содержится:
Вода – 7 г
Белки – 20.6 г
Жиры – 44.4 г
Углеводы – 17.7 г
Пищевые волокна (клетчатка) –10.3 г
Витамины в фисташках:
Витамин А (бета-каротин) – 0.33 мг
Витамин В1 (тиамин) – 0.87 мг
Витамин В2 (рибофлавин) – 0.16 мг
Ниацин (витамин В3 или витамин РР) – 1.3 мг
Витамин В5 (пантотеновая кислота) – 0.52 мг
Витамин В6 (пиридоксин) – 1.7 мг
Фолиевая кислота (витамин В9) – 51 мкг
Витамин С (аскорбиновая кислота) – 5 мг
Витамин Е (токоферол) – 22.6 мг
Макроэлементы в фисташках:
Калий - 1025 мг
Кальций - 105 мг
Магний - 121 мг
Натрий - 1 мг
Фосфор - 3760 мг
Микроэлементы в фисташках:
Железо – 4.15 мг
Марганец – 1.2 мг
Медь – 1.3 мг
Селен – 7 мкг
Цинк – 2.2 мг
Калорийность фисташек
В 100 г фисташек в среднем содержится около 557 ккал.
Главная : Здоровье : Статьи : питание : Фисташки