Види посередників та доцільність їх використання в маркетинговій політиці розподілу.

Посередництво в товарному обороті —виконання спеціалізованими підприємствами, організаціями чи окремими особами спеціальних функцій для сприяння налагодженню комерційних взаємовідносин виробників і споживачів на ринку.

Підприємства використовують посередників: для найоптимальнішого за факторами часу, місця, форми і власності забезпечення придбання продукції; зниження витрат на реалізацію продукції; зниження рівня запасів готової продукції; досягнення високої оперативності реакції на зміни ринкової кон’юнктури; підвищення рівня конкурентоспроможності товарів.

Прості посередники (агенти) сприяють укладенню угод між виробниками та споживачами, не беручи безпосередньої участі ні своїм ім’ям, ні капіталом. Агенти можуть продавати товар як іншим посередникам — дистри­б’юторам чи роздрібним торговцям, так і кінцевим споживачам. Брокери (маклери) сприяють укладенню угод, не беручи участі в них ні своїм ім’ям, ні капіталом. На відміну від агентів, брокери підшукують клієнтів, пропонуючи різні джерела надходження товарів, і не вступають у тривалі ділові відносини ні з виробниками, ні зі споживачами. Дистриб`ютори підписують з виробником договір на продаж товарів на певній території та на конкретний строк. Здійснюють операції від свого імені і за свій рахунок, але на відміну від звичайного оптовика, мають більш тісні і довірчі стосунки з виробником. Спеціалізуються на товарах виробничо-технічного призначення, продаючи їх виробникам. Дилери здійснюють операції з перепродажу від свого імені і за свій рахунок, але в договорах з виробником можуть передбачати виконання окремих зобов`язань, наприклад, торгувати продукцією тільки цього виробника, вживати заходи по просуванню товару. Повірені — посередники, яких вибирають продавці чи покупці для реалізації угод від свого імені та доручення. Є простими виконавцями волі своїх клієнтів, хоч у певних межах можуть діяти самостійно. Представники —повірені, з якими підприємства підписали тривалі угоди про представництво їхніх інтересів. Основна функція - налагоджування і підтримування зв’язків із тими, хто безпосередньо приймає рішення щодо купівлі.Комісіонери — посередники, які реалізують продукцію виробників на комісійних засадах, тобто за рахунок продавців, які є власниками товарів до моменту їх реалізації. Різновидом є консигнатори. Останні володіють потужним складським господарством і заінтересовані в проведенні активної збутової політики. Оптовики — незалежні самостійні фірми, які перебирають на себе титул власності на товари, якими торгують. Залежно від кількості здійснюваних функцій та послуг поділяються на фірми з повним чи частковим набором послуг. Відділи продаж виробників —офіси чи установи, які існують окремо від підприємства, мають свої складські потужності і поставляють товари оптовикам чи кінцевим споживачам. Ремонтні і сервісні фірми —формально незалежні, франчайзингові або повністю залежні від виробників підрозділи чи установи. Асамблери —організації, що закуповують переважно фермерську продукцію чи морепродукти в місцях їх виробництва. Концентрують значні запаси і комплектують великі партії для продажу головним оптовим центрам. Станції нафтоналиву зберігають і ведуть оптовий продаж бензину, масел, іншої нафтопродукції. Торгові доми — великі оптово-роздрібні фірми, які проводять не тільки торговельно-посередницьку діяльність, а й інвестують капітал у виробництво. Торговий дім створює транспортні схеми перевезень продукції, здійснює її складування, страхування, організовує оптову і роздрібну торгівлю через систему своїх фірмових магазинів.

Товарна марка, упаковка, сервіс і інноваційний товар і процес їх створення.

Методи розробки ідей нових товарів: 1. Опитування споживачів, посередників, працівників підприємства. 2. Метод синектики — використання аналогій з інших сфер життя, живої природи. 3. «Мозкова атака»— нарада за участю 6—8 осіб, метою котрої є пошуку ідей нових товарів 4. Стеження за діяльністю конкурентів. Дає можливість виявити факти успіху чи невдач конкурентів, проаналізувати їхні причини і в дальшому, вносячи відповідні корективи, твор­чо використати цю інформацію в діяльності власного підприємства. 5. Метод контрольних запитань - складання переліку запитань стосовно того, що можна поліпшити в певному товарі. 6. Морфологічний аналіз —виділення найважливіших параметрів товару і вивчення всіх можливих співвідношень між ними. 7. Метод поєднань — порівнювання кількох товарів з метою знайти взаємозв’язок між ними і новим товаром.

Марка — ім’я, символ, термін, малюнок, колір, форма чи їхнє сполучення, які використовуються для ідентифікації товарів, їх диференціювання від конкурентних пропозицій.Типи марок: марочна назва (фірмове ім’я) — частина марки, яку можна вимовити (слово, літери, словосполучення), б) марочний (фірмовий) знак — емблема, дизайн, кольори, частина марки, яку можна візуально ідентифікувати, але неможливо вимовити; в) товарний (торговий) знак — марка чи її частина, що забезпечені правовим захистом. Вдала торгова марка не тільки відповідає функціональним очікуванням споживачів, а й стає для них додатковою цінністю, задовольняючи психологічні потреби. Марочний капітал — вартість додаткових грошових потоків, які виникають завдяки тому, що споживачі знають торгову марку підприємства, довіряють їй. Рівні створення торгових марок: єдина марка для всіх товарів компанії, індивідуальні назви торгових марок, поєднання фірмових та індивідуальних назв, групи торгових марок (одна марка для групи товарів).

Упаковка — з одного боку засіб, який зберігає товар від пошкоджень, сприяє раціоналізації процесів його транспортування, збереження і продажу, з другого — найважливіший елемент marketing mix. Корисність упаковки для споживача полягає у зручності інформування і захисті товару від впливу навколишнього середовища. Є також корисним додатком до статусу товару (розкішна упаковка підвищує його імідж). Останнім часом роль упаковки зросла. Це пояснюється розвитком самообслуговування покупців у торговельних закладах, зростанням доходів споживачів, увагою підприємств до власного іміджу. Спочатку розробляють концепцію упаковки, визначають її роль, принципи та функції, стосовно товару, який буде вміщено в ній. Далі приймають рішення щодо її конструкції (розміри, форма). Ефективна упаковка — збалансоване поєднання торгової марки, девізу товару, інформації про нього, художніх елементів, кольорів і форми. Етикетка — «візитна картка» будь-якого товару. Головними функціями є ідентифікація товарів, короткий опис товару, його форми, розміру, сприяння просуванню товарів. Вимоги до етикетки: стислість і лаконічність, достатність інформації для змістовного «першого знайомства» з товаром; привабливий зовнішній вигляд; ефективна ідентифікація товарної марки.