29. Розвиток мислення в персоногенезе

Розвиток мислення дитини відбувається поступово. Спочатку воно визначається розвитком маніпулювання предметами. Маніпулювання, що спочатку не має свідомості, потім починає визначатися об'єктом, на який воно спрямовано, і здобуває осмислений характер.

Інтелектуальний розвиток дитини здійснюється в ході його предметної діяльності і спілкування. Наочно-діюче, наочно-образне і словесно-логічне мислення - послідовні ступіні інтелектуального розвитку. Генетично найбільш рання форма мислення - наочно-діючий-новий мислення, перші прояви якого в дитини можна спостерігати 1 -2 го року життя, ще до оволодіння їм активною мовою.

' У своєму становленні мислення проходить двох стадій: допонятийную і понятійну. Допонятійне мислення - це початкова стадія розвитку мислення в дитини, коли його мислення має іншу, чим у дорослих, організацію; судження дітей - одиничні, про даний конкретний предмет. При поясненні чого-небудь усі зводиться ними до частки, знайомому. Більшість суджень - судження по подібності, тому що в цей період у мисленні головну роль відіграє пам'ять. Сама рання форма доказу - приклад. Переконуючи дитини чи що-небудь пояснюючи йому, необхідно підкріплювати свою мову наочними прикладами. Центральною особливістю допонятийного мислення є егоцентризм. Як наслідок егоцентризму дитина до 5 років не може подивитися на себе з боку, не може правильно зрозуміти ситуації, що вимагають деякого відмови від власної точки зору і прийняття чужої позиції.

Егоцентризм обумовлює такі особливості дитячої логіки, як. 1) нечутливість до протиріч, 2) синкретизм (тенденція зв'язувати усі з усім), 3) трансдукція (перехід від частки до частки, минаючи загальне), 4) відсутність уяви про збереження кількості.

При нормальному розвитку спостерігається закономірна заміна мислення до понятійного, де компонентами служать конкретні образи, мисленням понятійним (абстрактним), де компонентами служать поняття і застосовуються формальні операції.

Понятійне мислення приходить через ряд проміжних етапів. Л.С. Виготський виділяв п'ять етапів у переході до формування понять. Перший (2-3 року) - синкретизм дитячого мислення. На другому етапі (4-6 років) - наочно-образне мислення. Зв'язок мислення з практичними діями хоча і зберігається, але не є таким тісним, прямим і безпосереднім, як раніше. Але ще необхідно наочно представляти об'єкт. Третій етап - молодший шкільний вік (6-8 років), коли ведучою діяльністю стає навчання, спрямоване на засвоєння понять по різних предметах. Мислення являється конкретною-конкретним-поняттєво-конкретним. У підлітків (9-12 років) з'являється понятійне мислення, однак ще недосконале, оскільки первинні поняття сформовані на базі життєвого досвіду і не підкріплені науковими даними. Зроблені поняття формуються на п'ятому етапі, у юнацькому віці 14- 18 років, коли використання теоретичних положень дозволяє вийти замежі власного досвіду. Відбувається перехід від конкретного поняттєво-конкретного до абстрактно-понятійного мислення.

Отже, мислення розвивається від конкретних образів до зроблених понять, позначеним словом. З виникненням нових форм мислення старі форми не тільки не зникають, а зберігаються і розвиваються.