- •1) Поняття та система Особливої частини кримінального права.
- •2) Бандитизм (ст. 257 кк).
- •3) Зараження венеричною хворобою (ст. 133 кк)
- •5) Дії, що дезорганізують роботу установ виконання покарань (ст. 392 кк)
- •6) Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 кк)
- •8) Контрабанда (ст. 201 кк)
- •9) Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу працівника державної виконавчої служби (ст. 343 кк)
- •13) Крадіжка (ст. 185 кк). Відмінність крадіжки від грабежу
- •15) Зґвалтування (ст. 152 кк).
- •17) Вимагання (ст. 189 кк)
- •18) Види умисного вбивства за пом'якшуючих обставин (статті 116-118 кк)
- •19) Державна зрада (ст. 111 кк). Відмінність від шпигунства (ст. 114 кк)
- •21) Наукові основи кваліфікації злочинів
- •22) Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303 кк)
- •24) Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 кк).
- •27) Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти (ст. 393 кк)
- •28) Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 кк)
- •32) Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 кк)
- •33) Терористичний акт (ст. 258 кк)
- •37) Грубе порушення законодавства про працю (ст. 172 кк)
- •42) Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 кк)
- •51) Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою (ст. 371 кк) та ?
- •54) Незаконні виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 кк)
- •56) Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 308 кк)
- •57) Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 кк)
- •58) Захоплення заручників (ст. 147 кк) та
- •Незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 кк)
- •63) Шахрайство (ст. 190 кк) порівняння з 13) Крадіжка
- •64) Умисне вбивство (ст. 115 кк)
- •66) Геноцид (ст. 442 кк)
- •72) Опір представникові влади, працівникові державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві (ст. 342 кк)
- •74) Залишення в небезпеці (ст. 135 кк). Відмінність від ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані (ст. 136 кк)
- •75) Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) (ст. 212 кк)
- •76) Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 кк)
- •78) Масові заворушення (ст. 294 кк) …
- •79) Примушування давати показання (ст. 373 кк) та ?
- •82) Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (ст. 149 кк)
- •84) Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 кк)
- •85) Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 кк)
- •87) Хуліганство (ст. 296 кк).
82) Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (ст. 149 кк)
Конвенція ООН про боротьбу з торгівлею людьми і експлуатацією проституції третіми особами від 21 березня 1949 р
Стаття складається з трьох частин, які містять заборонювальні норми, та примітки, що має три пункти.
У "Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами" від 21 березня 1950 р. (УРСР приєдналась до Конвенції 15 листопада 1954 р.) визначається, що проституція і зло, яке супроводжує її, яким є торгівля людьми, що має на меті проституцію, несумісні з гідністю і цінністю людської особи і загрожують добробуту людини, сім'ї і суспільства. Тому, згідно ст. 1 Сторони в цій Конвенції зобов'язуються накладати кару на кожного, хто для вдоволення похоті іншої особи: 1) зводить, умовляє або спокушає з метою проституції іншу особу, навіть за згодою цієї особи; 2) експлуатує проституцію іншої особи, навіть за згодою цієї особи.
Родовим та безпосереднім об'єктом злочину є воля, честь і гідність особи. Додатковий факультативний безпосередній об'єкт - життя та здоров'я особи, встановлений порядок здійснення службовими особами своїх повноважень, суспільна моральність тощо. Потерпілий від злочину - будь-яка особа з 18-річного віку. Вчинення цього злочину щодо неповнолітнього утворює кваліфікований вид злочину (ч. 2 ст. 149 КК), а щодо малолітнього - особливо кваліфікований (ч. 3 ст. 149 КК).
Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 149 КК) виражається у таких формах: 1) торгівля людьми; 2) здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина; 3) вербування людини; 4) переміщення людини; 5) переховування людини; 6) передача людини; 7) одержання людини.
Торгівля людьми - це вчинення актів куплі-продажу людей. Здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина, включає здійснення таких угод, як дарування, міна, надання у безоплатне користування, передача в рахунок погашення боргу, та будь-які інші дії, за якими особа передається для експлуатації.Вербування людини - це дії, що полягають у досягненні домовленності через безпосереднє наймання людини, тобто запрошування та набору добровольців начебто для участі у певній діяльності. Переміщення людини - це зміна місця перебування людини через її перевезення та інше переміщення як через державний кордон України, так і в межах території України. Переховування людини - це розміщення людини у певному приміщенні, у транспортному засобі, у певній місцевості тощо, надання їй підроблених документів, вчинення щодо неї пластичної операції тощо. Передача та одержання людини- це дії, вчинені після акту куплі-продажу щодо людини, її вебування, переміщення тощо, пов'язані з переходом фактичного контролю над нею від однієї особи (групи осіб) до іншої.
Обов'язковою ознакою злочину, передбаченого ч. 1 ст. 149 КК, якщо він вчинюється у третій - сьомій формах, крім випадків вчинення його щодо малолітнього та неповнолітнього, є спосіб - використання обману, шантажу чи уразливого стану особи. Приміром, під уразливим станом особи (у статтях 149 та 303 КК) слід розуміти зумовлений фізичними чи психічними властивостями або зовнішніми обставинами стан особи, який позбавляє або обмежує її здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин (п. 2 примітки до ст. 149 КК).
У перших двох формах злочин є закінченим з моменту продажу (іншої передачі) людини іншій особі (особам). Злочин у його третій - сьомій формах є закінченим з того моменту, коли жертва злочину, відповідно, завербована, переміщена, перехована, передана чи одержана.
Суб'єкт злочину - загальний, тобто фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку.
Суб'єктивна сторона злочину передбачає прямий умисел і, зазвичай, корисливий мотив. Для третьої - сьомої форм цього злочину обов'язковою ознакою є мета експлуатації людини. Відповідно до п. 1 примітки до ст. 149 КК, під експлуатацією людини слід розуміти всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо.
Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 149 КК) є вчинення його: 1) щодо неповнолітнього; 2) щодо кількох осіб; 3) повторно; 4) за попередньою змовою групою осіб; 5) службовою особою з використанням службового становища; 6) особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності; 7) у поєднанні з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого чи його близьких, або 8) з погрозою застосування такого насильства.
Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 149 КК) визнається вчинення тих самих дій: 1) щодо малолітнього; 2) організованою групою; 2) у поєднанні з насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого чи його близьких, або 4) з погрозою застосування такого насильства, а так само 5) якщо вони спричинили тяжкі наслідки (це може бути тяжка хвороба, заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, самогубство жертви чи її зникнення безвісти тощо).
Відповідальність за вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання малолітнього чи неповнолітнього за цією статтею має наставати незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням обману, шантажу чи уразливого стану зазначених осіб або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, використання службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності (п. 3 примітки до ст. 149 КК).