67. Пластичність ґрунту, її значення і методи визначення.

Пластичність - здатність ґрунту в зволоженому стані змінювати і зберігати набуту при обробітку знаряддями форму без розпадання на дрібні грудочки. Пластичність характерна часткам ґрунту діаметром менше ніж 0,002 мм, тому вона властива лише глинистим та суглинковим ґрунтам і частково супіщаним. Вона зовсім відсутня на піщаних ґрунтах.

Залежить від гран. Пластичність залежить також від складу увібраних катіонів та вмісту гумусу. При значному вмісті увібраних катіонів натрію пластичність ґрунту зростає, а при насиченні кальцієм - зменшується. При збільшенні вмісту гумусу пластичність ґрунту зменшується..Верхньою межею пластичності грунту є вологість нижньої границі текучості, нижньою межею пластичності є скочування грунту в шнурочок. Величину пластичності вимірюють числом пластичності. Число пластичності – різниця вологості між нижньою межею текучості і нижньою межею пластичності. Класифікація грунтів за консистенцією К < 0 тверді супіски, 0- 1 пластичні, > 1 текучі

67. Гранулометричний аналіз ґрунтів. Польові методи.

Гранулометричним складом ґрунту називають відносний по масі вміст груп частинок або фракцій ґрунту різної величини, вираженої у відсотках до загальної маси абсолютно сухого ґрунту. Для його визначення проводиться так званий гранулометричний аналіз, що складається з розділення наважки грунту на його складові фракції частинок та уламків та подальше визначення відсоткового вмісту кожного компоненту фракції до маси наважки.

У польових умовах гранулометричний склад визначають приблизно за зовнішніми ознаками і на дотик (органолептичний метод). Мокрий органолептичний метод. Зразок розтертого грунту зволожують і перемішують до тістоподібного стану. З підготовленого грунту на долоні роблять кульку і пробують зробити з неї шнур товщиною близько 3 мм, а потім звернути кільце діаметром 2-3 см. Залежно від гранулометричного складу результати будуть різні: - пісок – не утворює ні кульки, ні шнура; - супісок – утворює кульку, розкачати шнур не вдається, утворюються тільки зачатки шнура; легкий суглинок – розкачується в шнур, але дуже нестійкий, легко розпадається на частини при розкачуванні або знятті з долоні; середній суглинок – утворює суцільний шнур, який можна звернути в кільце з тріщинами й переломами; важкий суглинок – легко розкачується в шнур, утворює кільце з тріщинами; глина – утворює довгий тонкий шнур, котрий потім легко утворює кільце без тріщин.

67. Класифікація ґрунтів за гранулометричним складом.

Гранулометричним складом ґрунту називають відносний по масі вміст груп частинок або фракцій ґрунту різної величини, вираженої у відсотках до загальної маси абсолютно сухого ґрунту. Для його визначення проводиться так званий гранулометричний аналіз, що складається з розділення наважки грунту на його складові фракції частинок та уламків та подальше визначення відсоткового вмісту кожного компоненту фракції до маси наважки.

Найбільш досконалими класифікаціями ґрунтів по гранулометричному складу є трьох- або чотирьохчленні, основані на врахувані співвідношень в їх складі трьох (піщана, полова та глиняна) або чотирьох (гравіцна, пісчана, пилова, глиняна) фракцій. Ґрунт має основну назву за вмістом фізичного піску і фізичної глини і додаткову за вмістом фракції, що переважає: гравійної (3-1 мм), піщаної (1-0,05 мм), крупнопилуватої (0,05-0,01 мм), пилуватої (0,01-0,001 мм) і мулистої (0,001 мм).

Вміст ФІЗИЧНОЇ ГЛИНИ (частинок, менших 0.01 мм) 2степового типу ґрунтоутворення, чорноземи, жовтоземи, дернові,3 солонці й сильно- солонцюваті 1 підзолистого типу ґрунтоутворення (не насичені основами) 1 2 3

Пісок пухкий 0-5 0-5 0-5

Пісок зв’язний 5-10 5-10 5-10

Супісок 10-20 10-20 10-15

Суглинок легкий 20-30 20-30 15-20

Суглинок середній 30-40 З0-45 20-30

Суглинок важкий 40-50 45 60 30-40

Глина легка 50-65 60-75 40-50

Глина середня 65-80 75-85 50-65

Глина важка 80 - 10085-10065-100