67. Агрономічно цінна структура. Вплив структури ґрунту на його властивості. Шляхи збереження і покращення ґрунтової структури.

Структура ґрунту агрономічно цінна – водостійкі агрегати з пористістю не нижче 40%, розміром від 0,25 до 10 мм, вміст яких зумовлює фізичний стан і біологічну активність ґрунту.

З агрономічної перспективи структурними є ті ґрунти, у яких переважають агрегати розміром0,25-10мм, що мають назву агрономічно цінних. Агрономічно цінною є тільки та структура, яка забезпечує родючість ґрунту. Агрономічно цінною ввважається водостійка, з високою шпаруватістю,структура. На відміну від мікроструктури макроструктуру ґрунту, або власне структуру, можна аналізувати візуально, так як до неї відносяться ґрунтові агрегати (або педи) розмірами більш 0.25 мм. Структура ґрунту характеризується формою і ступенем оформленості структурних окремостей, або педів. Виділяють 6 типів структур: масивна (безструктурна у вологому стані); зерниста; стовпчаста; брилувата; пластинчаста; призматична. Чим міцніші і великі педи зустрічаються в ґрунті, тим в більшій мірі цьому ґрунті властиві тріщини, великі макропори.

Заходами профілактики та боротьби із негативними змінами у структурно–агрегатному складі ґрунтів є наступні заходи: мінімалізація обробітку ґрунту, зменшення глибини розпушення, збільшення ширини захвату с/г агрегатів і швидкості виконання операції, застосування комбінованих агрегатів, відмова від полиневої оранки, виконання агротехнічних заходів для вирощування культур в оптимальні строки та при фізичній стиглості ґрунту, мінімізація руху по полю навантажених самохідних шасі та автомобілів, руйнування підорної підошви, розпушування ґрунту на глибину 30-40 см, дотримання чергування культур у сівозмінах, регулярне внесення гною, компостів, соломи, інших органічних добрив, мульчування поверхні ґрунту рослинними залишками.

67. Рух води в ґрунті. Водопроникність ґрунтів, її значення і методи визначення.

Якщо увесь поровий простір заповнений водою, то процес руху вологи в такій двофазній (тільки тверда і рідка фази) системі називають фільтрацією. При описі цього  процесу вважають, що по всіх порах вода рухається з однаковою швидкістюзростання, формуючи фільтраційний фронт в насиченому водою ґрунті.

Такі умови в грунті бувають нечасто і в основному характернідля руху грунтових вод, верховодки, для умов весняногосніготанення. Саме фільтрація води в грунті є основоюдля розуміння процесів руху води в грунті. Законом, що описує  рух в насиченому водою  грунті, є закон Дарсі.

Водопроникність ґрунтів — здатність ґрунтів пропускати через себе воду, яка надходить з поверхні. Залежить від механічного, структурного і хімічного складу ґрунтів, його щільності, пористості, вологості і тривалості зволоження. Глинисті ґрунти мають низьку водопроникність, піщані і структурні — високу. Набухання колоїдів ґрунту різко знижує водопроникність ґрунту. Низька водопроникність— негативне явище в землеробстві. Водопроникністю називають здатність ґрунту пропускати за одиницю часу певну кількість води з верхніх у нижні горизонти. Процес водопроникності ділять на вбирання та фільтрацію. Вбирання проявляється за неповного насичення ґрунту вологою, тобто тоді, коли пори неповністю заповнені водою, а також включаються сорбційні та капілярні сили. Фільтрація виникає за максимального насичення ґрунту вологою. Вимірюють водопроникність висотою стовпа води, яка просочилась у ґрунт за певний час, і називається ця величина коефіцієнтом фільтрації. Водопроникність ґрунту залежить від механічного складу і структури ґрунту. Піщані та структурні ґрунти швидше пропускають воду, ніж глинисті і безструктурні. На водопроникність впливає також кількість органічної речовини та колоїдів, які затримують велику кількість вологи.