
- •Номенклатура вологомісткості ґрунту.
- •Транспірація вологи рослинами: суть процесу і значення.
- •Фізичні властивості грунтів і їх трансформація в процесі осушних меліорацій.
- •Тепловий баланс ґрунту.
- •Іригаційний і осушний тип водного режиму.
- •Фізика ґрунтів як наука, її складові і місце в системі географічних, ґрунтознавчих і сільськогосподарських наук.
- •Загальні фізичні властивості грунтів і їх прикладне значення.
- •Набухання ґрунту, причини, наслідки і методи визначення.
- •Радіоактивність ґрунтів. Її причини і значення.
- •Мерзлотний тип водного режиму грунтів.
- •Радіаційний баланс ґрунтів і його складові.
- •Опір ґрунтів зміщенню і зсуву.
- •Структура ґрунту, її класифікація, значення і шляхи збереження.
- •14. Гігроскопічна волога, властивості і методи визначення.
- •Фізичні властивості і агроекологічний стан ґрунтів. Загальними фізичними властивостями ґрунту є щільність твердої фази, щільність непорушеного ґрунту і його пористість.
- •Повітропроникність і повітромісткість ґрунтів.
- •Вода кристалізаційна або кристалогідратна.
- •Рідка фаза ґрунту. Роль вологи у формуванні ґрунтів і життєдіяльності рослин. Методи визначення ґрунтової вологи. Рідка фаза і її значення для ґрунту.
- •Випаровування ґрунту. Випаровування з поверхні води і ґрунту.
- •Фізико-механічні властивості ґрунтів і їхнє значення для сільського господарства.
- •Форми вираження та інтерпретації даних гранулометричного аналізу ґрунтів.
- •Капілярний підйом ґрунтової вологи, його значення і оцінка.
- •Випаровування вологи, його типи і значення.
- •Повітряно–фізичні властивості ґрунтів і шляхи їхнього регулювання.
- •Міжфазові поверхні ґрунту. Сили, що діють на міжфазових поверхнях. Подвійний електричний шар.
- •Гранулометричний аналіз ґрунту.
- •Форми ґрунтової вологи.
- •Твердість ґрунту, значення і методи визначення.
- •Промивний сезонно-сухий і непромивний тип водного режиму ґрунтів.
- •Щільність твердої фази ґрунту. Методи визначення і Прикладне значення.
- •Повітря ґрунту і його екологічна роль.Форми і склад ґрунтового повітря.
- •Водонасичений та Періодично водонасичений водний режим ґрунтів.
- •Гранулометричний аналіз ґрунтів методом піпетки.
- •Поняття про водний режим ґрунтів та типи водного режиму.
- •Максимально-гігроскопічна волога. Плівкова грунтова волога
- •Шляхи оптимізації загальних фізичних властивостей ґрунтів.
- •Шпаруватість ґрунтів, її ґенеза, види, прикладне і екологічне значення, методи визначення.
- •Липкість ґрунту, причини виникнення і значення.
- •Прикладне значення фізики ґрунтів для будівництва і промисловості.
- •Поняття про агрономічно-цінну структуру.
- •Мікроагрегатний аналіз ґрунтів, його принципи і значення.
- •Ґрунтово-гідрологічні константи.
- •Методи визначення і оцінки водопроникності і фільтрації води в ґрунті.
- •Агрофізична деградація ґрунтів.
- •Особливості ґрунту як природного фізичного тіла.
- •Елементарні частинки ґрунту, їхня ґенеза та властивості.
- •Щільність будови ґрунту, її прикладне і екологічне значення, методи визначення.
- •Джерела тепла в ґрунті і трансформація сонячної енергії.
- •Прикладне значення фізики ґрунтів для сільського господарства.
- •Фізичні властивості ґрунтів і їхнє прикладне значення.
- •Штучна радіоактивність ґрунтів. Шляхи забруднення ґрунтів радіонуклідами.
- •Водний режим ґрунтів.
- •Рух вологи в ґрунті. Механізм переміщення води в ґрунті.
- •Номенклатура вологомісткості ґрунтів.
- •Основні фази ґрунту, їхнє співвідношення. Дисперсність та ієрархічні рівні організації ґрунтів.
- •Елементарні ґрунтові частинки і їхня класифікація за н.А. Качинським.
- •Водний баланс і його складові.
- •Природна радіоактивність ґрунтів, її ґенеза і значення.
- •Прикладне значення фізики ґрунтів і фізичних властивостей ґрунтів для меліорації.
- •Електрофізичні властивості ґрунтів, причини і значення.
- •Вплив структури ґрунту на його властивості, режими і родючість.
- •Водопроникність і фільтрація ґрунтів, їхнє ґрунтотворне і прикладне значення.
- •Важка вода і тверда вода.
- •Паводковий і амфібіальний типи водного режиму ґрунтів.
- •Мікроагрегатний склад ґрунтів. Вплив мікроструктури на властивості ґрунтів.
- •Загальна шпаруватість ґрунтів, її агроекологічне значення і методи визначення.
- •Фізико-механічні властивості ґрунтів.
- •Конституційна вода, властивості, значення і методи визначення.
- •Періодично-промивний тип водного режиму ґрунтів.
- •Структурно-агрегатний аналіз ґрунтів.
- •Вода кристалізаційна або кристалогідратна.
- •Температурний режим ґрунтів і шляхи його регулювання.
- •Десуктивно-випітний тип водного режиму ґрунтів.
- •Фізико-механічні властивості ґрунтів і їхнє значення для промисловості і будівництва.
- •Фізичні властивості і генезис ґрунтів. Вплив фізичних властивостей на генезис ґрунтів і умов ґрунтоутворення на фізичні властивості ґрунтів.
- •Агрономічно цінна структура. Вплив структури ґрунту на його властивості. Шляхи збереження і покращення ґрунтової структури.
- •Рух води в ґрунті. Водопроникність ґрунтів, її значення і методи визначення.
- •Пластичність ґрунту, її значення і методи визначення.
- •Гранулометричний аналіз ґрунтів. Польові методи.
- •Класифікація ґрунтів за гранулометричним складом.
- •Структурно-агрегатний склад ґрунту. Поняття про структуру ґрунту та її якісну оцінку.
- •Шпаруватість аерації, її значення і методи визначення.
- •Просідання ґрунту. Причини, наслідки, методи визначення.
- •Промивний тип водного режиму ґрунтів.
Конституційна вода, властивості, значення і методи визначення.
Конституційна вода – вона входить в молекулу речовини гідроксильною групою, наприклад: Fe2O3+3H2O2Fe(OH)3. По суті діла, вода, як така, тут бере участь лише у вихідній реакції, й в кінцевому результаті реакції отримує інше значення (ОН-). Відношення конституційної води до мінеральної частини постійне. Враховується конституційна вода як одна з частин втрати при прокалюванні в різних мінералах в інтервалі температур 400-800оС. Видалення хімічно зв’язаної води супроводжується розпадом мінералу. Найбільша її кількість міститься в глинистих мінералах, тому за процентним вмістом конституційної води можна судити про ступінь глинистості ґрунту.
Періодично-промивний тип водного режиму ґрунтів.
Границя між вологою (промивний) і сухою (непромивний тип) зонами за середніми багатовіковими показниками проходить приблизно вздовж південної окраїни бувшої лісової області, вздовж зони широколистяних лісів: дібров, липняків, ясенів. Але абсолютно очевидно, що ця границя не може бути різкою і постійною. З багатолітніх досліджень – кліматичних, гідрологічних, гідрогеологічних, ґрунтових, ботанічних та ін. – виходить, що в різні за зволоженням роки різниця між вологою (пермацидною) і сухою (імпермацидною) зонами варіюється в широких межах, відступаючи на північ в сухі роки і опускаючись на південь у вологі.
Наслідком коливань у часі положень границі між вологою і сухою (промивний і непромивний) зонами стало формування перехідної між ними за водним режимом і ґрунтовим покривом зони, що тяжіє в середньому до коефіцієнту вологозабезпеченості 1 (одиниця), тобто до такого водного режиму ґрунтів, коли прихідні і вихідні статті вологи в ґрунті приблизно одинакові. Однак, у вологі роки буде переважати прихідна стаття ґрунтової вологи і ґрунти будуть зазнавати промивного водного режиму, а в сухі роки вони будуть жити за імпермацидним непромивним (замкнутим) типом. Такий водний режим Висоцький назвав періодично промивним або альтерно-пермацидним. Він відповідає лісостеповій ґрунтовій зоні з сірими лісовими ґрунтами і деградованими чорноземами. На північ від цієї зони поширюються ґрунти дерново-підзолисті, на південь – чорноземи.
Варто відмітити, що за середніми багаторічними даними урожаї сільськогосподарських культур в лісостепу, в порівнянні з підзолистою і чорноземною зоною більш стійкі і високі, тому що ґрунти тут не зазнають надлишкового зволоження, що властиве підзолистій зоні, й набагато рідше і слабше схильні до засух ніж чорноземи.
Структурно-агрегатний аналіз ґрунтів.
Сухе просіювання. Структурний аналіз ґрунту виконують з метою визначення відносного вмісту в ґрунті агрегатів різного розміру, для визначення водостійкості та агрономічної цінності макроструктури, щільності, шпаруватості та зв’язаності агрегатів, розрахунку коефіцієнтів структурності та водостійкості. Для визначення загального вмісту структурних агрегатів і розподілу їх за розмірами зразки ґрунту фракціонують на ситах, виконуючи так зване сухе просіювання (за методом В.Н.Савінова.)
Перед фракціонуванням послідовно складають набір сит, діаметр отворів яких 10, 7, 5, 3, 2, 1, 0,5 і 0,25 мм. Верхнє сито в наборі має найбільший розмір отворів (10 мм), нижнє - найменший (0,25 мм). Під нижнім ситом є піддон для збирання фракції <0,25 мм, а на верхньому - кришка для запобігання розпорошування ґрунту при просіюванні.
Зразки ґрунту доводять до повітряно-сухого стану. Відбирають включення і новоутворення. Із просушеного зразка формують середню пробу вагою 500 г, зважуючи її на ВЛТК-500. Наважку ґрунту переносять на верхнє сито укомплектованого набору, закривають сито кришкою і нахиляючи увесь набір сит, просіюють (10 разів). Сухим просіюванням ґрунт розподіляють на фракції: >10, 10-7, 7-5, 5-3, 3-2, 2-1, 1-0,5, 0,5-0,25 і <0,25мм.
Кожну фракцію структурних агрегатів окремо збирають на лист паперу, зважують на ВЛТК-500 з точністю до 0,1 г і розраховують її відсотковий вміст за формулою:
Хп = mn . 100
-------------
M1
де Хп - вміст фракції, %; mn - вага фракції, г; М1 - вага повітряно-сухої наважки ґрунту, взятої для аналізу, г.
За результатами сухого просіювання та морфологією структури визначають вміст у ґрунті агрономічно цінних структурних агрегатів. В агрономічному розумінні позитивною структурою є лише дрібно-грудкувата (10-0,5 мм) і зерниста (5-0,5 мм) структура, за якістю " шпарувата, зв'язна та водостійка.
Мокре просіювання. Щоб визначити водостійкість макроструктури, формують середню пробу ґрунту вагою 50г з усіх фракцій структурних агрегатів, які одержані під час сухого просіювання; беруть кожну фракцію в кількості, рівній в грамах половині відсоткового вмісту її у конкретному ґрунті. Наприклад, якщо у ґрунті вміст фракції 5-3 мм становить 22%, то для середньої проби беруть її у кількості 11г і т.д. У середню пробу не включають фракцію <0,25 мм. Тоді одержують наважку 50 г. Середню пробу ґрунту висипають у літровий циліндр, який на 2/3 об'єму заповнений водою. Занурену у циліндр з водою ґрунтову пробу залишають у спокої на 10 хв. Потім у циліндр доливають воду, закривають корком і перевертають вверх дном, утримуючи у такому положенні декілька секунд, поки основна маса агрегатів не випаде вниз. Потім циліндр повільно повертають у початкове положення і очікують, поки ґрунт не досягне дна. Процедуру повторюють десять разів. У заповнену водою широку циліндричну посудину поміщають набір сит, діаметр отворів яких 5,3, 2, І, 0,5 і 0,25 мм. Після десяти обертів закритий циліндр опускають верхнім краєм у воду над ситами. Швидко виймають під водою корок і плавним рухом циліндра розподіляють ґрунт на поверхні верхнього сита, циліндр у воді закривають і виймають.
Залишки агрегатів з сит змивають струменем води спочатку на піддон сит, а з нього, зливши надлишок води, в фарфорові чашки, і, на кінець, у попередньо зважені алюмінієві бюкси, потім залишок випаровують на піщаній бані та зважують на ВЛТК-500. Тому, що для визначення водостійкості взято середню пробу в 50 г, то під час розрахунків вагу кожної фракції агрегатів у грамах множать на 2 і отримують відсотковий вміст відповідних водостійких агрегатів у ґрунті.