67. Природна радіоактивність ґрунтів, її ґенеза і значення.

В ґрунтах і материнських породах присутній широкий набір радіоактивних елементів (радіонуклідів). Вони можуть бути як і природного, так і антропогенового походження. В зв’язку з цим виділяють природну і штучну радіоактивність ґрунтів. Вона виражається кількістю ядерних розпадів на одиницю часу і вимірюється в беккерелях (1 Бк = 1 розпад/c), або одиницях активності – кюрі (1 Кі = 3.7*10¹⁰Бк).

Природна радіоактивність - здатність ґрунтів до випромінювання (випускання) α, β, γ-λ променів. Обумовлена двома групами радіоактивних елементів – первинними, які вміщуються в материнських породах і увійшли в склад ґрунтів, і космогенними – що потрапили в ґрунт з атмосфери, утворення яких відбувається при взаємодії космічного випромінювання з ядрами стабільних елементів. Первинні радіонукліди представлені ураном (²³⁸U, ²³⁵U), торієм (²³²Th), радієм (²²⁶Ra), радоном (²²²Rn, ²²⁰Rn), ізотопами калію (⁴⁰K), рубідію (⁸⁷Rb), кальцію (⁴⁸Ca), цирконію (⁹⁶Zr) й ін.; космогенні представлені тритієм (³H), берилієм (⁷Be, ¹⁰Be) і вуглецем (¹⁴С).

Всі природні радіоактивні ізотопи, як правило, довгоживучі з періодом напіврозпаду 10⁸-10¹⁶ років, і які випромінюють альфа-, бета- і гама-частинки. Природна радіоактивність визначається в основному вмістом урану, торію, радію й ізотопу калію. В ґрунтах радіонукліди знаходяться в дуже малих кількостях, в розсіяному стані (уран – 3*10^-6-5,1*10^-4%; торій – 4*10^-6-16*10^-4%). Спостерігається зростання їх концентрацій в меридіональному напрямі від підзолистих ґрунтів до сіроземів.

Валовий склад радіонуклідів в ґрунтах насамперед залежить від материнських порід. Наприклад, ґрунти, що сформувалися на збагачених фосфором породах, містять підвищені концентрації урану. Вміст природних радіоактивних елементів в ґрунтах залежить також від ступеня зміни материнської породи в процесі ґрунтоутворення, а якісні зміни по профілю – від типу ґрунтоутворення. Опідзолювання, осолодіння, лесиваж, осолонцювання приводять до виносу природних радіонуклідів з елювіальних горизонтів в ілювіальні. В лісостепових ґрунтах і ґрунтах степових областей профільна диференціація вмісту радіоелементів співпадає з типовими профільними закономірностями зміни в них гранулометричного складу, окисів заліза та алюмінію.

67. Прикладне значення фізики ґрунтів і фізичних властивостей ґрунтів для меліорації.

!Тут і далі тільки напутствіє для сочінялава! Так от, так як меліорація, то регулювання режимів ґрунту (там повітряного, водного, сольового, теплового і т.д.), то, відповідно, вивчення тих всіх режимів фізикою ґрунтів мають велике значення і для меліорацій. Тому, що якщо хочеш там осушувати болото, то мусиш знати його водний режим, чому саме тут утворилося болото, може не тільки водний режим має значення, а, наприклад , грансклад для того сприятливий (глина, яка не дає нормально фільтруватися воді) й тоді доведеться проводити якісь заходи не тільки на оптимізацію водного режиму, а й на зміну гранскладу, ну і для початку ще подумати, чи то взагалі вигідно. Так само і зі зрошуванням. Треба знати грансклад, щоб дізнатися які там кількості води потрібні для зрошення, що інфільтруватиметься в товщу ґрунту, а що буде доступне рослинам, мікро- і макроагрегатність і їхню водостійкість, щоб зрошенням не порушити структуру, шпаруватість, щоб не вирішити проблему з водою, а зробити іншу – з аерацією... Хев фан енд сорі.