Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Фізика ґрунтів, екзамен.docx
Скачиваний:
52
Добавлен:
17.09.2019
Размер:
301.97 Кб
Скачать
  1. Водний режим ґрунтів.

Водний режим грунту - це сукупність явищ надходження води в грунт, її переміщення, змін фізичного стану, втрати з грунту.

Основи вчення про водний режим ґрунтів і його типи закладені Г.М.Висоцьким (1899). До елементів водного режиму (балансу) належать: поглинання, фільтрація, капілярне підняття, поверхневий стік, низхідний та боковий стоки, фізичне випаровування, десукція, замерзання, розмерзання, конденсація води. Залежно від співвідношень цих явищ у ґрунтах складається тип водного режиму (ТЕР). Виникнення того чи іншого ТВР залежить від багатьох факторів: клімату, розташування ґрунту

в рельєфі, водних властивостей грунту, рівня ґрунтових вод, наявність

мерзлоти, характеру рослинності, діяльності людини. Виділяють 14 типів водного режиму.

1.Мерзлотний водний режим властивий ґрунтам, які форму­ються в області багаторічної мерзлоти.

2.Водонасичений (водозастійний) режим характеризує болотні ґрунти атмосферного зволоження і деколи ґрунтового зволоження.

3. Періодично водонасичений (водозастійний) режим має місце у болотних ґрунтах ґрунтового зволоження.

4.Промивний режим властивий ґрунтам лісових зон тайги, во­логих субтропіків і тропічних лісів, помірних широколистяних лісів, де річна сума опадів перевищує річну випаровуваність.

5.Періодично промив­ний режим характерний для ґрунтів, які формуються при річній сумі опадів, що при­близно дорівнює річній випа­ровуваності.

6. Промивний сезонно-посушливий режим характерний для територій з контрастними сезонами

7.Непромивний режим властивий зонам, де середня річна нор­ма опадів менша від середньорічної випаровуваності (степ, посуш­лива савана).

8.Аридний (посушливий) – весь профіль ґрунту сухий протягом всьо­го року.

9.Випітний режим, як і непро­мивний або посушливий, має місце в ґрунтах аридного клімату, але в яких грунтові води близькі до поверхні.

10. Десуктивно-випітний режим. Капілярна кайма ґрунтових вод не ви­ ходить на поверхню, і випаровується вода не фізично, а через рослини.

11.Затоплюваний режим характерний для грунтів, які періо­дично затоплюються водами рік, схилів, дощовими або інтими во­дами (заплави річок).

12.Амфібіальний режим - у постійно затоплюваних маршах і плавнях дельт річок.

13.Іригаційний характерний для штучно зрошуваних ґрунтів.

14.Осушувальний характерний для осушених болотних і заболочених ґрунтів.

  1. Рух вологи в ґрунті. Механізм переміщення води в ґрунті.

Водопроникність – це здатність грунтів всмоктувати й пропускати через себе воду, яка поступає з поверхні. Це одна з важливих грунтово-гідрологічних характеристик, що впливає на особливості формування стоку, водний режим грунту. Процес руху води має два етапи: всмоктування (інфільтрація) та просочування (фільтрація). Інфільтрація – заповнення водою вільних пор грунту під впливом сорбційних, меніскових, гравітаційних сил і градієнта напору. Фільтрація – безперервний рух води в насиченому грунті під впливом градієнта. Якщо увесь поровий простір заповнений водою, то процес руху вологи в такій двофазній  (тільки тверда і рідка фази) системі називають фільтрацією. При описі цього  процесу вважають, що по всіх порах вода рухається з однаковою швидкістю зростання, формуючи фільтраційний фронт в насиченому водою ґрунті.  Такі умови в грунті бувають не часто і в основному характерні для руху грунтових вод, верховодки, для умов весняного сніготанення. Саме фільтрація води в грунті є основою для розуміння процесів руху води в грунті. Законом, що описує  рух в насиченому водою  грунті, є закон Дарсі.

Межею між всмоктуванням і фільтрацією вважають установлення постійної швидкості фільтрації. Процес же руху вологи і інших речовин виглядає наступним чином. Якщо на поверхню засушений грунту, в незаповнені водою межагрегатное простір (найбільш великі тріщини і макропор) надійшла вода (розчин), вона практично миттєво заповнює тріщини, проникаючи в глиб грунту. Далі волога перерозподіляється між заповненими тріщинами і внутріагрегатним простором. Агрегати починають збільшуватися в обсязі за рахунок набухання, а тріщини поступово зменшуються. Так триває до встановлення рівноваги між агрегатної і межагрегатной рідиною.