51. Агрофізична деградація ґрунтів.

Відсутність достатньої кількості органічних добрив, порушення агротехнічних строків і якості проведення заходів обробітку ґрунту і значний механічний тиск на ґрунти призводить, насамперед, до їх фізичної деградації: переущільнення, втрати структури, погіршення бу-дови, водо-, повітро- і коренепроникності. Це такзвані старі, добре відомі явища. Поряд із ними формуються нові типи деградацій, які істотно знижують екологовідтворні й продуктивні функції ґрунтового покриву: зменшення глибини кореневмісного шару ґрунту внаслідок поступового нагромадження деформації у підорному шарі; звуження діапазону активної вологи (через підвищення рівноважної щільності будови ґрунту); погіршення технологічних параметрів орного шару внаслідок збільшення грудкуватості (причина — скорочення строку перебування ґрунту в стані фізичної спілості); погіршення водного режиму орного шару (у результаті зменшення ємності шару, підсилення випаровування і внутрішньоґрунтових низхідних потоків на межі із плужною підошвою); часті прояви посух і кіркоутворення внаслідок більшої контрастності режимів зволоження — висушування і втрати кальцію із вбирного комплексу на виораних ґрунтах.

Явища фізичної деградації ґрунтів в Україні набули такого поширення, що можна встановити неозброєним оком без спеціальних обстежень: грудкувата рілля утворюється навіть за обробітку поля плугом у стані фізичної спілості; багато прикладів, коли волога на полях застоюється після зливових опадів навіть інколи з весни до середини літа, а то й до осені; на поворотних, особливо ущільнених, смугах погано заробляється насіння під час сівби; кореневі системи культурних рослин переважно розвиваються у приповерхневих шарах ґрунту. Підвищена еродованість земель також є наслідком фізичної деградації ґрунтів.

Фізична деградація призвела до того, що орні землі втратили влас-тиву природним ґрунтам стійкість до навантажень.

61. Особливості ґрунту як природного фізичного тіла.

Ґрунт це фізичне тіло всередині якого відбуваються процеси переносу речовин і енергії, процеси сорбції і десорбції й ін. З точки зору фізики ґрунт – це гетерогенна багатофазова дисперсна система з певними умовами на границях (верхній і нижній), що володіє властивістю акумулювати і виділяти, проводити і трансформувати матерію та енергію. Ці процеси лежать в основі здійснення ґрунтом його основних функцій в біосфері. Це, перш за все: 1) основа біологічної продуктивності. 2) якість навколишнього середовища, перш за все у відношенні здоров’я рослин і тварин (людини) 3) збереження і підтримання біорізноманіття.

61. Елементарні частинки ґрунту, їхня ґенеза та властивості.

Первинні ґрунтові часточки, представлені мінеральними зернами, органічними та органо-мінеральними гранулами, що вільно суспендуються у воді після руйнування клейких матеріалів, називаються механічними (гранулометричними) елементами або елементарними ґрунтовими частинками (ЕҐЧ). Гранулометричний склад переважної більшості ґрунтів приблизно на 90% представлений ЕГЧ мінеральної природи. ЕГЧ можуть мати будь-яку геометричну форму: шар, куб, призма тощо.

Первинні ґрунтові часточки, представлені мінеральними зернами, органічними та органо -мінеральними гранулами, що вільно суспендуються у воді після руйнування клейких матеріалів, називаються механічними (гранулометричними) елементами або елементарними ґрунтовими частиками (ЕГЧ). Основною є класифікація елементарних ґрунтових частинок за Н. Л. Качинським. Крім того, М.М.Сибірцев усі механічні елементи ґрунту поділив на дві групи фракцій: фізичний пісок (>0,01 мм) і фізичну глину (<0,01 мм), відокремивши в складі ЕГЧ скелет (часточки крупніші 1 мм) і дрібнозем (менші 1 мм). Кожна фракція володіє певними характерними властивостями, по різному впливає на властивості ґрунтів. Фракція каміння представлена переважно уламками гірських порід. За тином каменястості ґрунти можуть бути валунні, галечникові та щебенюваті. Гравій-складається з уламків первинних мінералів. Високий уміст гравію в ґрунтах створює несприятливі властивості, такі як низька вологоємність, провальна водопроникність і відсутність водопідйомної здатності. Піщана фракція - складається з уламків первинних мінералів-кварцу та польових шпатів. Ця фракція володіє високою водопроникністю,не набухає, не пластична, а також володіє деякою вологоємністю та капілярністю. Мул складається переважно з високодисперсних вторинних мінералів. Мулиста фракція займає провідне місце у формуванні фізико-хімічних властивостей ґрунтів.