51. Мікроагрегатний аналіз ґрунтів, його принципи і значення.

Автори різних методів мікроагрегатних аналізів сходяться на тому, що в результаті подібних аналізів потрібно виявити суму найбільш стійких мікроагрегатів в ґрунті. По суті справи – це механічний аналіз, в якому, поряд з кип'ятінням і розтиранням ґрунтів, рекомендується також насичення поглинаючого їх комплексу іоном NH4 +, вплив його настільки сильний, що більшість мікроагрегатів розпадається. У рекомендованому Качинським методі виключається хімічний вплив на грунт, а засоби фізичного впливу залишаються ті ж, що і при механічному аналізі, лише кип'ятіння замінюється струшуванням, руйнуються агрегати. Мікроагрегати будуть зберігатися більшою чи меншою мірою в залежності від властивостей ґрунту. Техніка мікроагрегатного аналізу Рекомендований варіант мікроагрегатного аналізу ґрунту полягає в наступному. 10-30 г ґрунту (тим більше, чим ґрунт легший за механічним складом), пропущеного при сухому просіюванні крізь сито в 1 мм, поміщають в бутель ємністю 500см. У бутель вливають 250смг дистильованої води і грунт залишають розмокати на 24 години. Після цього закупорені гумовими пробками бутлі поміщають на мішалку з горизонтальними поштовхами і струшують протягом 2 годин з інтенсивністю 200 поштовхів в хвилину (100 оборотних ударів). Вміст бутля через сито з діаметром отворів в 0,25 мм переносять в літровий циліндр (як при механічному аналізі), доливають до 1000 см' і піпетують. Розрахунок фракцій у відсотках ваги сухого ґрунту проводиться так, як при механічному аналізі. В залежності від того, в якому стані, агрегатному або роздільночастинному, знаходиться грунт, по-різному буде виражена шпаруватість. При роздільночастинному стані в грунтах важкого механічного складу переважна кі-ть пор представленатонкими капілярами з просвітом свердловин  в десяті, соті тисячні частки міліметра. А так як водний, повітряний і тепловий режими визначають характер процесів вивітрювання і синтезу в грунті і умови розвитку в ній живої фази, то зрозуміло, що вся сукупність ґрунтового процесу в структурному і безструктурному грунті буде протікати по-різному.

51. Ґрунтово-гідрологічні константи.

До грунтово-гідрологічних констант відносяться: максимальна гігроскопічність(МГ); вологість в'янення (ВВ) – це вологість, при якій рослини проявляють ознаки стійкого в'янення. ВВ ~ 1,5МГ, це нижня межа доступної для рослин вологи. ВВ приблизно дорівнює максимально-молекулярній вологомісткості, але залежить не тільки від властивостей грунту, а й від типу рослин; вологість розриву капілярного зв'язку (ВРК) – це кількість води, при якій розривається суцільний потік капілярної води в грунті, ~65-70% від найменшої вологомісткості (НВ), відповідає нижній межі оптимальної зволоженості грунту. Усі грунтово-гідрологічні константи виражаються в% від маси або об'єму абсолютно сухого грунту.

51. Методи визначення і оцінки водопроникності і фільтрації води в ґрунті.

Водопроникність в основному слід вивчати в природних умовах. Лабораторні дослідження повинні доповнювати і поглиблювати польові, але не заміняти їх. Для польових визначень водопроникності грунтів найбільш відомі: метод заливки площ, метод трубок і лізиметричний. Коефіцієнт фільтрації визначається методом відкачування, методом заповнення свердловин, здопомогою індикаторів. МЕТОД ЗАЛИВКИ ПЛОЩ Рами різної величини і форми (круглої,квадратної, прямокутної) врізають в грунт, в них заливають воду і враховують інтенсивність вбирання при постійному або змінному напорі за певні інтервали часу. Облік водопроникності. У кожному квадраті встановлюють водомірну лінійку, за якою відзначають рівень води, і термометри для обліку температури води. Метод поливу досліджуваних ділянок дає найкращі результати, але трудомісткий, тому має обмежене застосування. Воду подають тим же способом, що і при поливі: суцільним шаром (Тобто напуском), по борознах або дощуванням. Цей метод порівняно з іншими менш трудомісткий, не вимагає великої кількості води, дозволяє вивчати варіювання водопроникності грунту з поверхні і по генетичних горизонтах. Необхідно велике число повторностей визначення (не менше 10 трубок) по всіх генетичних горизонтах. Метод ізольованих колон. Висота, а також площа поперечного перерізу грунтової колони з природного або насипного грунту можуть бути різні в залежності від поставленої мети. ВИЗНАЧЕННЯ ФІЛЬТРАЦІЇ водонасичених горизонтів. Для визначення фільтрації водоносних горизонтів грунтів розроблено кілька методів: безперервної відкачки води з свердловин, заповнення свердловини водою, метод індикаторів. Метод безперервної відкачки використовують при сталому режимі фільтрації. Зміна депресійної кривої визначається за зміною рівня води в досліджуваних свердловинах або в шурфах. Визначення коефіцієнта фільтрації методом заповнення свердловини водою. Цим методом визначається коефіцієнт горизонтальної фільтрації. Заснований він на швидкості відновлення в свердловині природного рівня води після її відкачування в залежності від водопроникності грунтопороди.