
- •1 Питання. Бінарні відношення.Відношення еквівалентності і розбиття на класи , фактор множина.
- •2. Групи , приклади груп , найпростіші в-ті груп.Підгрупи, озн, і критерії. Гомоморфізми та ізоморфізми груп
- •3. Циклічні групи.
- •4. Означення і приклади кілець. Найпростіші властивості кілець Гомоморфізми та ізоморфізми кілець
- •Отже, підмножина |k1| кільця k являється підкільцем цього кільця, якщо |k1| є кільце відносно операцій додавання, віднімання і множення, визначених в кільці k. Гомоморфізми та ізоморфізми кілець
- •6 Поля комплексних чисел Алгебраїчна форма запису комплексних чисел Тригонометрична форма комплексного числа
- •7 Системи лінійних рівнянь. Рівносильні системи рівнянь і елементарні перетворення. Метод Гаусса
- •8 Матриці і визначники . Матричний спосіб розв.Систем лінійних р-нь та формули Крамера.
- •Нехай: — довільна система векторів із простору Fn.
- •Нехай , -довільна система векторів простору Fn.
- •10 Критерій сумісності системи лінійних рівнянь Необхідні і достатні умови рівності визначника нулю.
- •Система лінійних рівнянь
- •Розглянемо дві системи векторів:
- •12 Лінійні перетворення. Власні числа і власні вектори матриці
- •13 Питання.. Квадратичні форми
- •13.Квадратичні форми та їх застосування.З-н інерції квадр.Форм.(к.Ф)
- •14 Теорема про ділення з остач. Нсд, нск
- •15.Прості числа
- •16 Канонічний розклад числа у вигляді добутку.
- •17. Озн. І основні вл-ті конгруентності цілих чисел. Повна і зведена система лишків, їх властивості. Теорема Ейлера і Ферма.
- •18.Застосування теорії конгруенцій .
- •19. Многочлени над полем. Теорема про ділення з остачею.
- •20. Алгебраїчна замкненість поля комплексних чисел. Канонічний розклад многочлена над полем комплексних чисел і його єдність.
- •22. Будова простого розширення числового поля. Знищення ірраціональності в знаменнику дробу.
8 Матриці і визначники . Матричний спосіб розв.Систем лінійних р-нь та формули Крамера.
Будь-яка система (1) повністю характеризується своїми коефіцієнтами і вільними членами. Якщо у системі (1) опустити хі , знаки "+" і "=", зберігаючи порядок розташування коефіцієнтів і вільних членів, то одержимо таблицю елементів, яка називається матрицею і позначається:
(1')
Означення 5. Елементарними перетвореннями матриці називаються такі перетворення:
заміна місцями двох рядків;
викреслювання нульового рядка;
множення рядка матриці на 0;
додавання до одного рядка другого, помноженого на .
З усього попереднього випливає, що виконання елементарних перетворень над рівняннями системи співпадає з аналогічними перетвореннями над рядками матриці.
Очевидно, що трикутна система лінійних рівнянь (2) характеризується трикутною матрицею:
Ступінчаста система лінійних рівнянь характеризується ступінчастою матрицею:
Оскільки, трикутна або ступінчаста системи розв’язуються дуже легко, то за допомогою елементарних перетворень систему (1) зводять до трикутної або ступінчастої. Для цього у системі (1) спочатку виключаємо х1 починаючи з другого рівняння, потім х2 – починаючи з третього рівняння і т.д. Сказане рівносильно зведенню матриці (1') до трикутної або ступінчастої за допомогою елементарних перетворень матриць. Описаний метод розв’язування системи називається методом Гаусса.
Приклад 1. Розв’язати систему лінійних рівнянь:
Розв’язання. Даній системі відповідає матриця, яку зведемо методом Гаусса до ступінчаcтого вигляду:
Так як система містить рівняння то вона несумісна.
9 n-вимірні вектори і операції над ними. Арифметичний векторний простір
Нехай Р—довільне числове поле. Числа цього поля будемо позначати малими латинськими буквами. Нехай n—фіксоване натуральне число.
Означення 1.
Будь-яка
упорядкована
система n
чисел
із поля Р
називається
n-вимірним
вектором; числа
називаються його координатами
(компонентами).Символічно n-вимірний
вектор будемо записувати так:
.
Число n називається розмірністю вектора а.
Означення 2.
Два
n-вимірні
вектори
і
називаються рівними між собою (пишуть:
а=b)
тоді і тільки тоді, коли їх відповідні
компоненти рівні, тобто
,
,
…,
.
Розглянемо тепер множину Fn всіх n-вимірних векторів з координатами із поля Р
Означення 3.
Сумою
векторів
і
називається
вектор
і позначається с=а+b.
Означення 4.
Під добутком
числа
на вектор
розуміють вектор
Якщо
вектор
помножити
на
,
то матимемо
вектор, який називається протилежним
до а
і позначається через
Означення 5. Множина Fn всіх n-вимірних векторів з координатами із поля Р, з введеними діями додавання векторів і множення вектора на число, називається n-вимірним арифметичним простором над полем Р.
.Лінійна залежність і лінійна незалежність скінченої системи векторів, властивості
Нехай: — довільна система векторів із простору Fn.
Означення 1.
Сума виду
,
де
P, – поле
називається лінійною комбінацією
системи векторів
Скаляри
називаються коефіцієнтами лінійної
комбінації.
Означення 2.
Множина
всіх лінійних комбінацій векторів
системи
називається лінійною оболонкою цієї
системи і позначається через L(
).
Означення 3.
Множина векторів
однієї розмірності називається лінійно
залежною, якщо існують такі скаляри
,
серед яких хоча б один не дорівнює нулю,
що задовольняють рівності
:
.
Означення 4.
Множина векторів
,…,
називається лінійно незалежною, якщо
рівність
,можлива
тільки при
.
Розглянемо властивості лінійної залежності і незалежності системи векторів.
Властивість 1. Система векторів, яка містить нульовий вектор, лінійно залежна.
Властивість 2.
Система
векторів
— лінійно залежна тоді і тільки тоді,
коли хоч один із векторів цієї системи
являється лінійною комбінацією інших
векторів цієї системи.
Властивість 3.
Якщо
система векторів
лінійно
незалежна, а система векторів
лінійно
залежна, то вектор b
лінійно виражається через вектори
і
причому єдиним чином.
Властивість 4. Система векторів лінійно залежна, якщо яка-небудь її підсистема лінійно залежна.
Властивість 5.
Якщо
і
то
Властивість 6.
Якщо
то
система векторів
лінійно
залежна.
Базис і ранг скінченої системи векторів