- •1 Питання. Бінарні відношення.Відношення еквівалентності і розбиття на класи , фактор множина.
- •2. Групи , приклади груп , найпростіші в-ті груп.Підгрупи, озн, і критерії. Гомоморфізми та ізоморфізми груп
- •3. Циклічні групи.
- •4. Означення і приклади кілець. Найпростіші властивості кілець Гомоморфізми та ізоморфізми кілець
- •Отже, підмножина |k1| кільця k являється підкільцем цього кільця, якщо |k1| є кільце відносно операцій додавання, віднімання і множення, визначених в кільці k. Гомоморфізми та ізоморфізми кілець
- •6 Поля комплексних чисел Алгебраїчна форма запису комплексних чисел Тригонометрична форма комплексного числа
- •7 Системи лінійних рівнянь. Рівносильні системи рівнянь і елементарні перетворення. Метод Гаусса
- •8 Матриці і визначники . Матричний спосіб розв.Систем лінійних р-нь та формули Крамера.
- •Нехай: — довільна система векторів із простору Fn.
- •Нехай , -довільна система векторів простору Fn.
- •10 Критерій сумісності системи лінійних рівнянь Необхідні і достатні умови рівності визначника нулю.
- •Система лінійних рівнянь
- •Розглянемо дві системи векторів:
- •12 Лінійні перетворення. Власні числа і власні вектори матриці
- •13 Питання.. Квадратичні форми
- •13.Квадратичні форми та їх застосування.З-н інерції квадр.Форм.(к.Ф)
- •14 Теорема про ділення з остач. Нсд, нск
- •15.Прості числа
- •16 Канонічний розклад числа у вигляді добутку.
- •17. Озн. І основні вл-ті конгруентності цілих чисел. Повна і зведена система лишків, їх властивості. Теорема Ейлера і Ферма.
- •18.Застосування теорії конгруенцій .
- •19. Многочлени над полем. Теорема про ділення з остачею.
- •20. Алгебраїчна замкненість поля комплексних чисел. Канонічний розклад многочлена над полем комплексних чисел і його єдність.
- •22. Будова простого розширення числового поля. Знищення ірраціональності в знаменнику дробу.
Розглянемо дві системи векторів:
, (1.17)
. (1.18)
Система
векторів (1.18) лінійно
виражається через систему векторів
(1.17), якщо
кожний із них є лінійною комбінацією
системи (1.17), тобто
.
Дві системи векторів називаються еквівалентними, якщо кожна з них виражається лінійно через іншу.
Кількість векторів, що входять до будь-якої максимальної лінійно незалежної підсистеми даної системи векторів, називається рангом цієї системи.
Ранг
системи векторів має відповідний зв’язок
з рангом матриці. Якщо, наприклад, із
компонентів векторів системи (1.17)
утворити матрицю
,
то її ранг дорівнюватиме рангу системи
векторів і вказуватиме на максимальну
кількість лінійно незалежних
векторів-рядків (стовпців) цієї матриці.
Отже, з рангом можна пов’язати і
максимальну кількість лінійно незалежних
рівнянь у системі лінійних рівнянь.
12 Лінійні перетворення. Власні числа і власні вектори матриці
Нехай
задано векторний простір Vn
і вектори
і
— деякі елементи цього простору.
Означення.
Перетворення
,
яке переводить кожен вектор
у деякий вектор
,
такий що
,
де вектор
є образом
вектора
,
називається
лінійним,
якщо виконуються властивості:
1.
. 2.
.
Нехай у просторі Vn задано деякий базис:
.
(1.28)
Будь-який
вектор
у базисі (1.28) однозначно задається
співвідношенням
.
(1.29)
З
координат векторів
у базисі (1.28) можна побудувати квадратну
матрицю
,
записавши координати векторів
як стовпці матриці А,
тоді рівність (1.29) у матричному вигляді
запишеться так:
.
(1.30)
Нехай
у просторі
задано лінійні перетворення
Назвемо сумою
цих перетворень
перетворення
якщо
Добутком
назвемо перетворення, для якого
виконується рівність
Нарешті, добутком
лінійного перетворення φ
на
Отже, можна стверджувати, що матриця суми і добутку лінійних перетворень дорівнює відповідно сумі і добутку матриць цих перетворень в одному й тому самому базисі. А операції з лінійними перетвореннями мають ті самі властивості, що й операції з матрицями.
Власні числа і власні вектори матриці
Нехай
— деяка квадратна матриця розміру
з дійсними елементами,
— деяке невідоме число. Тоді матриця
,
де Е
— одинична матриця, називається
характеристичною
матрицею для матриці А:
.
Поліном
n-го
степеня
називається характеристич-
ним
поліномом матриці А,
а його корені — власними
числами матриці А.
Можна стверджувати, що подібні матриці мають однакові характеристичні поліноми і, як наслідок, однакові власні числа.
Наслідок. Лінійне перетворення в різних базисах має різні матриці, але всі вони мають однакові власні числа. Тому можна стверджувати, що лінійне перетворення характеризується набором власних чисел, які далі називатимемо спектром лінійного перетворення , або спектром матриці А.
Розглянемо лінійне перетворення у просторі Vn, таке що переводить відмінний від нуля вектор у вектор, пропорційний до самого вектора :
(1.33)
Такий
вектор
називатимемо власним
вектором перетворення ,
а
— власним
числом,
що відповідає цьому власному вектору.
Вважатимемо,
що лінійне перетворення
має такий характеристичний поліном, що
всі його корені дійсні і різні. Тобто,
розв’язавши рівняння n-го
порядку
,
знайдемо n
різних дійсних коренів
.
Якщо виконується така умова, то лінійне
перетворення
дійсного лінійного простору Vn
має простий спектр.
Кожному власному числу і відповідає певний власний вектор. Власних векторів у цьому разі буде також n. Вони утворюють лінійно незалежну систему векторів. Їх можна розглядати як базис Vn, в якому матриця лінійного перетворення A набирає найпростішого діагонального вигляду.
