2. Сучасна міжнародна економіка: закони і особливості розвитку

МЕ – це сукупність націон.гос-ств та екон.відносин, які об’єднують ці гос-ства у цілісну сис-му яка розвив.за об’єктивними законами ринк.ек-ки.

Екон.закони – це внутр.-необх.стійкі найсут.причинно-наслідк.звязки між протилежн.сторон., вл-стями явищ і процесів екон.життя.

1) закон вартості – ринок не враховує індивід.затрати окремих вир-в. Товари прод.не за нац.варт-стю, а за інтернац.варт-стю, орієнт. на нац варт-сть країн, які випуск.наб.к-сть товарів;

2) закон Д і С – ціна коливається навколо інтернац вартості;

3) закон нагромадження – капітал постійно рух.до зростання;

4) закон нерівномірн.розвитку;

5) закон адекватності – закон відп-сті вир.відносин х-ру розвитку продукт.сил. (ств-ня ЄС, різн регіон обєднань);

6) закон підвищ.прод-сті праці. Цей закон відображ.існування суперечності між зрост.потреб і обмеженими можл-тями екстенс.розвитку ек-ки. Розв'яз.суперечності здійсн.на основі підвищ.прод-сті праці, що знаходить конкретне вираж.в економії роб.часу.

Особл-сті: зросла роль держави, міждерж.рег-ння екон.процесів, регіоналізація-обєдн.нац.економік, зрост.роль міграції к-лу - інвестиції, серед суб’єктів на перше місце виходять ТНК.

3. Систематизація країн світу

Вся сукупність національних економік у світі складає близько 200 держав. Організація Об’єднаних Націй, Міжнародний валютний форд, Світовий банк дають найбільш повну характеристику даної сукупності. При цьому ООН основну увагу приділяє соціальним і демографічним аспектам розвитку країн. Для Світового банку важливою є оцінка ступеня економічного розвитку країн.

Для розуміння і оцінювання відмінностей між національними економіками, визначення їх місця та перспектив розвитку в системі світового господарства, актуальною проблемою в теорії та практиці МЕВ є їх систематизація.

І. Екон.-розвин.кр.(висок.рівень соц.стандартів, розвинут.мед.страх-ння, розвинут.рівень пенс.забезпеч., нематер.вир-во).

1) Велика 7-ка країн (47% Св.ВВП) – це постіндустр.кр.

2) малі екон.-високо розвин.кр.: Бельг, Швец, Швейц, Норвег, Данія, Австрія.

3) Розвинуті країни переселен.типу: Австралія, Нова Зел, Пд.-Африк.республіка, Ізр.

4) Зх-європ.кр.сер.екон.розвитку: Греція, Португалія, Іспанія, Ірландія.

5) Європ.держави-карліки: Монакко, Андорра, Ліхтенштейн.

ІІ. Кр., що розвив.(70% території землі, 80% нас.землі, а створюють вони 20% Св.ВВП).

Нові індустр.кр. І покоління (Аргентина, Бразилія, Мексика).

НІК ІІ покоління (Індія, Індонезія, Таїланд).

НІК ІІІ покоління (Туреччина, Туніс)

НІК 4 покоління (Філліпіни)

Кр.-експортери нафти (ОАЕ, Кювейт, Алжир).

Кр., що розвив., які не пройшли стадії індустріалізації.

Капіталістичн.кр.(Куба, Кор.Нар.Демокр.Респ, Вєтнам, Китай).

ІІІ. Кр.з перехідною ек-кою (Монголія, Чехія, Словаччина, 15 пострадян.кр.).

Велика 20-тка або група „20” – особл-стю є те, що у форумі прийм.участь країни, які віднос.до різних груп екон.розвитку, але вони вплив.на розвиток ін.країн у своїх групах, це системотворчі кр: Австралія, Аргентина, Бразилія, В.Б., Нім., Індія, Індонезія, Італія, Канада, Китай, Корея, Мексика, Росія, Сауд.Аравія, США, Туреччина, Франція, ПАР, Японія, ЄС.