Економіка епохи первісного нагромадження капіталу

Загальна характеристика епохи первісного нагромадження капіталу

кінця XV ст. -кінця XVIII ст.

-. Усе починає рухатися, усе змінюється: люди, ідеї, державні кордони, суспільні інститути. Гроші обслуговують усі ці зміни.

-змінюється могутнім припливом золота й срібла і починається так звана революція цін

-відбувається розкол у католицькій церкві — Реформація.

-З винаходом техніки друкарства процес накопичення знань стає надкумулятивним,

-освіта дістає істотний імпульс у своєму розвитку.

-Зростає потреба в нових знаннях і навичках, необхідних для успішної діяльності у світі, х навчальних закладів.

-Зміна структури харчування — збільшення частки м'яса і молочних продуктів, з одного боку, і зростання потреб у шкірі та вовні, з іншого, приводять до зміни структури сільського господарства.

-Зменшується частка земель, зайнятих переважно під зернові культури, і збільшується частка земель, що відводяться під пасовища.

-Поліпшення структури харчування, поява нових для європейців продуктів,

-Зміни поступово охоплюють також інститут шлюбу. Починає складатися так званий європейський, чи буржуазний, тип шлюбу, для якого характерні:

— більш пізній, порівняно з католицьким типом, середній вік вступу в шлюб (28—36 років для чоловіків і 22—28 років для жінок);

— відносно велика частка осіб, що зовсім не вступають у шлюб (9—15 % для чоловіків і 11—18 % для жінок);

— істотно менша кількість дітей (у середньому 5—7), народжуваних з великими інтервалами (2—4 роки).

соціальними зрушеннями.

- скоротилася частка селян у загальній чисельності населення

- відбулося розшарування на заможну частину (фригольдери, гросбауери

- розшарування торкнулося також дворянства, з якого виділилася служива частина, що стала потім основою адміністративних та управлінських структур, як внутрішньодержавних, так і колоніальних.

-, істотно зросла абсолютна й відносна чисельність міського населення. Воно диференціювалося на такі верстви:

— верхня частина — купці, заможні ремісники, мануфактурники та ін., які стали основою для формування стану буржуазії, що домоглася у найбільш розвинутих країнах політичної рівноправності з дворянством;

— середня частина — службовці, юристи, лікарі, вчителі, крамарі та ін., які стали основою міського середнього стану;

— нижня частина — поденники, підмайстри, наймані робітники, слуги, зубожілі ремісники та ін., які стали основою для формування промислового пролетаріату.

-Соціальні зрушення супроводжувалися запеклою міжгруповою боротьбою та призвели до істотного розшарування за рівнем і умовами життя.

Розвиток торгівлі. В XI—XV ст. розвиток внутрішньої і зовнішньої торгівлі в Західній Європі стимулювало зростання центрів ремісничого виробництва. За вартістю товарообігу, престижем у суспільстві більшу роль відігравала далека транзитна торгівля. Можна виділити три її найбільш значущих райони.

1. Середземне море.

2. Балтійське і Північне море.

3. Ці два потоки міжрегіональної торгівлі сполучалися між собою торговим шляхом через альпійські перевали, по Рейну, а також через Атлантичне побережжя Європи,

Значно меншу роль відігравала внутрішня торгівля. В основі її розвитку був натуральний характер феодальної економіки. Як правило, міста формували місцевий базар, де відбувався обмін із сільською округою.

Форми об'єднання купців. Еліту становили багаті торгівці — купці, зайняті у транзитній торгівлі й оптовому продажу. Купецьке середовище було поєднане родинними і корпоративними зв'язками. Форми об'єднання були різні.

-Створювалися об'єднання купців одного міста — гільдії, куди входили особи з близькими професійними інтересами.

-торгівля сприяла економічному розвитку європейського суспільства, незважаючи на те, що ринок був дуже вузьким, охоплював лише невелику частину виробленої продукції і робочих рук, майже не мав в обігу земельної власності, характерною для нього була велика кількість особистих зв'язків.

-Розвитку торгівлі заважало панування натурального господарства, нерозвиненість техніки обміну та шляхів сполучення, феодальна роздробленість і беззаконня феодалів — власників земель, через які проходили торгові каравани, різноманітні обмеження, митні побори з їхнього боку.

Утворення грошового ринку.

-почали карбувати важку срібну монету — гросо. Пізніше, коли гроші стали карбувати королі, сеньйори, єпископи, у великих містах, у тому числі й за межами Італії, вони почали знецінюватись.

-Необхідність у повноцінних засобах обігу зумовила появу. золотої монети,

-Виникнення різноманітних монетних систем і одиниць породило необхідність операцій з обміну грошей. Так виділилася професія міняйл,

-операції набули значного розмаху, особливо у сфері транзиту й оптових операцій.

-стали утворюватися банківські контори і банки.

-виникати рання форма капіталістичного виробництва — розсіяна мануфактура.

-Розвиток грошово-кредитних відносин стимулював виникнення мануфактур.

Економічному нагром.капіталу сприяли наступні чинники:

1Високіі темпи розвитку серед.міст перероджувалися в міста держави і ставали центрами висогоко рівня товарного виробництва

2Більшість селян стали вільними

3.Посилення виробничої діяльності

4Зручне географічне розташування

5.Торгівельні компанії нагромаджували великі грошові фонди

6.Розшарування селян і дворянства

7Зростання чисельності міського населення

8.Розвиток внутрішньої і зовнішньо торгівлі

Етапи розвитку капіталістичного виробництва та основні ознаки епохи первісного нагромадження капіталу

-Розвиток продуктивних сил.

-В усіх основних галузях промислового виробництва до початку XVI ст. відбулося значне вдосконалення знарядь праці й технології виробництва.

- Значного вдосконалення зазнала також металургійна промисловість.

-Замість невеликих горнів почали будувати вищі,

-У металообробці слід назвати вдосконалення молотів, які рухалися силою води.

-Появилися свердлильні верстати і верстати для виробництва листового заліза й металевого дроту. - впровадження замість примітивного вертикального ткацького верстата горизонтального,

-. Значно змінилася техніка виробництва сукна,

-Розвивалося виробництво шовкової тканини.

-вогнепальна зброя викликала

- Розпочалося виробництво паперу, окулярів і годинників, розвинулося книгодрукування.

-Зміни в промисловому виробництві. За рахунок осушування боліт і викорчовування лісів значно збільшилася площа ріллі.

-Зросла продуктивність праці,

-збільшився обсяг товарної продукції,

- появилися нові галузі промисловості, поглибився суспільний поділ праці,

- розпочалося формування спеціалізації країн на окремих видах господарської діяльності та продукції.

-Перехід від натурального до товарного виробництва у промисловості й сільському господарстві сприяв розширенню внутрішнього ринку, зовнішньо-економічних зв'язків, однією з головних осіб став купець.

-Ускладнювався грошовий обіг,

-запроваджувалися нові види торговельних угод і договорів,

-біржа поступово перетворилася на основне місце операцій із товарними та цінними паперами, --

-розвивалися кредит і банківська справа.

Організація капіталістичного виробництва.

-дрібне господарство основних суспільних виробників — ремісника і селянина — вичерпало свої можливості й стало неспроможним до подальшого самостійного розвитку.

-Найбільш інтенсивного розвитку нові форми організації виробництва набули в гірничій, металургійній і металообробній галузях.

- формувалась капіталістична промисловість

-Ремісники, які були вимушені брати в купця засоби праці в тимчасове користування або гроші в борг на їхнє придбання, майже повністю перетворювались у найманих працівників, що отримували заробітну плату.

-Поступово виникла нова форма промислового виробництва — капіталістична домашня промисловість, або розсіяна мануфактура.

-на селі виникли масиви дрібного капіталістичного за своєю суттю виробництва — тканин із вовни, льону, багатьох видів металевих виробів тощо.

-Особливість функціонування розсіяної мануфактури полягала в об'єднанні робітників поділом праці.

-Найбільш розвинутою формою капіталістичного виробництва була централізована мануфактура..

-Найбільш інтенсивно капіталізм розвивався в тих галузях, де спостерігалося значне подорожчання й ускладнення засобів виробництва

-. ширшого розвитку набули товарно-грошові відносини, виникли елементи нової, капіталістичної, господарської системи.

-Зміни у свідомості суспільства були пов'язані насамперед із процесом секуляризації — звільнення культурного і суспільного життя від впливу релігії та церковних інститутів.

-Повільніше, ніж у промисловості, капіталізм розвивався в сільському господарстві. Основні причини — повільніший розвиток техніки в сільському господарстві, феодальна власність на землю, особиста залежність селян, що зберігалась у ряді країн Західної Європи.

-Початок диференціації селянства, виникнення так званих нових дворян,

-Процес подальшого розвитку капіталістичних відносин прискорився завдяки Великим географічним відкриттям.

Соціально-економічні передумови та наслідки великих географічних відкриттів

Передумови Великих географічних відкриттів

серединою XV - серединою XVII ст.

Економічними їх передумовами були кілька причин, що пов’язані зі

-зрушеннями у розвитку продуктивних сил у Західній Європі,

-початком розкладу феодальної

- зародженням капіталістичної системи,

- формування та розвиток абсолютизму в Західній Європі, який створив передумови для організації великих морських експедицій, для захоплення колоній, оскільки істотно збільшилися потреби абсолютистських монархій на утримання державних структур та двору.

- значного розвитку в Західній Європі до XVI ст. досягли виробництво і торгівля, що зумовило зростання потреби у грошах як загальному засобі обміну.

-Португалія та Іспанія першими з західноєвропейських країн розпочали пошуки нових морських шляхів до Африки, Азії та Індії.

-Важливі вдосконалення, зроблені в ті часи у мореплавстві та військовій справі позитивно вплинули на Великі географічні відкриття.

Епоха Великих відкриттів ділилася на два періоди:

1. Іспано-португальський (кінець XV — середина XVI ст.), до якого входили відкриття Америки (перша експедиція X. Колумба в 1492 p.), португальські плавання до Індії і берегів Східної Азії, починаючи з експедиції Васко да Гама, іспанські тихоокеанські експедиції XVI ст. від першого навколосвітнього плавання Магеллана до експедиції Вільяловоса (1542—1543).

2. Період російських і голландських відкриттів (середина XVI — середина XVII ст.). До них належать: відкриття росіянами всієї Північної Азії (від походу Т. Єрмака до плавання Попова — Дежньова у 1648 p.), англійські та французькі відкриття в Північній Америці, голландські тихоокеанські експедиції і відкриття Австралії.

Наслідки

1. Почала складатися колоніальна система, яка прискорила виникнення в Західній Європі капіталістичного виробництва і сприяла нагромадженню в буржуазії значних грошових сум, необхідних для організації великих капіталістичних підприємств.

2. Завдяки сміливим експедиціям мореплавців багатьох країн світу Європу, Африку, Америку й Австралію пов'язали між собою торгові шляхи, почав складатися світовий ринок. Його виникнення стало ще одним сильним поштовхом до зародження й розвитку капіталістичних відносин у Західній Європі. Новий світ став ринком збуту для мануфактур Європи. Монопольне володіння ним забезпечило швидке нагромадження капіталу в країнах Західної Європи. Великі географічні відкриття стали основою для виникнення міжнародного поділу праці та світового господарства.

3. Відбулася так звана революція цін, зумовлена ввезенням із Америки до Європи великої кількості золота й срібла.

4. Революція цін сприяла зміцненню позицій міської і сільської буржуазії, що зароджувалася, підвищенню її доходів і збільшенню чисельності мануфактурних робітників. Розорялися великі землевласники-феодали, потерпали від збитків найбідніші селяни та наймані робітники, збагачувалася буржуазія.

5. У результаті Великих географічних відкриттів услід за переміщенням головних торгових шляхів центр економічного життя перемістився із середземноморських країн у держави на берегах Атлантичного океану. Стали занепадати італійські міста-республіки, виникли нові центри світової торгівлі

6. Наслідком Великих географічних відкриттів стало посилення нових тенденцій в економічній політиці європейського абсолютизму. Вона набула яскраво вираженого меркантилістського характеру.

Становлення капіталістичного виробництва в:

Італії

Основні відмінності розвитку цехів в Італії такі:

1) існування в італійських цехах двох ступенів: майстер, учень, тоді як у цехових ієрархіях Європи були три ступені: майстер, підмайстер, учень;

2) до складу італійських цехів входили колективні члени, які представляли різні соціальні групи з неоднаковими правами. Вища категорія цеху — організатори виробництва і володарі основного капіталу — були старшими членами цеху, нижчі, підлеглі категорії — молодшими. Така структура свідчила про складну організацію цехів, про більш ефективний поділ праці, ніж звичайні цехові системи, коли існувала дрібна кооперація;

3) не було цехової монополії — виробник товарів не обов'язково входив до цеху;

4) на відміну від звичайних середньовічних структур в Італії не було розмежування на купецькі гільдії й ремісничі цехи. Провідні члени цехів виступали організаторами як торгівлі, так і виробництва. Наприклад, цех Лана був торговельно-промисловим підприємством: тут скуповували вовну, фінансували виробництво, проводили банківські операції, вели торгівлю сукном майже в усьому європейському світі.

Саме тому Італія стала найбільш передовою країною Західної Європи XIV ст., а її міста — значними осередками культури епохи Відродження.

Англія

- Важливою подією у становленні й розвитку капіталізму в Англії стала буржуазна революція Економічні передумови Англійської буржуазної революції такі:

1. Розвиток промисловості на капіталістичних засадах.

2. Активізація і розвиток торгівлі.

3. Різке зростання попиту на промислові товари у зв'язку з розвитком зовнішньої торгівлі.

4. Активне впровадження капіталістичного виробництва в сільському господарстві.

5. Розшарування селянства.

Розвиток капіталістичного виробництва.

-Швидкий розвиток капіталістичних відносин на селі після революції відбувався одночасно із змінами в промисловості.

- впровадження машинної технології раніше, ніж в інших галузях, розпочалось у бавовняній промисловості..

- позитивний вплив держави на розвиток мануфактурного виробництва. Держава стимулювала розвиток мануфактурного виробництва ексклюзивних товарів, під виглядом уніфікації цехових правил ослаблювала монополію цехів.

-Відчутні зрушення відбувалися також в інших галузях економіки.

-. Успішно розвивалися мануфактури з виробництва паперу, скла, металів, будування суден. –

-Англія вийшла на перше місце у світі з випуску промислової продукції.

Торгівля.

-Держава під натиском революції також сприяла розвитку зовнішньої торгівлі.

-Навігаційний акт сприяв розвитку англійського суднобудування та мореплавства і був спрямований на підрив монопольного становища Голландії.

Розвиток фермерства.

- англійський парламент протягом. ухвалив. законодавчих актів про огороджування акрів земельної площі..

-Збільшення земельних наділів прискорило перехід сільського господарства на капіталістичні основи.

-зростання врожайності зернових культур.

- Більш помітними стали досягнення у тваринництві.

-Англія стала країною класичного фермерського господарства.

-Розвиток нових форм організації праці після революції сприяв значному зростанню кількості найманих робітників.

-. Робочий день у централізованій мануфактурі тривав 14—16 годин.

-У мануфактурі панувало нічим не обмежене самоуправління власника або його управителя. –

-Низький рівень зарплати і хронічна нестача її зумовили використання у виробництві праці дітей, -

Фінанси.

-Англійський банк став важливим засобом збагачення буржуазії за рахунок платників податків. –

-власне право випускати банкноти та карбувати монети,

-Паперові гроші перебували в обігу нарівні з металевими.

-. Появилася ще одна новинка — банківські чеки,

-формувалися приватні банки.

Голандія

-Особливістю розвитку Голландії було й те, що кріпосне право не набуло значного розвитку і селяни зберегли особисту свободу.

-найважливішою причиною економічного зростання Голландії стала буржуазна революція.

Найбільшого розвитку в Голландії, яка вже В XVII ст. стала зразковою капіталістичною країною, набули зовнішня і внутрішня торгівля.

1. Головне значення для економіки Голландії XVII ст. мала зовнішня торгівля.

Великий попит у голландських купців мали також товари з України та Росії: віск, зерно, коноплі, поташ, м'ясо тощо. Їх вивозили через Ригу.

Голландія торгувала з Францією, Англією, а також з Іспанією, що перебувала в стані війни з нею.

зовнішня торгівля Голландії охоплювала всі країни Європи та їхні колонії, що дало їй змогу стати в XVII ст. світовим торговим гегемоном. Сприяла цьому й особливість розвитку Голландії: на відміну від Англії, де капітал вкладався здебільшого в промисловість, головними сферами використання голландського капіталу були торгівля та морські перевезення, які давали найбільший прибуток.

2. Розвиток зовнішньої і внутрішньої торгівлі зумовив зростання ролі банківської справи та кредиту. У європейській торгівлі щораз більшого розвитку набирає комерційний кредит. склався грошовий ринок,. Борги та кредити надходили на ринок. Векселі були в обігу замість готівки, переходили з рук у руки, поки їх не анульовували. Поширилася практика платіжних розпоряджень (асигнацій),. Голландія стала центром ринку цінних паперів.

.3. У XVII ст., крім зовнішньої торгівлі, Голландія надавала великого значення рибальству.

Добре розвинуте рибальство було надзвичайно прибутковою справою для купців і судновласників, справжнім "золотим дном", що, в свою чергу, стимулювало розвиток торгівлі, суднобудування, виробництва парусини тощо.

4. Голландія в XVII ст. вирізнялася високим ступенем розвитку суднобудування. Ця невелика

5. Значного розвитку в Голландії в XVII ст. набула також текстильна промисловість

6. Капіталістичні форми активно впроваджувались і в сільське господарство

.Причини втрати економічного лідерства.

— по-перше, слабкість її промислової бази. Для розвитку фабричної промисловості Голландії, особливо важкої та металопереробної, не вистачало території, робочих рук і сировини. Тоді як в Англії різко зростає частка важкої промисловості, швидко розвивається фабрична система, упроваджуються машини, Голландія залишається на стадії мануфактури;

— по-друге, намагання підприємців країни йти прокладеним шляхом торгового збагачення і недостатня увага до промислового виробництва. У час промислового капіталізму Голландія залишалася торговою республікою, але такі республіки вже віджили свій вік;

— по-третє, безкінечні війни Людовіка XIV, що завдавали казні Голландії та її території великі збитки.

Німеччина

Причини повільного розвитку капіталізму в Німеччині.

-У північних і південно-східних князівствах завершився процес закріпачення селян, так зване друге видання кріпосництва,

-За рахунок селянських земель у Східній Німеччині. значно зросло число великих дворянських господарств, які постачали сільськогосподарську продукцію на зовнішній ринок.

-зниження виробництва сільськогосподарської сировини,

-занепад гірничодобувної промисловості,

-порушення торгових зв'язків із зарубіжними країнами,

-значне скорочення населення міст призвели до падіння внутрішнього попиту,

-негативно вплинули на поновлення промислового виробництва.

-Політична роздробленість Німеччини зробила неефективною типову для абсолютизму економічну політику меркантилізму..

-З попиту на сільськогосподарську продукцію з боку найбільш розвинутих країн Західної Європи в

-розширювалася панська земля за рахунок селянських наділів,

-зміцнювалося товарне господарство поміщиків,

-зростало використання праці кріпосних селян.

-Особливістю розвитку південних земель Німеччини було панування перехідних форм аграрних відносин.

-Промисловий розвиток німецьких князівств і земель. відбувався повільнішими темпами порівняно з Голландією, Англією і навіть Францією. супроводжувала консервація цехової системи.

Причини повільного розвитку капіталістичних форм у промисловості Німеччини такі: по-перше, панування кріпосного ладу, що затримувало формування ринку праці, без якого неможливе існування мануфактурного виробництва; по-друге, негативний вплив на розвиток німецької промисловості конкуренції з боку найбільш розвинутих у той час Голландії, Англії, Франції; по-третє, недостатність коштів у німецьких купців, майстрів та інших заможних міщан для організації великого мануфактурного виробництва.

-Нестерпний феодальний гніт, пограбування з боку князів, свавілля і деспотизм посилили еміграцію населення..

Отже, на відміну від Голландії та Англії капіталістичне виробництво запроваджувалося в народному господарстві Франції і Німеччини повільніше. Своєрідність феодального ладу цих двох країн відбилася на первісному нагромадженні капіталу, додавши становленню капіталізму в цих країнах характерних особливостей.

Франція

Порівняно з Голландією і Англією зародження капіталістичного ладу в надрах феодального суспільства у Франції мало низку характерних рис.

По-перше, не було поміщицьких господарств, за винятком деяких районів. Феодальна власність на головний чинник виробництва — землю

-. Право володіти землею мали тільки дворяни, церква і корона.

-Феодал лишав собі меншу частину феоду, а більшу передавав селянам.

-Основною формою селянського землеволодіння у Франції була так звана цензива.

По-друге, цензиву, що закріплювалася договором про оренду на різні терміни (-згідно з традиціями того часу сеньйор не міг приєднати до свого домену.

По-третє, селяни Франції були юридично вільними. Тільки в деяких східних і північних її районах залишилася невелика кількість кріпаків, які не мали права передавати свою власність нащадкам.

-Процес первісного нагромадження капіталу, який почався у Франції в XVI ст., не супроводжувався такою масовою експропріацією сільського населення, як в Англії.

-Майнове розшарування й обезземелення французького селянства відбувалося під впливом зростання податків і посилення лихварства.

- Податки, сплачувані французькими селянами спрямовувались на утримання духовенства, армії та королівського двору.

-Крім королівського податку (тальї), у XVIII ст. селяни платили також подушний податок і двадцятину (1/20 свого прибутку).

По-четверте, на відміну від Англії формування капіталістичного виробництва відбувалося не у формі перебудови феодального господарства на буржуазний лад, а шляхом розвитку капіталістичних відносин серед селян.

— мануфактурне виробництво Франції мало свою специфіку.

По-перше, мануфактурна промисловість Франції працювала в основному на прошарки населення, які мали кошти, По-друге, на відміну від Англії, де розвиток мануфактур був справою самих підприємців, у Франції, з урахуванням характеру продукції мануфактур держава підтримувала їх шляхом надання привілеїв, кредитів тощо.Це було викликано жорстокою боротьбою з монополією цехів. По-третє, буржуазне нагромадження весь час перебувало під загрозою конфіскації, оскільки на селі податки збирали не тільки пропорційно до власності, а й у порядку кругової поруки.

-Пожвавився розвиток промислового виробництва.

-реформи французького контролера фінансів А.Ж.Р. Тюрго скасували обмеження хліботоргівлі, зменшували мита з продовольчих товарів, які ввозили в місто.

-Значно більші успіхи Франція мала в розвитку торгівлі. Найбільше значення для торгівлі мали в той час такі міста: Париж —", Марсель

-Крім того, у Франції в XVII—XVIII ст. виникли нові види торгових міст — порто-франко, тобто портові міста за митним кордоном держави.

Господарство українських земель у 17-18 ст.

У період з XVI по першу половину XVIII ст. український на-од існував без своєї держави, не маючи можливості розвивати власне господарство і вільно порядкувати своїми природними багатствами. Українська Козацька держава, створена в ході визвольної війни середини XVII століття, поступово втратила свою незалежність. Тож, господарський розвиток українських земель визначався економічними системами Речі Посполитої та Мос¬ковської держави, до яких вони належали.

-утвердилася панщинно-кріпосницька систем.,

-У 1569 р. між Великим князівством Литовським і Польським королівством було укладено Люблінську унію про створення єдиної держави - Речі Посполитої,

-Почало Стрімко зростати велике феодальне землеволодіння.

-Одним з наслідків Великих географічних відкриттів для України було виникнення фільварків. Фільварок - це товарне багатогалузеве господарство, базоване па примусовій праці кріпаків.

-Розвиток фільваркового господарства став причиною проведення аграрної реформи короля польського та великого князя литовського Сигізмунда II Августа.

- очікувалося підвищити продуктивність фільваркових та селянських господарств з метою збільшення товарного виробництва збіжжя, яке було головною сільськогосподарською експортною культурою.

.-Зростання фільваркової системи та поширення панщини зміцнило землеволодіння магнатів і шляхти. Селяни почали втрачати право переходу, опиняючись в особистій, поземельній, судово-адміністративній залежності від хазяїна чи пана. Протягом XVI ст. (1505 та 1520 рр.) польські сейми видали низку законів, що суворо забороняли селянам без дозволу феодала покидати свій наділ, і, нарешті, третій Литовський статут 1588 р, остаточно закріпачив селян. їм заборонялося самостійно виступати в суді і свідчити як проти, так і за своїх панів. Шляхтич отримав право не лише продати чи купити селянина, а й засудити його на смерть. Під ярмом Польщі українського селянина було по¬збавлено всіх прав.

-Під впливом зростання товарно-грошових відносин в ринок поступово втягувалися і селянські господарства, в результаті чого зростає прошарок заможного селянства, яке займалося торговельним землеробством, промислами, використовувало найману працю, проте розвиток капіталістичних відносин стримувався пануванням феодальних.

-Цехове ремесло, як і в Зах. Європі, було жорстко регламентоване. Внаслідок цього в містах існувала велика кількість позацехових майстрів, так званих партачів.

Розвиток ремесла, його подальша спеціалізація,

-поява мануфактур посилювали територіальний поділ праці, що в свою чергу стимулювало розширення внутрішнього ринку.

-Збільшилася кількість торгів та ярмарків.

-Міцніли й економічні зв'язки України із зовнішнім світом: з Західною Європою, Росією, Сходом.

Ті Українські землі що опинилися у складі Московської держави зазнали набагато більших утисків, особливо за правління Петра 1. Петро І спрямовував свою політику щодо України на перетворення ЇЇ у ринок збуту та сировинний придаток Росії. Великої шкоди петровська політика завдала українській тор¬гівлі — як зовнішній, так і внутрішній. Високими митами та за¬боронами були перекриті можливості для українського купецтва у вже налагодженій міжнародній торгівлі.

У період правління Катерини II (1762—1796 рр.) відбувається ліквідація й більшості соціальних здобутків Визвольної війни. У серпні 1775 р. спеціальним «Маніфестом» знищується За¬порізька Січ, та посилюється феодально-кріпосницький гніт.

Щодо економічного розвитку галузей, то найпоширенішою галуззю було ґуральництво. Поряд з ним в багатьох фільварках існували поташні буди, селітряні варниці, суконні мануфактури. Зростання товарності поміщицьких господарств призводить до зростання посівів технічних культур, поліпшуються породи великої рогатої та робочої худоби, овець тощо. У маєтках зростає промислове виробництво з переробки сільськогосподарської продукції. На Лівобережній Україні у 80-х роках XVII ст. було 2836 «за¬водів», 87 % яких становили винниці. З'явилися мануфактури за-лізоробні, з виробництва пороху, шовку й виробів з шовку, фаян¬су тощо.

З розвитком торгівлі в Україні йшов процес формування фінансово-грошової системи. Протягом XVIII ст. російські гро¬ші поширювалися на Україну і поступово витісняли з обігу польсько-литовські

Меркантилістичні ідеї у зах.екон.літ

Головна передумова виникнення

Виникнення капіталістичного способу виробництва через первісне нагромадження капіталу (шляхом розорення дрібних виробників, колоніальними загарбаннями), виникнення світового ринку, необхідність створення великих капіталістичних підприемств, мануфактур, торговий капітал Меркантилізм - перша теоретична спроба пояснити суть капіталістичного способу виробництва, вирішував практичні питання прискорення первісного нагромадження капіталу. Меркантилізм відображав інтереси торгової буржуазії

Ідеологію меркантилізму розкривають такі головні положення.

1. багатством є лише те, що може бути реалізованим і справді реалізується у грошах; тобто нагромадження грошей.

2. виробництво створює потрібні передумови для утворення багатства, а тому потребує постійного заохочення й розвитку.

3. безпосереднім джерелом багатства е сфера обігу.

4. сфера обігу е водночас і джерелом прибутку, що утворюється завдяки продажу товарів за більш високою ціною, ніж ціна купівлі:

5. Джерелом багатства е лише зовнішня торгівля.

6. треба менше купувати в іноземців і більше їм продавати .

Меркантилізм пройшов два етапи у своему розвитку. Це ранній меркантилізм, (монетарний) , і розвинутий меркантилізм (мануфактурний).

Представниками цього напряму були Вільям Стаффорд в Англії та Гаспар Скаруффі в Італії.

Ранній меркантилізм грунтувався на теорії грошового балансу. Ця теорія мала два завдання: по-перше, залучити в країну якомога більше грошей з-за кордону; по-друге — зберегти гроші в самій цій країні. В країні була політика максимального зменшення імпорту.

Монетарний меркантилізм був досить примітивною формою пізнішого меркантилізму. Властиві заходи — заборона вивезення грошей, обмеження імпорту, збільшення видобутку золота та срібла там, де це було можливим, встановлення високого імпортного мита не дали очікуваних результатів

У другій половині ХУІ ст. система монетарного меркантилізму змінюеться системою меркантилізму мануфактурного, що досягла свого розквіту у ХУІІ ст. Основними представниками його були Томас Мен у Англії, Антуан Монкрегьсн у Франції, Антоніо Серра в Італії. Для цієї системи характерною е теорія торгового балансу. Пізні меркантилісти центр ваги перенесли зі сфери грошового обігу у сферу товарного обігу. Вони ставили своїм завданням скасування заборони вивезення грошей, обмежень імпорту іноземних товарів; форсування експорту національної продукції передовсім промислової; завоювання ринків, у тім числі колоніальних, і забезпечення активного торгового сальдо, тобто перевищення вартості вивезених з країни товарів над вартістю товарів, увезених у країну. 3 ціею метою заохочувався розвиток промисловості, що виробляла товари на експорт. На перший план висувалася політика протекціонізму, що розглядалася як найліпший засіб для забезпечення інтенсивнішого розвитку експорту. Держава запроваджувала систему митних заходів.

Ранні меркантилісти вважали, що будь-яка купівля зменшуе їхню кількість, а будь-який продаж — збільшуе. Пізні ж меркантилісти розуміли, що гроші «породжують» гроші і для цього вони мають бути в постійному русі.