Господарство перв.Сусп.Та його еволюція на етапі ран.Цивілізацій.

Розвиток первісного суспільства поділяється на кілька етапів, але в цілому має такі ознаки:

— низькі темпи розвитку продуктивних сил і повільне вдосконалення їх;

— низькі темпи розвитку суспільства;

— колективне привласнення природних ресурсів і результатів виробництва;

— рівномірний розподіл і соціальна рівність;

— відсутність приватної власності, експлуатації, класів і держави.

Етапи господарської еволюції первісного суспільства

Основні етапи господарської еволюції первісного суспільства:

Період кам’яного століття охоплює:

1) стародавнє кам’яне століття /палеоліт: 2,5 млн.–12 тис.р. тому/. Збігалося з льодовиковим періодом. Засоби праці еволюціонують від палки-копанки й примітивних кам’яних знарядь до мікролітів /невеликих відщепів і пластин/, складних знарядь з вкладками, списометалки. Предмети праці: кістки, роги. Господарювання: збиральництво, загінне полювання, рибальство, наприкінці етапу люди навчилися добувати вогонь. Напівкочовий образ життя, поява постійного житла.

2) середнє кам’яне століття /мезоліт: 12‑8 тис до н.е./. Утвердилися сучасні післяльодовикові природно-кліматичні умови. Засоби праці доповнено: гарпун, лук, стріли, рибальські голки, плетені сітки, тенета, плоти з колод, човни, видовбані зі стовбурів дерев, макроліти /кам’яні знаряддя для обробки дерева, сокири/. Предмети праці: земля. Господарювання: додалося річкове збиральництво, перші спроби приручення диких тварин /собака, бик, свиня/. Виникли перші поселення.

3) нове кам’яне століття /неоліт: 8‑3 тис.до н.е./; Перехід до землеробства й скотарства. Перший крупний суспільний поділ праці. З’явилися нові способи виготовлення знарядь праці /пиляння, свердління, шліфування, полірування/, виникли прядіння, ткацтво, відкрито властивості металів /міді, заліза, олова/.

Період бронзового століття (3‑2 тис.до н.е.). Риси: існування відтворюючого господарства, швидкий розвиток тваринництва і орного землеробства; виділення тваринницьких племен, поява ремесла (гончарного і бронзово-ливарного). Обмін (міді, бронзи, золота, фаянсу, солі) набув постійного та регіонального характеру.

Період раннього залізного століття (1‑5 тис.до н.е.). Гальштадська культура /співіснування бронзових і залізних знарядь праці, перехід від мотики до сохи та плуга/. У латинський період з’явилися залізні серпи, плужні лемеші, ковальство, ювелірна справа, гончарство. Родова община перетворилася в сусідську, територіальну. Виникає приватна власність. Поява стійкого додаткового продукту сприяла розвитку обміну між общинами (тварини, засоби виробництва, предмети для дому, прикраси). З другим крупним суспільним поділом праці пов’язана поява металевих грошей

Економічний розвиток перших цивілізацій Стародавнього Сходу

Склалися два типи господарської організації – східне і античне рабство. Їх загальні риси: 1) знаряддя праці індивідуального та спільного використання; 2) провідна роль землеробства; 3) ручний технологічний спосіб виробництва /ТСВ/; 4) позаекономічний примус як засіб організації та привласнення суспільної праці; 5) натуральне господарство; 6) утворення держави.

Східне рабство (4 тис. до н.е. – 5 ст.н.е.)

Стародавній Єгипет. Продуктивні сили: зрошувальна система землеробства. Господарювання: землеробство (південь), тваринництво (північ), торгівля (золото, срібло, мідь, олово, шкури, слонова кістка, деревина, раби), виплавка металу, льняне ткацтво, обробка каменю. Економічні відносини: общинні землі привласнили фараони, жерці, чиновники.

-іригаційне землеробство.

-мисливський промисел витіснило тваринництво.

-На відміну від месопотамської іригації, де система каналів і дамб мала передусім дренажне призначення, у долині Нілу, з об'єднанням країни в єдину державу, єгиптяни побудували просту та надійну басейнову систему іригації.

Переваги цієї системи такі. По-перше, вода у Нільській долині стояла в каналах лише під час повені,. За каналами у Месопотамії доводилося наглядати протягом усього року. По-друге, після осідання мулу паводкову воду відводили назад у річку, що давало змогу підживити ґрунт, оберігаючи його від засолювання. По-третє, наявності вологи впродовж двох місяців цілком вистачало для проростання й дозрівання зернових культур. Тому тиск на природу був меншим, аніж у системі іригації в Месопотамії.

- винайшли ніломір, він допомагав

- винайдено шадуф,

-почали використовувати для поливу землі водоналивне колесо сакіє,.

Сільське господарство і ремесла.

-Із зернових єгиптяни вирощували переважно пшеницю-, ячмінь і сорго, з городніх — часник, огірки, з технічних — льон, з волокон якого ткачі виробляли напівпрозору тканину.

-Розвивалися також садівництво та виноградарство, передусім вирощували фінікові пальми.

-Культура землеробства була архіпримітивною.

-Перші піраміди почали будувати

-Основним багатством у Єгипті вважалися худоба й домашня птиця,

-З домашньої птиці вирощували гусей і качок, тримали курей. Знали єгиптяни також бджільництво,. Тримали коней.

-. Займалися мисливством і рибальством.

-Досить широко були розвинуті ремесла. Особливих успіхів єгиптяни досягли в таких ремеслах, як столярство, каменярство, чинбарство, будівництво, суднобудування, гончарство, ткацтво, ювелірна справа

-, будували надійні вітрильні та веслові судна з папірусу й деревини,

-вироби їхніх ювелірів із золота, срібла та електруму.

-освоювати бронзове виробництво,

-освоїли технологію видобутку та обробки золота.

-будівництво захисних стін і фортифікаційне будівництво.

-появилися перші вироби із заліза,

- вперше було розроблено технологію виготовлення матеріалів для письма — папірусу.

-примітивна обмінна торгівля.

-економіка залишалася натуральною.

-Товарного виробництва в країні не було, збували не товар, а надлишок продукції,

-використовувати одиницю вартості дебен (шматок міді — 90 г).

-Торгівля сприяла розвитку мореплавства

-У період Нового царства посилювалося майнове розшарування, суспільство досягло апогею бюрократизації.

Месопотамія /Вавилон/. Продуктивні сили: іригаційні споруди. Господарювання: ремесла (каменярі, теслі, ковалі, пекарі, металурги), торгівля (експорт‑ фініки, інжир, вовна, зерно; імпорт‑ раби, ліс, метал, камінь, предмети розкоші), землеробство (ячмінь, просо, льон, горох, цибуля, часник, огірки, виноград, фініки, яблука). Економічні відносини: общинники втрачають власність на землю.

Месопотамія — XI—VIII тис. до н. е.,.

-виникла і перша державність.

-відбувалося об'єднання міст на чолі із сильнішим.

-основу економічного розвитку становило іригаційне землеробство.

-Знаряддя обробітку були примітивні — заступ, плуг, сівалка.

-Вирощували у XI—VIII тис. до н. е. ячмінь, пшеницю, просо, горох, боби, гірчицю тощо, лікарські рослини, культивували фінікові пальми.

-застосовували штучне запилення.

-підтримувала садівництво, за зрубування садових дерев у чужому садку було встановлено штраф

-Основною технічною культурою був кунжут

- розвивалися ремесла, особливо будівельна справа, теслярство, ткацтво, чинбарство, пивоваріння, виробництво парфумів та ін

- уперше стали виробляти глиняну цеглу,.

-Надлишки сільськогосподарської продукції та нестача сировини для розвитку ремесел спонукали до пожвавлення зовнішньої торгівлі.

-Усередині країни побутувала торгівля у формі простого обміну без купців та загального торгового еквіваленту.

-Усе населення об'єднувалось в іригаційно-землеробські общини

-Були раби приватні й державні,

Господарство Вавилонської держави.

- почали використовувати в землеробстві шадуф,

-Освоєння високих полів сприяло розвиткові садівництва.

-Іригаційна система була в руках держави.

- розвивалося ремісниче виробництво,

-торгівля велася під контролем держави.

- Держава контролювала також ринкові ціни.

Проте загалом економіка країни залишалася глибоко натуральною.

-В умовах нерозвинутого грошового обігу дрібні господарства дуже залежали від кредиту. -Кредиторами були здебільшого храми, а також окремі приватні особи.

-співіснували державна, общинна та приватна форми власності на землю,

-Посилювалася диференціація суспільства.

- формувалися орендні відносини.

-суспільство поділялося на три соціальні стани: авелуми — повноправні члени сільської та міської общини, власники певної частки общинної землі; мушкенуми — прошарок із пауперизованих селян та представників інших соціальних груп; вардуми — раби, які були юридично безправною масою.

.Стародавня Індія. Продуктивні сили: знаряддя праці кам’яні й металеві. Господарювання: зрошувальне землеробство /цукрова тростина, пшениця, просо, льон, рис/, тваринництво, ремесла /ковальство, ткацтво, гончарство, ювелірна справа/, професійні купці й лихварі. Економічні відносини: патріархальне рабство, панівне становище сільської общини, нерозвинений грошовий обіг, гроші у злитках.

Загальні риси східного рабства: 1)державна власність на рабів, 2)використання рабської праці однобоке й непродуктивне.

Виникнення держави і розвиток економіки. Як і в Єгипті та Месопотамії, основною діяльністю населення Стародавньої Індії було іригаційне землеробство, яке базувалося на використанні водоналивного колеса.

- вирощували пшеницю, ячмінь, рис, бобові, дині, бавовник, льон, цукрову тростину.

-тваринництво. велетенські тваринницькі ферми

-Широко використовували у господарствах ведійської Індії слонів,

-гончарство, будівництво, ткацтво, ковальство, суднобудування, виробництво фаянсу та скляного посуду тощо.

-Наявність виробленої надлишкової продукції в Індії сприяла розвитку торгівлі.

- Особливе місце посідала зовнішня торгівля.

-Розвиток міжнародної торгівлі помітно активізував кораблебудування.

-Важливу роль у розвитку тодішньої індійської торгівлі із сусідами відігравав Великий шовковий шлях, який мав відгалуження в Індію.

-У міжнародній торгівлі Індії важливу транспортну функцію виконувало каботажне мореплавство. -винахід живого "компасу":

- співіснували державна, общинна та приватна форми власності.

-суспільство жило працею переважно вільних селян та ремісників,

-варни чи касти.

-Великого поширення в усіх галузях економіки Індії набула наймана праця.

-Основою індійського суспільства були міська та сільська общини.

-Розвиток науки (передусім фізичних та хімічних знань).

-виникли перші буддійські університети.

-Здобутки у фізиці та хімії сприяли тому, що індійці вже виготовляли фарби, ліки, парфуми, цемент тощо.

-давньоіндійські металурги знали секрет виплавки чистого заліза,

-досягнення давньоіндійської медицини

-Великої майстерності досягли каменярі

Становлення економічної думки Стародавнього Сходу

Історичні умови: 1) панування натурального виробництва; 2) замкненість господарських зв'язків рамками рабовласницького помістя; 3) слабкий розвиток товарно-грошових відносин.

Особливості економічних поглядів. Предмет дослідження – закони ведення домашнього господарства і зростання його дохідності. Метод дослідження – опис господарської практики та накопичений досвід /емпіризм/. Економічне знання має догматичний характер.

Пам'ятки економічної думки Стародавнього Сходу – це, як правило, зведення законів та твори з мистецтва управління державою.

"Повчання гераклеопольського царя своєму синові" (22 ст. до н. е.) – пам'ятка давньоєгипетської думки. Головні настанови: 1) необхідність ефективного функціонування апарату управління, який знаходиться між фараоном та населенням; 2) апарат управління повинен працювати "як один загін"; 3) добираючи людей в апарат управління, треба наближати "до себе людину за справи її", не робити різниці між синами знатними та простими.

Кодекс законів вавилонського царя Хаммурапі (18 ст. до н.е.): 1) відображав швидкий розвиток приватновласницьких відносин та товарно-грошового обігу; 2) забороняв продаж та відчуження земельних ділянок воїнів; 3) зменшував лихварський відсоток /до 20%/; 4) визнавав право приватної власності, в тому числі на землю; 5) захищав інтереси учасників правових угод.

"Артхашастра" (4 ст. до н.е.) – пам'ятка суспільно-економічної думки Стародавньої Індії. Головні тези: 1) державний апарат має регулювати все господарство /особливо його провідну галузь – сільське господарство/, будівництво та охорону іригаційних споруд; 2) регламентувалося формування доходів держави: прибутки державних господарств, а також податки.

Конфуцій /Кон Фу-Цзи/ (551-479 рр. до н. е.) – засновник пануючої релігії Стародавнього Китаю. Збірник "Лунь‑юй" ("Бесіди і судження") був записаний його учнями. Конфуцій: 1) ідеал держави знаходив у минулому; 2) захищав інтереси родової знаті; 3) пропонував програму морального вдосконалення кожної людини, як шлях до стабілізації соціально-економічного устрою; 4) виступав за регламентацію патріархальних відносин для зміцнення державного устрою; 5) пропонував розподіляти багатство справедливо, зменшити податки; 6) вважав, що держава – велика родина, а голова її – батько народу.

Автори пам'яток економічної думки Стародавнього Китаю пропонували багато цінних ідей щодо можливостей кількісного аналізу економічних явищ, організації натурального виробництва, формування принципів державного регулювання.

Господарство первісних племен на території Українських земель. Трипільська культура

Перші люди на території Українських земель з'явилися 1,5 млн. років тому в період палеоліту. Селилися, в основному, в південній частині України, оскільки клімат був холодним. Вони уміли виготовляти з каменя знаряддя праці: гострокінечники, скребла, рубала. Полювали на мамонтів, зубрів, лосів, ловили птахів, займалися рибальством, збиральництвом. На території України палеоліт продовжувався від появи людини до 9 тисячоліття до наший ери.

Мезоліт /9‑6 тисячоліття до н.е., середнє кам'яне століття/ – клімат змінився, наступив післяльодовиковий період. Крупні звірі вимерли. Люди полювали на дрібних звірів і птахів. Великого поширення набуло рибальство за допомогою вудки і сіток, ловля раків, збирання молюсків. Почалося приручення тварин. З'явився перший вид транспортних засобів – водний (плоти, човни). Вироблено лук, стріли, гарпун. Для мезоліту характерний високий рівень виготовлення мікролітів. З'явився макроліт – кам'яні знаряддя для обробки дерева.

Протонеоліт /перехід від мезоліту до неоліту/ характеризувався виснаженням мисливських ресурсів, кризою привласнюючого господарства, зародженням відтворюючого господарства. Зароджується землеробство, з'являються перші постійні поселення.

В період неоліту (6‑4 тисячоліття до н.е.) утворюється відтворююче господарство. Удосконалюється техніка обробки каменя: пиляння, свердління, шліфування. Виникає наземний транспорт; лижі, сани, волокуші. З'явилося прядіння і ткацтво.

Епоха мідного століття /середина 4 тисячоліття до н.е. – 2 тисячоліття до н.е./ на території України зафіксувалася у трипільській культурі. Трипільці обмінювали хліб і худобу на коней у кочових племен. У інших племен перейняли способи виробництва кераміки.

За мідним століттям настав бронзовий період, що охопив в Україні 2 тисячоліття до нашої ери. У цей період знаряддя праці виготовляються з бронзи, відбувається відособлення племен тваринників, розвивається землеробство, городництво, з'являються ремесла, обмін стає постійним і носить регіональний характер. З початком 1 тисячоліття до н.е. бронзові знаряддя праці поступово витісняються залізними.

Залізне століття /12‑8 ст. до н. е./ охарактеризувалося розповсюдженням залізних знарядь праці, що було обумовлене наявністю покладів залізняку, а також більшою продуктивністю залізних знарядь праці в порівнянні з бронзовими. Разом із землеробством і кочовим тваринництвом, високого розвитку досягають ремесло і торгівля.