59. Соціальний розвиток колективу його особливості на сучасному етапі

Соціальний розвиток колективу — це процес удосконалення форм, способів і умов життєдіяльності працівників на основі змін у їх розвитку, соціальній сфері, оплаті праці.

Прогресивний соціальний розвиток колективу забезпечує: 1. Зростання соціальної активності персоналу:

— розвиток соціального партнерства;

— участь в управлінні підприємством;

— зростання демократії;

— активна участь у суспільних заходах;

— підвищення відповідальності працівників за результати колек­тивної праці.

2. Зростання ефективності діяльності підприємства:

—зростання продуктивності праці;

—розвиток наукової організації праці;

— зростання якості і конкурентоспроможності товарів, що реалізуються;

—удосконалення підготовки кадрів;

—стабілізація трудових ресурсів;

—зростання рівня технічної оснащеності;

—удосконалення систем управління (зокрема, персоналом);

—зменшення втрат робочого часу;

—зростання конкурентоспроможності підприємства.

3. Зростання матеріального добробуту персоналу:

—підвищення кваліфікації;

—зростання доходів;

—забезпечення гарантій зайнятості;

—зростання загальноосвітнього та культурного рівня;

—розширення кола та якості потреб, що задовольняються;

— соціальний захист та страхування.

План соціального розвитку колективу має бути обов'язковим роз­ділом оперативних і перспективних планів підприємств.

Основними цілями і завданнями планування соціального розвитку колективу є:

—розробка системи соціальних заходів, що сприяють підвищенню ефективності використання трудового потенціалу працівників;

— вибір таких управлінських рішень, які найбільш відповідають розвитку персоналу;

— удосконалення соціальної, професійної та кваліфікаційної структу­ри працівників;

—удосконалення соціальних відносин у трудовому колективі;

— поліпшення умов праці;

— насичення праці творчими елементами з метою підвищення ви­мог до якості робочої сили та здійснення на цій основі цілеспрямова­ної роботи щодо подальшого розвитку персоналу;

— заохочення усіх видів трудової і соціальної активності праців­ників, залучення їх до управління;

—розширення можливостей для більш повного задоволення куль­турних, побутових та матеріальних потреб працівників.

60. Чи однозначні по суті поняття розвиток колективу та соціальний розвиток колективу

Соціальний розвиток колективу — це процес удосконалення форм, способів і умов життєдіяльності працівників на основі змін у їх розвитку, соціальній сфері, оплаті праці.

Основними цілями і завданнями планування соціального розвитку колективу є:

—розробка системи соціальних заходів, що сприяють підвищенню ефективності використання трудового потенціалу працівників;

— вибір таких управлінських рішень, які найбільш відповідають розвитку персоналу;

— удосконалення соціальної, професійної та кваліфікаційної структу­ри працівників;

—удосконалення соціальних відносин у трудовому колективі;

— поліпшення умов праці;

— насичення праці творчими елементами з метою підвищення ви­мог до якості робочої сили та здійснення на цій основі цілеспрямова­ної роботи щодо подальшого розвитку персоналу;

— заохочення усіх видів трудової і соціальної активності праців­ників, залучення їх до управління;

—розширення можливостей для більш повного задоволення куль­турних, побутових та матеріальних потреб працівників.

Працездатний і згуртований трудовий колектив виникає не одразу. У

своєму розвитку він проходить тривалий процес становлення, який дуже

часто буває непростим, тернистим і не завжди завершується успішно. Це

залежить від низки обставин, які впливають на формування будь-якого

колективу, незалежно від того, чи створення його є свідомим і

цілеспрямованим, чи спонтанним, стихійним. До них належать:

1) уявлення про мету створення колективу.

2) позитивна оцінка організацією результатів діяльності колективу

3) психологічна і соціально-психологічна сумісність членів колективу.

Розвиток колективу відбувається за певними стадіями, основними з яких

вважаються:

1. Формування нової групи.

2. Боротьба (притирання).

3. Стадія нормалізації стосунків (зміцнення).

4. Стадія повної інтеграції (єдності).