Диспозиція
Розділ риторики, що висвітлює головні питання мистецтва організації промови, структури тексту, його композиції – це:
а) інвенція; б) диспозиція; в) елокуція.
Етап підготовки промови, на якому мовець повинен відібрати найсуттєвіше й поміркувати, як його розташувати, щоб досягти успіху – це:
а) меморія; б) акція; в) диспозиція.
Виклад теми, аргументація викладу – це частини:
а) меморії; б) диспозиції; в) акції.
Тактика на етапі диспозиції передбачає:
а) ґрунтовне опрацювання матеріалу;
б) зібрання всіх необхідних даних;
в) структурування матеріалу та забезпечення зв’язку між частинами промови.
Метод, що полягає у послідовному розгортанні повідомлення і руху тексту від загального до часткового – це:
а) дедуктивний; б) аналогійний; в) індуктивний.
Метод пошуку, коли спочатку висловленому узагальненню шукають конкретні підтвердження – це:
а) індуктивний; б) дедуктивний; в) стадійний.
Метод, що полягає в переорієнтації ходу думки від конкретного до абстрактного – це:
а) дедуктивний; б) концентричний; в) індуктивний.
Вислови , за допомогою яких послаблюють положення, що критикує промовець – це:
а) заперечувальні;
б) підтверджувальні;
в) нейтральні.
Вислови, за допомогою яких посилюють положення, що промовець захищає – це:
а) заперечувальні;
б) підтверджувальні;
в) нейтральні.
Вислови, які виконують лише роль зв’язку – це:
а) заперечувальні;
б) підтверджувальні;
в) нейтральні.
Перехідні положення „але…”, „однак…”, „на жаль…”, „фактично ж…” – це:
а) заперечувальні;
б) підтверджувальні;
в) нейтральні.
Перехідні конструкції „ніхто не очікував, що…”; „і все ж варто визнати, що…”; „несподівано ми дізналися, що…” – це:
а) заперечувальні;
б) підтверджувальні;
в) нейтральні.
У ситуації, коли аудиторія готова слухати і треба лише стимулювати її інтерес до того, хто виступає, оратор наголошує на:
а) своєму праві говорити на певну тему;
б) важливості теми для аудиторії;
в) значущості самого предмета промови.
У ситуації, коли слухачі не готові до сприйняття промови, оратор наголошує на:
а) своєму праві говорити на певну тему;
б) важливості теми для аудиторії;
в) значущості самого предмета промови.
У ситуації сприятливого контакту між учасниками спілкування оратор наголошує на:
а) своєму праві говорити на певну тему;
б) важливості теми для аудиторії;
в) значущості самого предмета промови.
Риторичний прийом „початок здалеку” рекомендують використовувати в аудиторії:
а) байдужій;
б) конфліктній;
в) непідготовленій.
Звернення оратора безпосередньо до основи проблеми – це:
а) „несподіваний вступ”;
б) „початок здалеку”;
в) привернення уваги аудиторії.
У ситуації, коли аудиторія зацікавлена в розгляді теми, а пристрасті слухачів у розпалі, ефективним буде:
а) „несподіваний вступ”;
б) „початок здалеку”;
в) привернення уваги аудиторії.
У ситуації, коли ораторові необхідно налаштувати аудиторію на позитивне сприйняття промови, рекомендують використати:
а) „несподіваний вступ”;
б) „початок здалеку”;
в) привернення уваги аудиторії.
Установлення контакту з аудиторією – мета:
а) вступу; б) основної частини; в) висновків.
Обґрунтування тез оратора – мета:
а) вступу; б) основної частини; в) висновків.
Закріплення положень оратора у свідомості слухачів – мета:
а) вступу; б) основної частини; в) висновків.
23.. Установіть відповідність між метою промови та її назвою.
1) |
закріплення положень оратора у свідомості слухачів |
а |
основна частина |
2) |
обґрунтування тез оратора |
б |
вступ |
3) |
установлення контакту з аудиторією |
в |
висновки |
1) |
|
2) |
|
3) |
|