7.3. Платежі за забруднення, їх види та критерії нарахування.

Платежі за забруднення навколишнього середовища є складовою частиною фінансового механізму охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів. Основу платежів становлять нормативи плати за забруднення навколишнього середовища.

Згідно з Методикою визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього середовища України нормативи встановлюються за:

викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;

скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти, в тому числі скиди, що проводяться підприємствами через систему комунальної каналізації;

розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва.

Характер забруднення навколишнього середовища дуже різноманітний і не завжди піддається кількісному обліку. Втрати від забруднення можна класифікувати за двома видами: економічний і соціальний.

Економічні втрати спричиняються через погіршення виробництва певних об’єктів і втрат продукції; соціальні – як наслідок негативного впливу на здоров’я та життєдіяльність людини (хвороби, втрати працездатності, велика смертність).

Сучасна політика держав в галузі охорони навколишнього середовища від забруднення будується на принципі “забруднювач платить”. В цьому принципі відображена політика покладення на забруднювачів відповідальності за всі дії, що спричиняють шкоду навколишньому середовищу.

Вперше на міжнародному рівні принцип “забруднювач платить” був обгрунтований Організацією Економічного Співтовариства і Розвитку в 1972 році. З цього часу вказаний принцип став активно використовуватись в законодавчій практиці європейських та інших країн світу.

В Україні принцип “забруднювач платить” було запроваджено в 1991 році Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”, стаття 44 якого встановила, що в Україні здійснюється плата за забруднення навколишнього природного середовища. Безпосередньо механізм визначення плати і стягнення платежів за забруднення довкілля був урегульований постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 1992 р. та відповідною Постановою від 1 березня 1999 року, якими затверджено Порядок встановлення нормативів збору і стягнення платежів за забруднення навколишнього середовища.

В системі регулювання суспільних відносин в галузі охорони довкілля плата за забруднення несе велике різноманітне навантаження – стимулююче, координаційне, контролююче та компенсаційне.

Стимулюючий бік плати за забруднення виявляється в її впливі на економічні інтереси екологічно небезпечних підприємств шляхом підвищення або зменшення економічного тиску на них в залежності від обсягів викидів (скидів) в довкілля (чим більше обсяг викиду – тим вище плата). Для цього використовуються два види плати:

а) за лімітові викиди (скиди) – в межах встановлених лімітів (тимчасового походження) викидів (скидів) забруднюючих речовин та згідно з дозволами на розміщення відходів в навколишньому середовищі. Щодо цих лімітованих викидів (скидів) встановлюються фіксовані нормативи плати;

б) за перевищення лімітів викидів (скидів), розміщення забруднюючих речовин. Тут плата визначається в кратному розмірів відносно фіксованих платежів.

Розміри платежів за забруднення навколишнього природного середовища встановлюються на підставі лімітів та фактичних обсягів викидів і скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, а також базових нормативів плати за них і відповідних регулювальних коефіцієнтів.

Плата за забруднення навколишнього середовища в межах установлених лімітів коригується за регіонами України з застосуванням коефіцієнтів, що враховують територіальні екологічні особливості, та коефіцієнтів індексації базових нормативів плати.

За понадлімітні викиди і скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів установлюється підвищений розмір плати на підставі базового нормативу плати, коефіцієнта індексації, коефіцієнтів, що враховують територіальні екологічні особливості, і коефіцієнтів кратності плати за понадлімітні викиди і скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів. У разі відсутності на підприємстві затверджених у встановленому порядку лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів нормативи плати за викиди і скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів установлюються як за понадлімітні.

Платежі підприємств за викиди і скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів у межах встановлених лімітів (тимчасово погоджених величин) відносяться на витрати виробництва, а при перевищенні лімітів провадяться за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств.

Крім цього, законом також передбачено платежі за пошкодження природних ресурсів (зниження родючості грунтів, продуктивності лісу і водоймищ) відповідно до встановлених нормативів.

Відповідні платежі стягуються з підприємств незалежно від форм власності і відомчої належності. Внесення плати за забруднення не звільняє підприємства від дотримання заходів по охороні навколишнього середовища, а також сплати штрафних санкцій за екологічні правопорушення і від повного відшкодування шкоди.

Водні ресурси. Платежі за скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти компенсують економічні збитки від негативного впливу забруднених вод на здоров’я людей, об’єкти житлово-комунального господарства, сільськогосподарські угіддя, водні, лісові, рибні і рекреаційні ресурси.

Складовими розміру платежу за скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти є:

плата в межах установлених лімітів (тимчасово погоджених) скидів забруднюючих речовин;

плата за перевищення лімітів скидів забруднюючих речовин.

До 1991 року в Україні економічні санкції за скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти не застосовувались.

В 1992-1993 рр. Міністерством охорони навколишнього природного середовища затверджені “Базові нормативи, плати за забруднення навколишнього природного середовища України” та “Методика визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища”.

Сьогодні ці нормативні акти є тими регламентуючими документами, які визначають правові, організаційні та економічні умови функціонування механізму плати за екологічні порушення при водокористуванні.

При введенні базових нормативів плати за забруднення вод було значно скорочено (з 200 до 27) перелік визначених і встановлених раніше ставок плати. Речовини, які не ввійшли до цього Переліку, визначались за таблицею гранично допустимих концентрацій (ГДК) у воді забруднюючих речовин та класу їх небезпечності. Це, в свою чергу спонукало водокористувачів до розроблення екологічних нормативів гранично допустимих скидів (ГДС) забруднюючих речовин.

В даний час діють ставки базових нормативів плати за скиди забруднюючих речовин у поверхневі, територіальні і внутрішні морські води, та у підземні горизонти, що наведені в таблиці.

Таблиця 7.6.

Базові нормативи плати за скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти

Назва забруднюючої речовини	Базовий норматив плати, грн. за 1 т
Азот амонійний	35
Біохімічна потреба в кисні (БПКпов)	14
Жири, масла	183
Залізо загальне	35
Завислі речовини	1
Кальцій-іони	0,7
Магній-іони	0,7
Марганець-іони двовалентні	35
Масло солярне	1995
Мишяк	1995
Нафта і нафтопродукти у розчинному і емульсійному стані	206
Нікель і сполуки нікелю в перерахунку на нікель	344
Нітрат-іони	3
Нітрит-іони	172
Свинець- іони двовалентні	1995
Сірковуглець	35
Синтетичні поверхнево активні речовини (СПАР)	69
Сульфат-аніони	0,7
Феноли	2,75
Формальдегід	1,1
Фосфати	2,8
Фосфор, трихлористий, п'ятихлористий	28
Фтор-іони	172
Хлорид-іони	0,7
Хром-іон тривалентний	35
Ціаніди	344
Цинк-іон двохвалентний	344
Інші речовини з ГДК у воді рибогосподарських водойм, мг/л:
До 0,001 або невстановлені	27,52
0,001-0,09	19,95
0,1-1,0	344
1,0-10,0	35
Понад 10,0	7

Р озмір платежів за скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти визначають за формулою:

де Н_бі – базовий норматив плати за скидання 1 т і-ї забруднюючої речовини в межах ліміту, грн/т;

М_пі – маса річного скиду і-ї забруднюючої речовини в межах ліміту, т

К_п – коефіцієнт кратності плати за понадлімітні скиди забруднюючих речовин;

М_пі – маса понадлімітного річного скиду і-ї забруднюючої речовини, т;

К_т – регіональний (басейновий) коефіцієнт, що враховує територіальні екологічні особливості, а також еколого-економічні умови функціонування водного господарства;

К_інд – коефіцієнт індексації;

n- кількість видів забруднюючої речовини.

Базові нормативи плати за скидання і-ї забруднюючої речовини у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти (Н_бі) встановлюються на підставі гранично допустимої концентрації їх, відносної агресивності та оцінки економічного збитку від шкідливої дії і затверджуються Міністерство екології України за погодженням з Міністерством економіки та Міністерством фінансів України.

Значення показника М_лі – приймається рівним річному обсягу скиду і-ї забруднюючої речовини в межах ліміту, а показника М_пі – річному обсягу понадлімітного скиду (фактичний скид мінус ліміт).

Ліміти скидів забруднюючих речовин визначаються для підприємств з урахуванням гранично допустимих обсягів скидів по кожному інгредієнту і доводяться до них як тимчасово погоджені величини скидів забруднюючих речовин по кожному інгредієнту в тоннах за рік.

Тимчасово погоджені скиди (ТПС) – це кількість забруднюючих речовин, що скидаються у водні об’єкти з окремого джерела забруднення за одиницю часу. ТПС встановлюється на відповідний термін – до досягнення гранично допустимих скидів (ГДС). Гранично допустимі скиди з урахуванням дії інших джерел забруднення та перспективи розвитку підприємства не перевищує встановлених норм екологічної безпеки людини.

Таблиця 7.7.

Величина коефіцієнту К_т (за водними басейнами України)

Басейни морів і рік	Кт
Азовське море	2,0
Чорне море	2,0
Дунай	2,2
Тиса	3,0
Прут	3,0
Дністер	2,8
Дніпро (кордон України – до м. Києва)	2,5
Дніпро (м. Київ включно – до Каховського гідровузла)	2,2
Дніпро (Каховський гідровузол включно – до Чорного моря)	1,8
Прип’ять	2,5
Західний Буг та ріки басейну Вісли	2,5
Десна	2,5
Південний Буг та Інгул	2,2
Ріки Кримського півострова	2,8
Сіверський Донець	2,2
Міус	2,2
Кальміус	2,2

Ліміти скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти загальнодержавного значення встановлюються на 1 рік органами Міністерство охорони навколишнього природного середовища в України у формі видачі підприємствам відповідних дозволів; для водних об’єктів місцевого значення вони встановлюються для підприємств за поданням органів Міністерство охорони навколишнього природного середовища України у порядку, що визначається органами місцевої влади.

Нормативом плати за скиди забруднюючих речовин є розмір плати за 1 т конкретної речовини.

За скиди забруднюючих речовин у межах визначених лімітів встановлюються базові нормативи плати і коефіцієнти, що враховують територіальні екологічні особливості.

За понадлімітні скиди забруднюючих речовин встановлюється підвищений розмір плати на підставі базових нормативів плати, коефіцієнтів, що враховують територіальні екологічні особливості, і коефіцієнтів кратності плати за понадлімітні скиди забруднюючих речовин.

Коефіцієнт кратності плати за понадлімітні скиди забруднюючих речовин встановлюється радами народних депутатів базового рівня (село, селище, місто) в межах від 1 до 5, у разі відсутності на підприємстві затверджених лімітів скидів забруднюючих речовин плата за ці скиди стягується як за понадлімітні.

Платежі підприємств за скиди забруднюючих речовин у межах лімітів відносяться на собівартість продукції, а та частина загальної суми, що припадає на понадлімітне забруднення, здійснюється за рахунок доходів підприємства.

Формула обчислення штрафів за скиди шкідливих речовин у водне середовище:

д е М – маса скинутої забруднюючої речовини, кг;

0,06 – базова мінімальна заробітна плата (60 тис. грн. );

А_і – показник небезпечності речовини, 1/С_гдк;

С_гдк – гранична допустима концентрація речовини згідно СанПіН 4630-88;

Б_і – 1,6 (для рибогосподарських водойм) або 1,0 (для водойм комунально-побутового користування).

Збитки від забруднення атмосфери. Платежі за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення компенсують економічні збитки від негативного впливу забрудненого атмосферного повітря на здоров’я людей, об’єкти житлово-комунального господарства (житловий фонд, міський транспорт, зелені насадження тощо), сільськогосподарські угіддя, водні, лісові, рибні і рекреаційні ресурси, основні фонди промисловості і транспорту.

Складовими розміру платежу за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення є:

плата в межах установлених лімітів (тимчасово погоджених) викидів забруднюючих речовин;

плата за перевищення лімітів викидів забруднюючих речовин.

Розмір платежу за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення визначають за формулою:

де Н_бі - базовий норматив плати за викиди в атмосферу 1 т і-ї забруднюючої речовини в межах ліміту, грн./т;

М_лі – маса річного викиду і-ї забруднюючої речовини в межах ліміту, т;

К_п – коефіцієнт кратності плати за понадлімітний викид в атмосферу забруднюючих речовин;

М_пі – маса понадлімітного річного викиду в атмосферу і-ї забруднюючої речовини, т;

К_т – коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості;

К_інд – коефіцієнт індексації.

К оефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості, залежить від чисельності жителів населеного пункту і розраховується за формулою:

де К_нас- коефіцієнт, що залежить від чисельності жителів населеного пункту: до 100 тис. чол. – 1,0; від 100,1 до 250 тис. чол.– 1,2; від 250,1 до 500 тис. чол. – 1,35; від 500,1 до 1000 тис. чол. – 1,55; понад 1000 тис. чол. – 1,8;

К_ф – коефіцієнт, що враховує загальне значення населеного пункту: організаційно-господарські та культурно-побутові центри місцевого значення з переважанням агропромислових функцій (районні центри, міста, селища районного підпорядкування)1,0; багатофункціональні центри, центри з переважанням промислових і транспортних функцій (обласні центри, міста обласного підпорядкування, великі промислові та транспортні вузли) – 1,25; центри з перевагою рекреаційних функцій – 1,65. У випадку, коли населений пункт має одночасно промислове і рекреаційне значення, застосовується коефіцієнт 1,65.

Платежі за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення компенсують економічні збитки від негативного впливу забрудненого атмосферного повітря на здоров’я людей, об’єкти житлово-комунального господарства, сільськогосподарські угіддя, лісові, водні, рибні і рекреаційні ресурси, основні фонди промисловості і транспорту.

Розмір платежу за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення встановлюється на підставі діючих базових нормативів плати за ці викиди та кількості використаного палива.

Р озмір платежу за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення визначаються за формулою:

де Н_бі - базовий норматив плати за викиди забруднюючих речовин, що утворюються в результаті спалення 1 т і-го палива, грн/т;

М_і – річний обсяг використання палива і-го виду, т;

К_т – коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості ;

К_інд – коефіцієнт індексації.

Застосовують такі базові нормативи плати за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення (Табл. 7.8. – 7.10).

Таблиця 7.8.

Нормативи плати за викиди шкідливих речовин, що утворюються після спалення 1 т пального

Види палива	Нормативи плати, грн../т
Дизельне	680
Бензин:
етильований	840
неетильований	510

Таблиця 7.9.

Значення маси шкідливих речовин, котрі поступають в атмосферу

Шкідлива речовина	Маса викидів шкідливих речовин при використанні т/т пального
	дизельного	бензина
Чадний газ	0,6	0,1
Вуглеводні	0,1	0,03
Оксиди азоту	0,04	0,04
Бензопірен	2,3∙10-4	1,0∙10-4
Оксиди сірки	0,002	0,2
Сажа (копоть)	5,8∙10-4	0,0155
Свинець	3,0∙10-4

Таблиця 7.10.

Величина коефіцієнту К_т

Характер устаткування місць розміщення шкідливих речовин	Величина Кт
Спеціально відведені місця (полігони)	1,0
Звалища котрі, не представляють небезпеки забруднення середовища	2,0
Місця неорганізованого складування шкідливих речовин	10,0

Платежі за розміщення відходів у навколишньому середовищі компенсують економічні збитки від негативного впливу відходів на здоров’я людей, об’єкти житлово-комунального господарства, сільськогосподарські угіддя, водні, лісові, рибні, рекреаційні ресурси, основні фонди промисловості і транспорту.

Складовими розміру платежів за розміщення відходів у навколишньому середовищі є:

плата в межах установлених лімітів розміщення (згідно з дозволами на розміщення) відходів у навколишньому середовищі;

плата за перевищення лімітів розміщення відходів у навколишньому середовищі.

Розмір платежу за розміщення відходів у навколишньому середовищі визначають за формулою:

д е Н_бі - базовий норматив плати за розміщення 1 т відходів і-го виду в межах ліміту, грн/т;

М_лі - річна маса відходів і-го виду в межах ліміту, т;

К_п – коефіцієнт кратності плати за понадлімітне розміщення відходів у навколишньому середовищі;

М_пі - маса понадлімітного розміщення відходів і-го виду, т;

К_т – коефіцієнт, який враховує розташування місця (зони) розміщення відходів;

К_о – коефіцієнт, який враховує характер обладнання місця розміщення відходів.

К_інд коефіцієнт індексації.

Базові нормативи плати за розміщення 1 т відходів і-го виду у навколишньому середовищі встановлюються з урахуванням їх небезпечності:

Таблиця 7.11.

Класифікація відходів за токсичністю

Клас токсичності відходів	Ступінь небезпечності відходів
І	Надзвичайно небезпечні: обладнання і прилади, які містять ртуть Люмінесцентні лампи
ІІ	Високонебезпечні
ІІІ	Помірно небезпечні
IV	Мало небезпечні: Інертні Нетоксичні відходи гірничовидобувної промисловості

Значення показника М_лі приймається рівним річному обсягу розміщення відходів і-го виду у навколишньому середовищі в межах ліміту , а показника М_пі – річному обсягу понадлімітного розміщення відходів і-го виду у навколишньому природному середовищі (фактичний обсяг мінус ліміт).

Таблиця 7.12.

Величина коефіцієнту К_т

Місце розміщення відходів	Кт
В адміністративних межах населених пунктів або на відстані менше 3 км від них	3,0
За межами населених пунктів (на відстані більше 3 км від них)	1,0

Таблиця 7.13.

Величина коефіцієнту К_о

Характер обладнання місця розміщення відходів	Ко
Спеціально створені місця складування (полігони), які забезпечують захист атмосферного повітря та водних джерел від забруднення	1,0
Звалища, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних джерел	3,0
Місця неорганізованого складування (без відповідного дозволу)	10,0